Третя крапля магії - Лариса Лешкевич
Під ногами ковзав пісок, і скоро вони поринули в нього по щиколотку. Піску ставало все більше, він закручувався навколо них вирами, але не перешкоджав їм йти, навпаки, наче сам ніс їх уперед, прямуючи назовні нестримними потоками.
– Сипучі піски! – крикнула Айна.
– Але зараз вони нам у підмогу! Тримайся міцніше за мою руку!
Хвилі піску, кружляючи шаленими вихорами, винесли їх на поверхню.
Вони побачили ліс на стрімчастому березі, почули спів птахів. Яскраві полуденні промені обрушилися на них з блакитного неба, яким бігли легкі невагомі хмарки.
Відчувши на своєму обличчі сонячне тепло, Айна слабо скрикнула і знепритомніла.
Теумар підхопив її на руки і по сипучому піску, що осідав вглиб Сухого русла, погано розуміючи, що сталося, злетів нагору, туди, де виднівся в золотисто-зеленому полуденному мареві будинок Укки.
– Клади її на галявину тут, під сосною! – як ні в чому не бувало промовила Укка, зустрічаючи їх на порозі.
– Що з нею? – Теумар гладив бліду Айну по обличчю, по плечах.
– Нічого. Вона швидко прийде до тями. Незабаром по нею приїдуть, щоб забрати до Етеляни. А ти негайно вирушай у Лянсіду.
– Я не кину її… – глухо відповів Теумар.
– Їй зараз потрібна не твоя турбота, а материнська! – усміхнулася Укка і простягла руку, – давай мох! Я зварю зілля і привезу його до Лянсіди. Таке зілля можна зварити лише тут. А ще мені знадобиться твоя кров…
– Навіщо? – Теумар, відстебнув сумку, не відриваючи очей від Айни.
– Дізнаєшся після… За будинком прив'язаний кінь! Іди!
Теумару нічого не залишалося, як підкориться наказу чаклунки. Він квапливо пішов стежкою нагору, але не витримав і озирнувся, щоб подивитися на Айну, що лежила під сосною. Серце його стискалося так, ніби він втрачав її назавжди.
