Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд

— Тепер він мій вязень. Повертайся в замок, адже ця територія тепер належить Ордену, не королеві або комусь там ще. І ця людина тепер теж наша.

— Але я…

— А ти вільна. Чи може, ти побажаєш порушити нашу угоду? Хочеш, щоб ми тут усіх вирізали?

Бляклі очі Сікс огледіли сотню солдатів, що націлили на неї луки.

— Зрозуміло, наша угода залишається в силі, командер. — Відьма перевела погляд на офіцера. — Ми будемо її дотримуватись, як і ви.

Коммандер злегка схилив голову.

— От і добре. А тепер залиши нас робити свою справу. У відповідності з угодою. Ти теж можеш зайнятися своїми справами. Ти можеш іти, куди хочеш. Мої люди не будуть приставати ні до тебе, ні до іншої прислуги в замку.

Кинувши на Річарда лютий погляд, відьма повернулася й пішла геть. Річард, разом з рештою солдатами спостерігав, як вона прослизнула в хвіртку в стіні, пройшла до входу в замок по залитому кров'ю двору, переступаючи через поранених і мертві тіла. Люди на її шляху розступалися.

— Як твоє ім'я? — Повернувся до Річарда командер.

Зрозуміло, справжнього імені назвати було не можна. Навіть ім'я, яке він носив колись у дитинстві — Річард Сайфер — використовувати було неможливо, це б означало признатися, хто він такий насправді. Його думки заметушилися, він намагався придумати ім'я, яким можна скористатися. Коли Зедду потрібно було назвати вигадане ім'я…

— Мене звуть Рубен Рибнік.

— Гаразд, Рубен. Ось твій вибір. Ми можемо розпороти тобі живіт і змусити дивитися, як стерв'ятники будуть пожирати твої кишки і битися за свою здобич.

Річард був упевнений, що така доля йому не загрожує. Досить зробити всього один рух, і лучники тут же його прікінчать. Але вмирати він не хотів. Мертвий, він не допоможе Келен.

— Ця можливість мені не дуже подобається. У вас іншої не знайдеться?

Хитра посмішка розповзлася по обличчю офіцера, роблячи його дійсно схожим на рептилію.

— Взагалі-то, є. Бачиш, кожен армійський підрозділ має свою команду Джа-Ла. Ми зібрали нашу команду з кращих людей, яких тільки могли відшукати. Творець благословив їх винятковим талантом. Те, як ти пробивався до своєї мети, виглядало досить переконливо. На шляху до виходу ти не дозволив нікому зупинити тебе, незважаючи на силу, яка тобі протистояла. Ти — природжений гравець.

— Гра — заняття небезпечне.

Коммандер знизав плечима.

— Це Гра Життя. Зараз у нас якраз не вистачає одного гравця, тому що він загинув в останній грі. Він намагався заблокувати гравця супротивника, і броц вдарив його по ребрах. Зламані ребра прокололи легкі — це була брудна і болісна смерть.

— Не надто спокуслива робота.

Очі офіцера загрозливо блиснули.

— Зрозуміло, ти завжди можеш поспостерігати, як стерв'ятники будуть пожирати твої нутрощі…

— А у мене може з'явитися шанс грати за команду імператора?

— Команду імператора? — Перепитав офіцер. Він втупився на Річарда, зацікавлений таким питанням. — Ти і правда, незвичайний тип.

Нарешті він кивнув.

— Багато гравців мріють потрапити в імператорську команду Джа-Ла. Якщо ти доведеш свою цінність, допоможеш нам перемогти на турнірах, проявиш свої навички гравця — тоді, мабуть, це можливо. У тебе є дуже хороший шанс потрапити в команду імператора. Якщо проживеш досить довго.

— Значить, я буду грати у вашій команді.

Коммандер посміхнувся.

— Ти мрієш стати героєм, вірно? Знаменитим гравцем Джа-Ла? Прославленим гравцем?

— Можливо.

Коммандер нахилився ближче.

— Думаю, тебе зацікавлять жінки, яких ти зможеш заробити, перемагаючи. Захоплення в очах гарних жінок, їх посмішки, їх увагу…

Річард подумав про зелені очі Келен, про її посмішку.

— Так, така думка мене приходила.

— Приходила, значить? — Офіцер весело пирхнув. — Гаразд, Рубен. Ти повинен засвоїти одне: ти — не гравець, який добровільно прийшов вступити в команду. Ти — полонений, і притому дуже небезпечний. Гравці такого роду містяться у нас в особливих умовах. Ти будеш сидіти в клітці на колесах. Тебе будуть випускати на час гри або тренування. В інший час ти — лише тварина. Дика тварина в клітці. Тобі доведеться наполегливо працювати, щоб навчитися грати в команді, навчитися використовувати їх сили і слабкості. Тепер ти — частина команди, а не окрема людина.

Вибору у Річарда не було.

— Я зрозумів.

Коммандер глибоко зітхнув і засунув великі пальці за пояс з піхвами.

— Добре. Якщо ти будеш добре грати, викладатися до кінця в кожній грі, а особливо, якщо нам вдасться перемогти команду імператора, я дозволю тобі вибрати жінку. З тих, яким просто не терпиться забратися в ліжко гравця Джа-Ла.

— З переможцями, — поправив Річард.

Коммандер кивнув.

— З переможцями. — Він скинув палець. — Один невірний крок і ти будеш убитий.

— Домовилися, — промовив Річард. — У вас є новий гравець.

Коммандер махнув рукою, підкликаючи ближче інших гравців. Вони підійшли і вишикувалися перед офіцером.

— Підженіть фургон. Той, з кліткою — для нашого нового гравця. Думаю, ви вже бачили, наскільки він небезпечний. Поводьтеся з ним відповідно. Я хочу використовувати його талант проти наших суперників.

Коммандер подивився на Річарда оцінюючим поглядом.

— Було б зовсім непогано перемагати при кожному зручному випадку.

Кивнувши, командер взявся віддавати накази.

— Розставте часових у місті і навколо замку — нам не потрібні неприємності від жителів Тамаранга. Потім зберіть робітників, щоб обладнати склади продовольства. Потрібно знайти зручне і досить велике місце для цього. Тільки не в місті. За містом, біля річки.

— Літо скоро скінчиться. Не встигнете озирнутися, як прийде зима, і тоді повз нас буде проходити безліч обозів. Війська, що стоять в Новому Світі, до зими повинні бути забезпечені всім необхідним.