Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич
Незважаючи на затаєні сумніви, що нишком гризли серце, з кожною миттю міцнішало в ній відчуття, що це не сон і не обман, що вона справді вдома.
Веда ковзнула поглядом по стіні навпроти і тут же зрозуміла, – там, по той бік стіни гардеробна, а далі ванна.
– Прислати твою служницю? – запитав Евлур.
– Стривай! Виходить, ніхто в Зальгарі не знав, що я королева?
– Один знав, – відповів Евлур після короткої паузи.
– Хто?
– Вампір, якого ти так необачно пробудила, – з огидою сказав він.
– Х’ярго?
– Причина всіх бід, які сталися і з тобою, і з нашим світом!
– Я не розумію. Кажи вже! Потім буду відпочивати! – Веда вимогливо підвищила голос.
– Це через нього ти покинула свій дім і вирушила в подорож світом людей, через нього тобі довелося вмирати і народжуватись знову. Через нього ти втратила пам'ять і магію. Одного разу він уже поплатився за свій вчинок, поплатиться і вдруге... Шкода, немає у світі сили, здатної його вбити!
– Тому хочете знову усипити? – байдуже запитала Веда.
– Але так, щоб він уже не прокинувся. А таке закляття зумієш накласти тільки ти.
– Що за злочин він скоїв? В Араоші Х’ярго дуже добре зі мною поводився, між іншим, навчав мене магії... ми потоваришували і, якби не моя впертість...
– Брехня й удавання! – похмуро заперечив Евлур. – Цей вампір закоханий у тебе вже тисячу років, але ти завжди відкинула його брудне кохання, тому-то він і вдався до обману: приготував зілля за стародавнім рецептом, здатне позбавляти волі найсильніших відьом і, скориставшись приворотними чарами, спокусив тебе...
– Спокусив?
– Підло, віроломно!
Веда невпевнено посміхнулася, потім насупилася, потім обличчя її спотворилося, немов від нестерпного болю. У вухах почувся гул, потилицю почало ломити, серце то завмирало, то калатало в шаленому ритмі, не даючи дихати вільно. Щось, застигле на самому дні душі, тепер нестримно рвалося назовні, бажаючи проявити себе. Веда відчайдушно намагалася згадати.
– Що з тобою? – запитав Евлур, стискаючи її крижані долоні.
– Почекай, здається...
