Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
– Я не думав про таке, Ваша Величносте. Для мене – моя робота й справді понад усе інше.
– Ох уже ця робота... Добре! – Ролена різко обірвала свої люб'язності й сказала: – Через два дні ми вирушаємо до Уаджита. До речі, твій новий ароматний крем просто чудовий! Поглянь, якою ніжною зробилася моя шкіра.
– Чи можу доторкнутися і відчути її м'якість? – улесливо запитав Бір, – Це допоможе мені у створенні нових кремів, ще більш дієвих.
Таке прохання навіть Ренальда не насторожило.
Отримавши дозвіл, Бір простягнув через стіл руку й обережно ковзнув пальцями по щоці Ролени. Навмисно зробив це повільно й чуттєво, даючи аромату, нанесеному на зап'ястя, торкнутися її ніздрів.
– Прекрасно, просто чудово! Як пелюстка троянди! – підсумував він, прибираючи руку.
Він роздмухав у серці Ролени іскру зацікавлення – для першого разу достатньо.
Тепер варто трохи почекати. Королева почне думати, сумніватися, забажає перевірити свої відчуття.
Ролену Бір знав досить добре і міг передбачити її дії наперед. Звісно, слід врахувати й те, що королева здатна вчинити наперекір власним бажанням, але не в цьому випадку. Вона занадто довго була сама. Любовне томління часто заглушає голос здорового глузду.
Судячи з усього, Ренальд не повідомив їй про майбутнє одруження Адвіана, інакше вона б не була такою спокійною і безтурботною.
От би він і далі мовчав! Нехай Ролена дізнається про це безпосередньо в Уаджиті. Тоді Бір с задоволенням підставить їй плече, щоб вона виплакала на ньому всі гіркі сльози розчарування.
– Можу я запропонувати вам вина? – чемно запитав Бір.
Але Ролена несподівано відсунула від себе тарілку й піднялася.
– Що сталося? – Ренальд теж піднявся.
– Не знаю, – Ролена провела рукою по лобі, – щось голова запаморочилася. Ці метушливі приготування забрали всі сили. Їсти зовсім не хочеться... Продовжуйте без мене...
І, кивнувши служниці, вона квапливо вийшла з їдальні. Служниця з винуватою посмішкою кинулася слідом загосподинею.
Біра охопила досада. Невже аромат виявився таки занадто густим?
– Можеш приготувати якусь заспокійливу настоянку? – запитав Адвіан.
– Наскільки сильну? – Бір пригубив вино.
– Щоб новина про одруження Адвіана не надто засмутила королеву.
– У такому разі доведеться давати їй настоянку довгий час, – зауважив Бір, - А це може погано позначитися на здоров'ї Її Величності.
– І що ти пропонуєш?
– Якщо ви дозволите мені висловити свою думку...
– Висловлюй!
– Краще, якщо все буде йти своєю чергою. Нехай дорога до Уаджита і початок весняного балу стануть для королеви приємними подіями... Хто зна, можливо, веселощі й радість, що сповнять свято, заглушать розчарування від невдалого кохання.
– Мабуть, ти правий! – погодився Ренальд.
