Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд

Тамаранг забезпечить нас усім, що необхідно для будівництва. По річці прибуватиме деревина, тому потрібно прокласти туди нові дороги. І нам знадобиться безліч казарм, щоб розмістити всі війська, розквартировані тут.

— Всі плани вже готові, — кивнув один з молодших офіцерів.

Як Річард і припускав, Орден збирався використовувати Тамаранг, як перевалочний пункт з безліччю складів. Набагато легше було мати справу з тими, хто погоджувався примкнути до Ордена, замість того, щоб, зруйнувавши все, будуватися заново.

— Сам я поїду звідси разом з військами і обозом, — оголосив командер. — Імператор збирає всіх, кого можливо, для нападу на Д'хару. А вождь Д'харіанськой Імперії спокійно стояв і слухав, як готується заключний бій, напад на останній оплот свободи Нового Світу, для того щоб вирізати всіх, хто залишився. І тільки він знав, що ніякого заключного бою не буде.

Рейчел прокинулася через те, що почула кроки Віолетти по спальні. Через невелику щілину в її залізному скрині Рейчел могла бачити високе вікно поперек стіни. Незважаючи на те, що важкі королівські сині штори були запнуті, вона змогла розгледіти в проникаючому світлі, що був тільки світанок.

Королева Віолетта зазвичай не вставала так рано. Рейчел прислухалася, намагаючись зрозуміти, що робить Віолетта. Королева смачно позіхнула, потім зашаруділа, мабуть дістаючи одяг.

Ноги Рейчел затекли від того, що вона пробула в скрині всю ніч. Їй хотілося вилізти і розтягнутися. Але про це бажання вона не наважувалася просити. Принаймні, їй не наділи затискач на язик попередньої вночі; часами Віолетта не відчувала подібного занепокоєння.

Раптово пролунало БАМ-БАМ-БАМ, від якого Рейчел підскочила і від якого її серце шалено забилося. Це був стукіт підборів взуття Віолетти по кришці скрині.

— Прокидайся, — сказала Віолетта. — Сьогодні великий день. Вночі посильний просунув записку під двері. Сікс повернулася — за кілька годин до світанку.

Одяг королеви зашелестів, коли вона почала одягатися. Це було якось незвично, оскільки зазвичай королева викликала прислугу, яка діставала їй одяг і одягала її. На цей раз вона одягалась сама, тому і шелестіла. Рейчел рідко чула, як Віолетта шарудить одягом. Було очевидно, що вона була в гарному настрої через повернення Сікс.

Серце Рейчел впало від розуміння того, що все це означало.

Вузька смужка світла в щілині кришки спальної скрині затемнилася і разом з тим з'явилися очі Віолетти.

— Вона призвела Річарда з собою. Заклинання, які я намалювала, спрацювали. Сьогоднішній день буде найгіршим днем його життя. І я буду свідком його криків. Сьогодні він почне розплачуватися за свої злочини проти мене.

Очі Віолетти зникли. Шелест одягу продовжився, коли королева перетнула кімнату і закінчила одягатися, надягати панчохи і зашнуровувати черевики. Через кілька митей вона повернулася і заглянула знову.

— Я збираюся дозволити тобі спостерігати, як солдати будуть шмагати його, — вона підняла голову, — що ти повинна сказати?

У кутку своєї скрині Рейчел сковтнула.

— Спасибі, королева Віолетта.

Віолетта захихотіла і випросталась.

— У нього не буде ні дюйма на спині без знаків батогів до того часу, коли сьогодні зійде сонце, — вона пройшла коротку відстань до столу в кутку і повернулася. Рейчел почула поворот ключа в замку. Відкриваючись, замок видав металевий брязкіт об стінку залізної кришки. Віолетта витягнула замок з засува. — І це — тільки початок того, що я збираюся зробити з ним. Я збираюся…

Пролунав швидкий стук у двері. Приглушений голос вимагав відкрити двері. Це був голос Сікс. — Почекайте, я вже йду, — крикнула Віолетта через кімнату.

Рейчел присунулася ближче до щілини і побачила Віолетту, яка квапливо втягала замок назад в засув. Вона вділа його в той момент, коли Сікс знову постукала в двері.

— Зараз, зараз, — вимовила Віолетта, і як тільки відпустила замок, помчала поперек кімнати. Вона повернула клямку на великих, важких дверях, і тут же двері відчинилися. Сікс увірвалася в кімнату, похмура, як грозова хмара.

— Ви захопили його, адже так? Він тут і замкнений там, куди я сказала його посадити? — Запитала Віолетта тремтячим від хвилювання голосом, як тільки Сікс закрила важкі двері, — Ми можемо почати його покарання негайно. Я накажу, щоб охоронці зібралися…

— Військо захопило його.

Рейчел присунулася ближче до залізної кришці і обережно дивилася в щілину. Сікс стояла біля дверей. Королева була спиною до Рейчел. Віолетта стояла під пильним поглядом відьми в білій атласній сукні з довгим синім поясом, взута в черевики поверх білих панчіх. т— Що?

— Імперські війська Ордена вторглися на світанку. Вони заповнюють місто, і, поки я це вимовляю, захоплюють замок. Може — їх тисячі, або десятки тисяч, а можливо — сотні тисяч, — хто знає.

Віолетта виглядала засоромленою, не бажаючи вірити тому, що вона почула, намагаючись підібрати слова.

— Але цього не може бути. У повідомленні, яке Ви надіслали, сказано, що він був замкнений, як я і проінструктувала, в камері, де він понівечив мене.

— Був — правильне слово. Ми прийшли вночі, і я замкнула його так, як Ви і бажали. Тоді я послала Вам повідомлення і зробила деяку роботу до настання ранку.

— Я вела його за собою тільки що. Я супроводжувала його, щоб він постав перед Вами, коли ми зіткнулися з підходячими солдатами. Це була одна з великих частин підкріплення. Їх мета не різанина і грабіж; вони хочуть створити базу в Тамаранзі для інших підкріплень, що надходять з Старого світу. Я їм запропонувала…

— Що відносно Річарда?!

Сікс зітхнула.

— Я запізнилася. Не було нічого, що я могла б зробити. Війська йшли з усіх боків. Наші захисники не мали жодного шансу зупинити їх. Ті, хто пробував, були зметені. Я сильно намагалася використати шанс домовитися з солдатами Ордена і спробувати знайти спосіб забезпечити безпеку для Вас і ваших придворних.

Поки я обговорювала з їхнім командером сприятливі умови для нас, на зразок допомоги для встановлення маршрутів їх поставок, Річард раптово вихопив меч.

Віолетта