Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

його мало привабливим для жінок. І те, що він зумів-таки завоювати серце дами, здавалося їм ну зовсім дивиною, і давало чоловікам привід пишатися тим, що він один з них. Це давало їм надію, що в один прекрасний день у них теж буде весілля, дружина, родина, навіть якщо часто всі ці хоробрі воїни внутрішньо побоювалися, що й вони частенько теж бувають соромливими і незграбними.

Навіть за Верну раділи абсолютно щиро. Солдати її поважали, але ніколи не виявляли теплих почуттів. Тому їх веселі і відверті побажання усіляких благ приводили Верну в замішання.

Так що весь табір був охоплений передсвятковою суєтою куди більше, ніж могла сподіватися Келен. Після невеликої заминки в самому початку, втомлені від боїв і втрат, давно відірвані від будинків і сімей солдати, переваривши новину, зі смаком взяли участь у розвазі.

У центрі табору очистили велике коло — намети пересунули і звели на вантажних фургонах помости, — там-то і повинна була проходити весільна церемонія. Помости потрібні були для того, щоб всі присутні могли краще бачити, що відбувається. Рядочком відвели місце під танці, і всі, хто вмів грати на музичних інструментах і не був на завданні, проводили дні і ночі в репетиціях. Навіть хор організували, і тепер він репетирував у яру неподалік. Куди б Келен ні йшла, вона постійно чув барабани і флейти, або пронизливі звуки гобоя, або мелодійне звучання струнних інструментів. Музиканти боялися сфальшивити під час свята куди більше, ніж боялися всього Імперського Ордена разом взятого.

Оскільки в наявності було більше сотні сестер Світла, було вирішено влаштувати після церемонії танці. Сестри сприйняли цю думку позитивно, поки до них не дійшло, скільки чоловіків припадає на одну жінку і зі скількома їм доведеться танцювати. Але навіть незважаючи на це, вони прийшли в захват від того, скільки уваги їм буде приділено під час танців, і взагалі-то ідею схвалили. Жінки, вік яких вимірювався сторіччями, червоніли як дівчата, коли до них зверталися молоді чоловіки з проханням залишити для них танець на майбутнє весілля.

Ближче до весілля солдати розчистили в таборі свого роду вулиці, щоб після церемонії весільна процесія могла пройти по всьому табору. Всі хотіли мати можливість особисто вітати молодят і побажати їм щастя.

Келен же вирішила, що після весілля Уоррен з Верною поселяться в хатинці. Це був її весільний подарунок, тому вона поки тримала свою задумку в секреті. Так що Келен з Карою для видимості підтримали ідею мас поставити в сторонці намет для молодят. Кара перенесла речі Верни в цю саму палатку, де все було всипане пахучими травами і ягодами. Виверт спрацював. Верна повірила, що намет призначена їм з Уорреном, і заборонила йому заходити туди до весілля.

День весілля видався погожим і не занадто холодним, так що обморозитися ніхто не ризикував. Сніг швиденько прибрали з центральної площадки, так що тепер можна було спокійно веселитися. Дехто з сестер прийшов перевірити стан імпровізованого танцмайданчика, і випробували його, даючи чоловікам можливість помилуватися тими, з ким їм, можливо, доведеться станцювати. Якщо пощастить. Все було зроблено з веселощами і завзяттям.

Оскільки Верна весь ранок провела у своєму наметі, де хіхікаючі сестри робили їй зачіску, накладали макіяж і наводили останній штрих на весільну сукню, Келен нарешті отримала можливість прикрасити і привести в належний вигляд хатинку. Під стріхою в різних кутках вона повісила мішечки з пахучим бальзамом і прикрасила стінки пучками червоних ягід, через брак чогось кращого.

Одна з сестер дала Келен шматок полотна, з якого та зробила фіранку на вікно. Вона трудилася над нею ночами, вишиваючи на тканині узори, щоб надати простій тканині ошатний вигляд. А коли всі збиралися на наради, ховала її під подушкою, щоб Верна з Уорреном не бачили. Келен розставила по всій кімнаті ароматні свічки, подаровані сестрами, і нарешті повісила фіранку на вікно.

Єдине, що Келен вирішила забрати з хатинки з собою в намет, — це статуетку.

Келен якраз застеляла ліжко свіжим білизною, коли в хатинку ввалилася Кара з чимось синім в руках.

Заправляючи простирадло під матрац, Келен поглядом простежила, як Кара зачинив двері.

— Що це ти притягла?

— Не повіриш, — посміхнулася Кара. — Широку синю шовкову стрічку. Сестри прикували Верну до стільця, і кудахкають над нею, Зедд відправив Уоррена кудись там, так що я подумала, що ми з тобою цілком можемо використати цю стрічку, щоб прикрасити хатинку. Щоб красивіше було. Ось, наприклад, можна обернути стрічкою мішечки з бальзамом. Буде красиво.

— Відмінна думка, — здивовано пробурмотіла Келен. Вона не знала, що її більше здивувало — вид Кари з синьою шовковою стрічкою або те, що Морд-Сіт вимовляє слова «прикрасити» і «красиво» на одному диханні. І непомітно посміхнулася, задоволена тим, що взагалі чує з вуст грізної охоронниці подібне. Зедд куди більший чарівник, ніж він думає.

Келен з Карою ретельно розмістили стрічку на стінці, обвиваючи її навколо мішечків. Стінка вийшла такою гарною, що Келен очей не могла від неї відірвати і весь час посміхалася. Потім вони взялися за стіну навпроти дверей, не шкодуючи стрічки, щоб справити максимальне враження на Уоррена з Верною, коли вони увійдуть в хатинку.

— А де ти взагалі роздобула цю стрічку? — Прошепелявила Келен з повним ротом шпильок.

— Бенджамін мені дістав, — захихотіла Кара, прикріплюючи стрічку. — І змусив мене пообіцяти не питати, де він її роздобув. Можеш в це повірити?

Келен вийняла шпильки з рота.

— Хто?

— Що хто? — Висунувши язик, Кара старанно загнала шпильку в міцну деревину.

— Хто, ти сказала, дав тобі стрічку?

Кара підняла з підлоги чергову шовкову смужку.

— Генерал Мейфферт. Поняття не маю, де він…

— Ти сказала «Бенджамін».

Опустивши стрічку, Кара втупилася на Келен.

— Нічого подібного.

— Ні, сказала. Назвала його Бенджаміном.

— Я сказала генерал Мейфферт. Ти просто