Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Келен подякувала йому, і Мейфферт пішов. Кара вирушила на пошуки їстівного. Келен заявила, що особисто вона хоче одного — завалитися спати.

У наметі Келен виявила на маленькому столику «Сильну духом». Лампа під стелею освітлювала статуетку. Келен на мить зупинилася, щоб провести пальцем по майорячій сукні фігурки.

У неї зуб на зуб не попадав, і їй до смерті хотілося заповзти в ліжко в обнімку з мішком теплих каменів. Продовжуючи роздумувати над тим, наскільки вона замерзла, Келен, замість того щоб лягти спати, вибралася з намету і рушила по табору на пошуки сестер Світла. Нарешті їй зустрілася одна з сестер, і, слідуючи вказаному напрямку, Келен пішла між наметами і дісталася до молодих густих ялинок, де виявила маленьке укриття, в якому можна було тільки лежати.

Присівши навпочіпки, вона заглянула всередину і в тьмяному світлі найближчих багать ледве-ледве розгледіла купку покривал.

— Холлі? Ти тут?

З-під покривал висунулася маленька голова.

— Мати-сповідниця? — Дівчинку трясло. — Щось сталося? Я вам потрібна?

— Взагалі-то так. Ходімо зі мною, будь ласка. Холлі, загорнувшись у покривало, виповзла назовні. Взявши її за руку, Келен мовчки повела дівчинку до свого намету. Очі Холлі округлилися, коли Келен впихнули її всередину. Перед столиком дівчинка зупинилися, і зачаровано задивилась на «Сильну духом».

— Подобається? — Поцікавилася Келен. Трясучись від холоду, Холлі шанобливо провела тоненьким пальчиком по руці статуетки.

— Де ви взяли таку красу?

— Річард вирізав її для мене. — Холлі нарешті насилу відірвала очі від фігурки і подивилася на Келен.

— Я скучаю по Річарду. — Келен бачила в холодному повітрі намету пару від дихання дівчинки. — Він був завжди добрий до мене. Багато ставилися до мене погано, а він завжди був добрим.

Келен раптово відчула гострий напад туги. Вона не очікувала, що мова зайде про Річарда.

— Що вам завгодно, Мати-сповідниця?

Келен відкинула тужливі думки і посміхнулася.

— Я пишаюся тим, що ти сьогодні зробила. Ти відмінно нам допомогла. Я пообіцяла, що тобі буде тепло. І нині вночі так воно і буде.

— Правда? — У дівчинки зуб на зуб не попадав. Келен поклала Меч Істини в кут ліжка і зняла дещо з одягу. Потім погасила лампу і сіла на солом'яний матрац. Світло найближчих багать м'яко освітлювало стінки намету.

— Давай, лізь до мене. Нині вночі буде дуже холодно. Так що ти мені необхідна, щоб зігрітися.

Холлі міркувала буквально частки секунди.

Лігши на матрац, Келен притиснула Холлі спиною до себе, а з іншого боку поклала дівчинці мішок теплих каменів. Обнявши мішок, Холлі пискнула від задоволення. Келен умиротворено посміхнулася.

Вона просто раділа тому, що Холлі в теплі і безпеці. Присутність дівчинки допомагала забути про всі жахи сьогоднішнього дня.

Десь далеко, високо в горах, самотній вовк завивав на місяць, виливаючи йому свою тугу. Виття луною розносилося по горах, поступово затихаючи, але знову і знову повторювався з тужливою наполегливістю.

Меч Істини лежав за спиною, і думки Келен знову повернулися до Річарда. І ось так, думаючи про нього, розмірковуючи, де він і що з ним, Келен тихо плакала, поки не заснула.

На наступний день пішов сніг. Заметілі вирували два дні. У другу таку ж холодну ніч Келен розмістила в своєму наметі Холлі, Валері і Хелен. Вони сиділи під покривалами, вечеряли, співали пісні, розповідали казки про принців і принцес, а потім спали, міцно притулившись один до одного для тепла.

Коли хуртовини нарешті відбушували і знову з'явилося сонце, намети виявилися мало не доверху засипані снігом. Солдати вилізали з наметів, як борсуки, які вирішили виповзти з барлоги, щоб перекусити.

У наступні тижні хуртовини ще не раз налітали на табір, намітаючи все більше снігу. У таку погоду битися або навіть переміщати армію на велику відстань — досить проблемно. Розвідники повідомили, що Імперський Орден відійшов назад — на південь, приблизно на тижневий перехід.

Для сліпих це було практично непосильне завдання. Обстеживши протягом декількох днів околиці того місця, де розпилили скляний пил, д'харіанські розвідники доповіли, що виявлені приблизно шістдесят тисяч замерзлих тіл — це тіла осліплих імперців, вони не змогли подбати про себе у важких погодних умовах. Схоже, Імперський Орден просто-напросто кинув їх. Кілька десятків сліпців примудрилися перебратися через перевал у пошуках допомоги та благаючи про милосердя. Келен наказала їх знищити.

Було важко точно визначити кількість постраждалих від гострого скла Верни. Цілком імовірно, що більшість все ж відступила разом з Орденом, щоб надалі виконувати нескладні завдання. Але швидше за все виявлені розвідниками трупи — це велика частина осліплених. Келен цілком могла собі уявити, що Джеган зовсім не жадав мати цих сліпців у своєму таборі, щоб вони нагадували іншим про гіркоту відступу. До того ж навіщо переводити на них припаси?

Однак вона добре розуміла, що для Джегана цей відступ — лише тимчасова зупинка, він зовсім не має наміру відмовлятися від своїх цілей. У Ордена цілком достатньо людей, щоб заповнити багатотисячні втрати. Втім, поки що погода не дозволяла Джегану завдати удару.

Келен зовсім не збиралася сидіти і чекати його. Місяць потому, коли в їх табір прибув представник Хергеборга, вона негайно з ним зустрілася в маленькій хатинці лісника, яку знайшли серед дерев в західній частині долини. Хатинка стояла під прикриттям величезних старих сосен, в стороні від наметів. Хатинка стала мало не постійною резиденцією Келен, а також часто служила командним центром.

Генерал Мейфферт був явно задоволений, коли Келен воліла залишатися в хатинці, а не у своєму наметі. Так він міг вважати, що армія забезпечила досить пристойні умови Матері-сповідниці — дружині Магістра Рала. Келен з Карою дуже навіть раділи ночівлі в теплій хатинці, але Келен не хотіла, щоб солдати думали, ніби вона не в змозі витримати тих умов,