Володар Перснів. Частина третя. Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін
40
Див.: Гобіт, с. 78.
41
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 538.
42
Чи звільнили з ув’язнення: але могло бути і так, що вона вже не спала, розбуджена Сауроновою злобою.
43
Див.: Гобіт, с. 39, 290.
44
Див.: Гобіт, с. 39-40.
45
Серед тих, хто пішов, були діти Траїна II: Торін (Дубощит), Фрерін і Діс. Торін, за ґномівськими мірками, був іще зовсім юний. Згодом стало відомо, що врятувалося більше представників Народу під Горою, ніж гадали спочатку: значна їхня частина пішла до Залізного Кряжу.
46
Азоґ був батьком Больґа; див.: Гобіт, с. 42.
47
Кажуть, що Торінів щит розколовся, тож він відкинув його, а натомість вирубав сокирою гілку дуба і тримав її в лівиці, щоби відбивати удари ворогів чи битися нею як палицею. Так він і отримав своє прізвисько.
48
Таке поводження з мертвими для ґномів було ще одним випробуванням, адже суперечило їхнім звичаям. Але на спорудження могил, як того вимагала традиція, вони витратили би багато років (адже ховали своїх мертвих тільки в камені, а не в землі). Тож ґноми вибрали спалення, щоби не залишати своїх рідних на поталу звірям і птахам чи оркам-трупожерам. Але ті, хто загинув при Азанульбізарі, залишили по собі славну пам’ять; і сьогодні будь-який ґном гордо скаже про одного зі своїх правителів; «То був спалений ґном», — і цього буде досить.
49
Серед ґномів було дуже мало жінок. Діс, Траїнова донька, була там. Вона стала матір’ю Філі та Кілі, які народилися в Еред-Луїні. А Торін дружини не мав.
50
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 456-457.
51
15 березня 2941 року.
52
Так позначено імена тих, кого вважали королями Дарінового народу: чи то у вигнанні, чи вдома. З-поміж інших супутників Торіна Дубощита під час подорожі до Еребору Орі, Норі та Дорі також походили з Дарінового Дому, а дальші Торінові родичі: Біфур, Бофур і Бомбур — з ґномів Морії, проте не з Дарінової династії. Щодо † дивись ч. З, с. 497.
53
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 414.
54
Див.: Володар Перснів, ч. 2, с. 318; Гобіт, с. 216.
55
Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 394.
56
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 538.
57
Див.: Володар Перснів, ч. 2, с. 441.
58
Згодом стало зрозуміло, що Саруман сам хотів заволодіти Єдиним Перснем і сподівався, що той, прагнучи знайти господаря, викриє ми це свого перебування, якщо Сауронові на деякий час дадуть спокій.
59
Місяці та дні подано тут згідно з календарем Ширу.
60
Відомої також як «Прекрасна» через її вроду: багато хто казав, що вона більше схожа на ельфійську діву, ніж на гобітку. У неї було золоте волосся, що для Ширу вважалося вельми рідкісним явищем; проте дві інші Семвайзові доньки також були золотоволосі, як і багато інших дітей, народжених у той час.
61
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 18; ч. З, с. 513, прим. 2.
62
Четверта Епоха (Ґондору).
63
365 днів 5 годин 48 хвилин 46 секунд.
64
У Ширі, де 1 рік відповідав 1601 року Т.Е. У Брі, де 1 рік відповідав 1300 Т. Е., то був перший рік століття.
65
Якщо подивитися на Ширський календар, можна помітити, що єдиним днем тижня, з якого не починався жоден місяць, була п’ятниця. Відтак у Ширі побутувала жартівлива фраза «першого у п’ятницю», що означало день, якого не існує, або ж день, коли можуть трапитися такі неймовірні (як для Ширу) події, як політ свиней чи ходіння дерев. Повністю ця фраза звучала так: «Першого зимобрудня у п’ятницю».
66
У Брі любили жартома згадувати про «зимобрудень у (багнистому) Ширі», а ширяни вважали, що «зимень» — це видозміна давнішої назви, яка первісно означала завершення, закінчення року перед зимою та походила з тих часів, коли Королівське літочислення, за яким новий рік починався після збору врожаю, ще не набуло повсюдного вжитку.
67
Там було записано дати народжень, шлюбів і смертей представників роду Туків, а також певні події, як-от продаж землі, та різні інші ширські оказії.
68
Тому я в пісні Більбо (дивись тут: ч. 1, с. 274-276) вжив суботу і неділю, а не четвер і п’ятницю.
69
Утім, насправді єстаре Нового літочислення за Календарем Імладріса, за яким воно більш-менш відповідало ширському 6 квітня, розпочалося раніше.
70
Річниця того дня, коли вона вперше зазвучала в Ширі у 3019 році.
71
Щодо української мови ця заувага має значення лише при транскрибуванні (прим, перекладача).
72
Зазвичай це сузір’я називають синдарським словом Менельваґор (дивись тут: ч. 1, с. 145), або Менельмакар — мовою квенья.
73
Українською мовою ці особливості передано так: LH — у всіх випадках замінено твердим л; L — подано через ль у позиції перед приголосним, а вкінці власних імен, залежно від роду (чоловічого чи жіночого) їхнього носія, — через л або ль: Ґлорфіндел, Ґаладріель (прим, перекладача).
74
Наприклад, у galadhremmin ennorath (дивись тут: ч. 1, с. 404) — «помережані деревами терени Середзем’я». Remmirath (дивись тут: ч. 1, с. 145) складається з rem — «вічко сітки» (квенійське rembe) + mir — «коштовність».
75
У вестроні й у перекладах вестроном квенійських назв доволі поширеною практикою було передавати довгі é й ó як ей та оу, тобто приблизно як в англійській фразі say по, і це позначилося на письмі: ей, оу (чи їхні еквіваленти в сучасних шрифтах). Одначе таку вимову вважали неправильною чи простакуватою. Але саме така вимова побутувала як вельми природна в Ширі. Відтак ті, хто вимовляв уепі unotime («довгі роки незліченні»), приблизно як єні уноатаймі, помилялися би не менше за Більбо, Меріадока чи Переґріна. Проте Фродо, як визнавали, мав неабиякий «хист вимовляти іноземні звуки».