Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд
Оскільки вона продовжувала намотувати нитку, розплуталося більше грубої нитки. Рейчел глянула на нитку, намотану навколо кінця її пальця, і несподівано надихнулася.
Вона почала тягнути нитку, виводячи стібки з ковдри, витягаючи все більше і більше. Незабаром вона дісталася до іншого кінця нитки зіпсованої ковдри, і тепер у неї була довга нитка. Здвоївши її, вона натягнула її між долонями і ногою, закручуючи її в більш пружну нитку. Пішло досить багато часу на те, щоб зробити це кілька разівів і скачати щільну мотузку. Вона зробила петлю на кінці і потім присунулася до щілини.
Вона акуратно почала накидати петлю на замок, намагаючись накинути її так, щоб вона зачепила його і витягнути з засува. Сказати було легко, а ось на ділі все виявилося складніше. Нитка не була достатньо пружною, щоб накинути її влучно. Рейчел перепробувала кілька різних способів, але жоден з них або не увінчувався успіхом, або навіть якщо вдавалося накинути край петлі на замок, нитка зісковзувала в сторону. Ніяк не вдавалося її накинути на дальній край гака дужки замку. Нитка була надто легкою, щоб накинути її добре, але, в той же час, була занадто жорсткою для затягування замку, коли вона накидала її туди, куди хотілося.
І все ж, вона зуміла змусити кінець нитки зачепити замок. Однак кінець нитки завис під кутом, а зовсім не так, щоб нитка могла зісковзнути по стрижню замку.
Вона втягнула нитку назад і намочила її слиною, потім спробувала ще раз. Мокра нитка була трохи важчою. З'явилася можливість кинути петлю трохи точніше. На руці з'явилася ранка, крім того, вона втомилася від спроб — щоб накидати нитку, вона повинна була згинатися набік. Здавалося, що весь ранок вона провела за цим заняттям. Нитка висохла.
Рейчел поклала нитку в рот, даючи їй добре просочитися. Вона притулилася до щілини і кинула нитку. З першого ж разу нитка впала на замок. Тільки петля виявилася нижче кінця стрижня замку.
Рейчел застигла. Ще жодного разу їй не вдавалося потрапити так близько. Було важко тримати руку в щілині і дивитися в простір, що залишився. Але все ж, вона змогла побачити, що, якщо потягнути, нитка не зачепить гак там, де потрібно.
Оскільки нитка була мокрою, вона прилипла до довгого бруска, який фіксувався на клямці, коли був замкнений. У Рейчел з'явилася ідея. Вона обережно почала покручувати нитку між пальцем і виступом. Нитка, прилипнувши до металу її слиною, прокручувалася, поки кінець нитки не зірвався. Рейчел примружилася і придивилася. Схоже, петля була там, де вона і повинна була бути. Вона боялася поворухнутися, побоюючись зробити помилку, втратити цей, можливо єдиний, шанс, зробити невірний рух, не продумавши все до кінця.
Чейз завжди говорив їй, що вона повинна користуватися головою — ретельно обміркувати, як це він називав — а потім діяти, як обдумала.
З усіх боків виглядало так, що петля була в правильному місці. Якщо вона потягне, а нитка залишиться приклеєною до стрижня замку її слиною, то петля зачепиться за кінець бруска. Її серце, шалено закалатало в грудях. Вона відчувала, що задихається. Затамувавши подих, Рейчел почала вкрай обережно тягнути нитку. Петля захопила торець металу. Якби вона потягнула з більшим зусиллям, то все б провалилося.
Петля туго натягнулася і зісковзнула за кінець стрижня замку. Їй ледь вірилося в це. Обережно й монотонно, вона тягнула нитка вгору, витягуючи замок з засуву. Коли він майже був за металевими петлями, зазубрина на кінці бруска зачепилася за засув. Вона спробувала потягнути трохи посильніше, але замість того, щоб підніматися, замок відхилявся під кутом. Рейчел боялася тягнути занадто сильно. Нитка могла порватися.
Вона склала нитку в кілька разів, зробивши її грубою.
Вона вважала, що напевно нитка вийшла досить міцною. І все ж, вона не могла відповісти на питання, наскільки міцною була нитка і як сильно для такої міцності вона може потягнути. Злегка послаблюючи натяг і дозволяючи замку опуститися нижче, а потім смикаючи знову, швидко чергуючи руху то вгору, то вниз, вона намагалася витягти металевий стрижень з обода.
Несподівано замок вискочив з засува і випав. Він повис на нитці, гойдаючись назад і вперед під рукою Рейчел, що стирчала в щілині. Вона штовхнула, і кришка зі скрипом відчинилися. Тильною стороною рук, Рейчел стерла сльози, текучі по щоках. Вона визволила себе. Якщо б тільки Чейз міг бачити, як вона цього домоглася!
Тепер, їй потрібно вибратися з замку перш, ніж Віолетта або Сікс повернуться. Рейчел не знала, чи Віолетта в курсі того, що не закрила замок. Якщо вона згадає, що не замкнула замок і скаже про це Сікс, то вони повернуться.
Рейчел попрямувала до великих дверей, але тут згадала дещо важливе. Вона розвернулася і побігла в кут до столу. Вона розвернула кут кришки в положення, яке Віолетта використовувала, коли писала вказівки про те, кого повинні покарати або стратити. Рейчел схопила золоту ручку в основі шухлядки в центрі і висунула поличку. Вона відклала її в бік, потім руками пролізла до задньої частини і помацала навколо. Її пальці торкнулися чогось металевого.
Вона витягнула руки назад. Це був ключ. Віолетта так і не взяла його. Він був там же, куди його клали на ніч. З полегшенням, Рейчел просунула ключ в черевик, потім повернула дверцята на місце.
Не забувши про свою спальну скриню, вона закрила кришку і просунула замок через засув. Вона смикнула за замок, переконуючись, що він замкнувся. Вона потягнула тільки для того, щоб підстрахуватися від того, що не зробила Віолетта. Якби хтось увійшов би в кімнату, то продовжували б думати, що Рейчел як і раніше благополучно замкнена в скрині. Якщо їй пощастить і
