Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Келен знадобилося зробити величезне зусилля, щоб говорити спокійно:

— Гарольд, цілком очевидно, що Цірілла все ще хвора. Якщо ти дійсно хочеш захистити свій народ, то повинен зрозуміти, що те, що ви з Ціріллою робите, — не той шлях.

— Мати-сповідниця, моєю королевою на мене покладено обов'язок захищати народ Галеї. Я знаю свій обов'язок.

— Обов'язок? — Келен провела рукою по обличчю. — Гарольд, ти не можеш сліпо слідувати капризу цієї жінки. Дорогу до життя і свободи можна знайти лише за допомогою розуму. Може, вона й твоя королева, але керуватися ти повинен лише доводами розуму. Відмовлятися скористатися розумом, не бажати думати — це інтелектуальна анархія.

Він подивився на неї, як на нерозумну дитину, яка не розуміє, що таке доросла відповідальність.

— Вона моя королева. Королева віддана своєму народові. — Келен потарабанила пальцями по столу.

— Те, ким Цірілла на даний момент є, цілком і повністю залежить від тих примар, які все ще переслідують її. Вона принесе біду вашому народу. А ти допоможеш їй привести ваш народ до загибелі, тому що ти бажаєш, щоб реальністю було те, що реальним не є. Ти бачиш Ціріллу такою, якою вона була раніше, а не такою, яка вона тепер.

— Мати-сповідниця, — знизав плечима принц, — я можу зрозуміти, чому ви думаєте те, що думаєте, але це нічого не міняє. Я зобов'язаний виконати наказ моєї королеви.

Спершись на стіл, Келен сховала обличчя в долоні — її просто трясло від усієї цієї маячні. Нарешті вона підняла голову і подивилася братові в очі.

— Гарольд, Галея — частина Д'харіанської імперії. У Галеї є королева тільки милістю імперії. Цірілла, будь вона хоч тричі королевою, навіть якщо і не визнає правління Д'харіанської імперії, як і раніше — як і завжди — підпорядковується Матері-сповідниці Серединних Земель. Як Мати-сповідниця і правителька Д'харіанської імперії в відсутність Магістра Рала я офіційно скасовую цю милість. Відтепер Цірілла позбавляється влади і права вирішувати. З цього моменту вона більше не королева чого б то не було і вже тим більше Галеї. Наказую тобі повернутися в Ебініс, заарештувати Ціріллу заради її ж власної безпеки, випустити Джебр і повернутися сюди разом з провидицею і всіма збройними силами Галеї, окрім міської гвардії.

— Мати-сповідниця, мені дуже шкода, але моя королева наказала…

— Досить! — Грюкнула Келен долонею по столу. Принц замовк, а Келен повільно встала. Спершись руками на стіл, вона нахилилася до нього.

— Як Мати-сповідниця я наказую тобі негайно виконати мої накази. Це не обговорюється. Більше нічого чути я не бажаю.

У кімнаті повисла гнітюча тиша. Всі присутні незворушно чекали, що буде далі.

Гарольд нарешті заговорив тоном, що сильно нагадав Келен батька.

— Я усвідомлюю, що для вас, можливо, це повна нісенітниця, Мати-сповідниця, але я змушений віддати перевагу моєму обов'язку перед моїм народом обов'язку перед вами. Цірілла моя сестра. Король Вайборн завжди вчив мене, як слід командувати армією. Офіцер зобов'язаний підкорятися своїй королеві. Моїм людям тут наказано — і це наказ їхньої королеви — негайно повертатися, щоб захищати Галею. Я людина, честю своєю зобов'язаний захищати Галею, як мені наказує моя королева.

— Ти надутий осел! Та як ти смієш говорити мені про честь?! Ви з сестрицею готові пожертвувати життям невинних людей заради збоченого поняття честі. Честь — це розуміння реальної ситуації, а не сліпе підпорядкування того, що тобі хотілося б вважати реальністю. Немає в тебе честі, Гарольд.

Келен опустилася на стілець і втупилася на палаючий у вогнищі вогонь.

— Я віддала тобі наказ. Ти відмовляєшся підкорятися?

— Я змушений відмовитися, Мати-сповідниця. Дозвольте лише сказати, що в цьому немає злого наміру.

— Гарольд, — рівним тоном промовила вона, не дивлячись на нього, — те, що ти зараз робиш, — зрада.

— Я розумію, що ви можете сприймати це так. Мати-сповідниця.

— О, я і сприймаю. Ще й як. Це зрада твоєму народові, зрада Серединних земель, зрада нашому Д'харіанському союзу проти Імперського Ордена, зрада Матері-сповідниці. І що, по-твоєму, я повинна з цим робити?

— Я б припустив, раз ваші почуття такі сильні, Мати-сповідниця, що ви наказали б мене стратити.

— Якщо тобі вистачає мізків зрозуміти це, — глянула вона на нього, — то яка тобі користь підпорядковуватися наказам божевільної? Це лише прирече тебе на смерть, і тоді ти не зможеш виконати наказ твоєї королеви. Наполягаючи на своєму, ти позбавиш свій народ твоєї допомоги, тієї самої, яку ти проголошуєш своїм найпершим обов'язком. Чому б тобі просто не зробити те, що потрібно і правильно, і не допомогти нам захистити твій народ? По правді кажучи, поки що своєю поведінкою ти лише продемонстрував повну відсутність здорового глузду, не кажучи вже про честь.

Він подивився на неї палаючими від люті очима. Кісточки пальців побіліли.

— Тепер вам доведеться мене почути, Мати-сповідниця. Якщо я буду керуватися своєю честю — хай це і буде коштувати мені життя, — то цим лише пошаную мою родину, мою сестру, мою королеву і мою батьківщину. Батьківщину, створену і укріплену моїм батьком, королем Вайборном, і моєю матір'ю, королевою Бернардіною. Коли я був ще дитиною, мого батька, мого короля, відняли у моєї матері, моєї родини, моєї батьківщини Галеї. Відняли чарівною владою сповідниці — заради егоїстичного бажання роздобути чоловіка для твоєї матері, заради її егоїстичного бажання народити від сильного чоловіка дитину — тебе. А тепер ти, Мати-сповідниця — плід цієї крадіжки улюбленої нами людини, забраної у нас, коли я був дитиною, — ти хочеш відняти мене у моєї сестри? А її відняти у нашої країни? Останній обов'язок, покладений на мене батьком, перш ніж твоя мати відняла його у нас і знищила як особистість лише тому, що він був хорошим і вона забажала його, — це що я повинен завжди з честю виконувати свій обов'язок щодо моєї сестри і моєї батьківщини. І я виконаю останній покладений на мене батьком