Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
– Ну що ти кажеш, моя хороша! – промовила Ліка і на мить у її голосі зазвучали колишні, пронизливо-лагідні нотки, – Ти ж нічого там не залишила, окрім розчарувань... А тут можна почати все спочатку, – і вона раптом захихотіла, теж зовсім як раніше, – Ось, наприклад, принц Ренальд… Я вважаю, що будь-який чоловік тобі не підійде, тільки принц! Щоправда, ти Ренальда ще не бачила. Красень! Ну просто сексі! Впевнена, що ви гарно підійдете одне одному,– сказала Ліка і запитала, підморгнувши Адвіану: – Він же приїде на свято?
– Неодмінно, – відповів Адвіан, ледь стримуючи сміх.
Король і королева зніяковіло відводили очі. Подібні розмови були надто відвертими для королівських вух.
Олеся несподівано густо почервоніла.
– Чи справді такий гарний?
– Справжній Аполлон, ну або там цей... кельтський король Брес, – запевнила її Ліка.
– Це правда, я його бачила. Дуже гарний! – з реготом підтвердила Інга і закотила очі під лоба, – а тіло яке... закачаєшся!
Адвіан спохмурнів. Інга лукаво посміхнулася і, дражнячись, показала йому кінчик язика.
– Маріл, я б попросив тебе навчити майбутню королеву наших законів і правил поведінки для королівських осіб, – розгублено, тремтячим голосом, пробурмотів Ектор, мнучи пальцями м'який підлокітник крісла.
Естелла заспокійливо погладила чоловіка по руці.
– Вибачте, Ваша Величносте! – вигукнула Інга, намагаючись говорити шанобливо, – Дуже непросто змінювати багаторічні звички. Там, серед людей, усе трохи простіше, розумієте... Надалі постараюся стежити за своєю поведінкою, – пообіцяла вона.
Але в очах її продовжували горіти пустотливі вогники.
Тільки Маріл, як істинний мудрець, зберігав непроникний вираз обличчя.
– Не турбуйтесь, Ваша Величносте. Я навчу її всього, що повинна знати і вміти королівська особа. А тепер, якщо дозволите, хотілося б поговорити про обряд. Це дуже важливо. Потрібно все правильно підготувати...
– Добре, але спершу одне побажання! – перебив його Адвіан, – Думаю, нам краще одружитися до свята. Наприклад, завтра... Або навіть сьогодні!
– Навіщо ж поспішати? – здивувався король.
– Я хочу, щоб Інга зустрічала гостей поруч зі мною як моя дружина, – відповів принц.
