Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

— у цьому напрямку головним чином знаходиться лише Нікобар. А ця країна досить ізольована, і з цієї точки зору — мета приваблива, але бідна. Тут мало чим можна поживитися. У Ордена більше можливостей розширити завоювання, якщо він залишиться тут. До того ж бачите, як їм буде складно перетягнути свою орду через гори Ранг-Шада, якщо вони рушать вгору по Драні? Зі стратегічної точки зору їм невигідно рухатися в цьому напрямку.

Верна вивчала карту, машинально смикаючи гудзик свого синього плаття.

— Так… Я зрозуміла, що ти маєш на увазі.

— Але твоє зауваження абсолютно справедливе, — сказала Келен. — Буде зовсім непогано, якщо ти відправиш парочку сестер доглянути за цим регіоном. Хоч цей варіант і є невірним з логічної точки зору, це зовсім не означає, що Джеган не спробує його здійснити. А нам зовсім не потрібний сюрприз у вигляді Імперського Ордена, що ламається в задні ворота Ейдіндріла.

У двері постукали і Кара відкрила. Це виявився старший розвідник Хайс. Побачивши у відкриті двері капітана Райана, який теж прямував до хатинки, Келен встала.

Хайс відсалютував, притиснувши кулак до серця.

— Рада тебе бачити, капрал Хайс, — вітала його Келен.

— Дякую, Мати-сповідниця. Приємно знову опинитися вдома.

Вигляд у нього був такий, наче він не відмовився б від якихось харчів. У хатину ввалився капітан Райан. І Кара тут же закрила двері, щоб не намело снігу. Хайс відійшов убік, прибираючись з дороги.

Келен була рада поверненню молодого офіцера.

— Як справи, капітане? Як всі інші? — Райан зняв шарф і вовняну шапку.

— Чудово, — відповів капітан. — Ми непогано попрацювали. Сестри залатали кількох поранених. Деяких довелося тягти, поки у сестер не знайшлося час ними зайнятися.

Це нас і затримало. Є незначні втрати, але далеко не такі, як ми боялися. Уоррен нам міцно допоміг.

— А де сам Уоррен? — Поцікавився Зедд. І тут, як би у відповідь на заклик, в двері ввалився запорошений снігом Уоррен. Келен помітила вираз обличчя Верни і згадала, яке відчувала полегшення, коли Річард повертався до неї після розлуки. Уоррен недбало чмокнув Верну в щоку. Келен на відміну від усіх інших помітила погляд, яким вони обмінялися. Вона пораділа за них, але все ж це болісно нагадало про Річарда.

— Ти їм розповів? — Запитав Уоррен, розстібаючи плащ.

— Ні, ще не встиг, — похитав головою Райан.

— Розповів про що? — Насупився Зедд. Уоррен зітхнув.

— Ну, скляний пил Верни спрацювала навіть краще, ніж ми могли сподіватися. Ми захопили декількох імперців і допитали з пристрастю. Ті небіжчики, яких ми тоді бачили в долині, — лише перші ластівки.

Верна допомогла Уоррену скинути важкий обледенілий плащ і кинула на підлогу біля вогнища, поруч з коричневим плащем капітана Райана.

— Судячи з усього, — продовжив Уоррен, — досить багато, тисяч шістдесят — сімдесят, зору повністю не втратили, а лише осліпли на одне око або стали погано бачити. Орден не може кинути їх, оскільки вони все ж досить здорові, щоб залишатися з армією, але, що набагато важливіше, є надія, що ці люди можуть все ж одужати і зір у них повністю відновиться. І, відповідно, знову зможуть боротися.

— Це навряд чи, — хмикнула Верна.

— Я теж в цьому сумніваюся, — погодився Уоррен, — але, у всякому разі, імперці так думають. Ще досить чимала кількість — тисяч двадцять п'ять, може, тридцять — хворі. У них жахливо запалені очі і ніс. — Вплив скла, — кивнула Верна.

— Приблизно тисяч десять — п'ятнадцять відчувають труднощі з диханням.

— Значить, — швидко справила підрахунок Келен, — з урахуванням загиблих і постраждалих достатньо сильно, щоб не мати можливості приймати участь у бойових діях, втрати Ордена від скляного пилу складають приблизно сто п'ятдесят тисяч чоловік. Дуже непоганий результат, Верна.

Верна здавалася не менш задоволеною, ніж Келен.

— Це коштує тієї скаженої гонкии — я тоді ледве зі страху не вмерла, — посміхнулася вона. — Хоча, не зроби ми все саме так, результат був би менш вражаючим.

— Ми з капітаном Циммером добилися приблизно тих результатів, на які й розраховували. За моїми прикидками, ми поклали приблизно тисяч десять імперців.

— Непогана бійка, — присвиснув Зедд.

— Та не дуже. Не так, як нас вчила це робити Мати-сповідниця, і не так, як працює капітан Циммер. В основному ми намагалися знищити якомога більше ворогів, зовсім не вступаючи в бійку. Якщо перерізати горлянку тому, хто спить, то встигаєш куди більше, і в тебе куди менше шансів постраждати самому.

— Я рада, що ти виявився таким хорошим учнем, — посміхнулася Келен.

— Уоррен з сестрами нам здорово допомогли переміщатися так, щоб нас не помітили. Білих плащів ще не привезли? Нам би вони дуже придалися. Якби у нас були ці плащі, ми б змогли зробити куди більше.

— Перша партія поступила буквально вчора, — повідомила офіцеру Келен. — Їх цілком вистачить для твоїх людей і для хлопців капітана Циммера. А через кілька днів привезуть ще.

— Капітан Циммер буде вельми радий. — Райан потер руки, намагаючись відігріти пальці.

— Вам вдалося з'ясувати, чому вони так далеко відійшли на південь? — Запитав Зедд.

Уоррен кивнув.

— Ми допитали полонених: у них в таборі щосили гуляє лихоманка. Це не наших рук справа. Сама звичайна лихоманка, яка частенько спалахує серед великого скупчення людей в польових умовах. Але вона забрала десятки тисяч чоловік. Тому вони воліли забратися від нас подалі, щоб дати собі перепочинок. Вони аніскільки не сумніваються, що запросто відтіснять нас назад, як тільки побажають.

І це відповідало істині. Враховуючи чисельність орди, імперці і справді могли бути впевнені, що запросто зметуть будь-який опір. І все ж Келен не розуміла, чому Райан з Уорреном виглядають такими прибитими. Вона нутром