Володар Перснів. Частина третя. Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін

7

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 334; ч. 2, с. 512.

8

Див.: Гобіт, с. 76; Володар Перснів, ч. 1, с. 537.

9

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 397-619.

10

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 608-619; ч. 2, с. 512,525-526; ч. З, с. 296, 308.

11

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 93, 320.

12

Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 397, 404.

13

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 399.

14

Див.: Володар Перснів, ч. 2, с. 316-317; ч. З, с. 394.

15

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 413.

16

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 415.

17

Він був четвертим сином Ісільдура й народився в Імладрісі. Його брати загинули на Ірисових Луках.

18

Після Еарендура королі вже не прибирали високоельфійських імен.

19

Після Мальвеґіла королі Форноста знову заявили про своє право володіти цілим Арнором і на знак цього почали додавати до своїх імен префікс ар(а).

20

Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 24. За легендою, дикі білі корови, на яких тоді ще можна було натрапити поблизу Моря Рŷну, походять од Корови Арава — валара-мисливця, котрий єдиний із-поміж богів часто навідувався до Середзем’я у Прадавні Часи. Високоельфійською його називали Ороме (див.: Володар Перснів, ч. З, с. 170).

21

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 320.

22

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 346.

23

Цей дивний непривітний народ — усе, що залишилося від фородваїтів, людей сивої давнини, призвичаєних до лютого холоду Морґотового володіння. У тім краю і донині панує холод, хоча землі ті пролягли на відстані понад сто миль на північ од Ширу. Лосоти облаштовують собі домівки у снігу та, кажуть, уміють бігати по кризі на спеціально пристосованих кістках і мають візки без коліс. Ворогам годі дістатися до цього народу: більшість його представникиів живе на великому мисі Форохель, який із північного заходу замикає велетенську однойменну затоку; та лосоти часто розкладають табори на південних берегах затоки біля підніжжя Гір.

24

У такий спосіб було врятовано перстень Дому Ісільдура, адже згодом дунедайни таки викупили його. Кажуть, то був не якийсь інший перстень, а саме той, що його Фелаґунд із Нарґотронда подарував Барагірові та що ним, наражаючись на страшну небезпеку, згодом заволодів Берен.

25

То були Камені Аннумінаса й Амон-Сулу. Єдиний Камінь, що залишився на Півночі, зберігали у Вежі на Емин-Берайді, з якої видно Затоку Люну. Його охороняли ельфи, і, хоча ми ніколи навіть не підозрювали про його існування, Камінь був там доти, доки Кірдан відвіз його геть в Ельрондовому кораблі (див.: Володар Перснів, ч. І. с. 81, 191). Однак нам відомо, що він був не схожий на інші та не пов’язаний із ними: дивився тільки на Море. Елендил так примістив його у вежі, щоби можна було «прямим поглядом» позирати назад і бачити Ерессеа на зниклому Заході: але опуклі моря долі навіки поглинули Нуменор.

26

Як мовить Король, скіпетр був основною ознакою королівської влади в Нуменорі; так було і в Арнорі, де королі носили не корону, а лише єдиний білий коштовний камінь — Елендильмир, Зорю Елендила, — закріплений на чолі срібною стрічкою (див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 232-233; ч. З, с. 186,206-207,399). Говорячи про корону (див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 294-295, 420), Більбо, без сумніву, має на увазі Ґондор; Більбо, ймовірно, був добре обізнаний із історією Араґорнового роду. Вважають, що скіпетр Нуменору загинув разом із Ар-Фаразôном. Той, що вцілів — скіпетр Аннумінаса, срібний жезл Володарів Андуніє, — тепер, мабуть, є найдавнішим зі збережених у Середземні витвором людських рук. Коли Ельронд передав цю річ Араґорнові, їй уже виповнилося п’ять тисяч літ (див.: Володар Перснів, ч. З, с. 395). Форма корони Ґондору походить од нуменорського військового шолома. Попервах то і справді був звичайний шолом: кажуть, той самий, що його мав на собі Ісільдур під час Битви на Даґорладі (а шолом Анаріона роздробив пожбурений із Барад-дŷра камінь, який і вбив носія того шолома). Та у дні Атанатара Алькаріна цю частину обладунку замінили на прикрашений коштовностями шолом, яким і коронували Араґорна.

27

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 386.

28

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 16; ч. З, с. 469.

29

Великий мис і оточена суходолом затока Умбар віддавна належали нуменорцям; але там було розташовано твердиню Людей Короля, названих згодом Чорними Нуменорцями, котрих Саурон привернув до себе й котрі понад усе ненавиділи послідовників Елендила. Після позірної Сауронової загибелі чисельність їхньої раси швидко зменшилась або ж вони змішалися з людьми Середзем’я, успадкувавши, проте, неослабну ненависть до Ґондору. Тож Умбар було захоплено дорогою ціною.

30

Бистриця.

31

Той закон (це ми дізналися від Короля) було ухвалено в Нуменорі, коли шостий король, Тар-Альдарон, залишив по собі єдину дитину — доньку. Вона, Тар-Анкаліме, стала першою Королевою-Правителькою. Проте до неї діяв інший закон. По смерті четвертого короля, Тар-Елендила, на престол зійшов його син Тар-Менельдур, хоча його найстаршою дитиною була донька — Сильмарієн. Однак Елендил походить саме від Сильмарієн.

32

Ця назва означає «корабель, що залишає по собі довгий пінявий слід»: той острів мав форму, схожу на обриси велетенського корабля, з високим, зверненим на північ носом, об гострі скелі якого розбивалися пінячись води Андуїну.

33

Дала я надію дунедайнам, але собі її не залишила.

34

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 565.

35

Ця ріка витікає зі західної частини Еред-Німрайсу і впадає в Ісен.

36

Дати наведено згідно з ґондорським літочисленням (Третя Епоха).

Винесені на береги роки вказують на час народження та смерті.

37

Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 81, 97.

38

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 536.

39

Адже її наручний щит розламався від удару булави Короля-Відьмака, проте і сам він зник — отак справдилися Ґлорфінделові слова, сказані задовго до Короля Еарнура: Король-Відьмак не загине від руки смертного мужа. Пісні Марки розповідають, що Еовин у цьому діянні