Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

— Дійшов до чого?

— До самого основного правила, Шостого Правила Чарівника. Єдина влада, якій ти можеш підкорятися, це влада розуму.

У його горіхових очах відбивався вогонь вогнища.

— Шосте Правило — це вісь, навколо якої обертаються всі інші правила. Це не тільки найважливіше з них, але і найпростіше. І тим не менше саме його найчастіше порушують або ігнорують, і саме воно — найбільш зневажуване. Але ним необхідно оволодіти, незважаючи на одвічне обурення незліченних дурнів.

Нікчемність, несправедливість і саморуйнування чекають тих, хто його ігнорує, бо напівправда згубна навіть для вірних учнів, глибоко віруючих і безкорисливих послідовників.

Віра і почуття — ласкава основа зла. На відміну від розуму віра і почуття не встановлюють кордонів для будь-якої омани, будь-якого сподівання. Це — сильна отрута, що дає одурманеним нею ілюзію морального права на будь-який злочин.

Віра і почуття — це тьма в порівнянні зі світочем розуму.

Розум — це квінтесенція істини. І повністю зрозуміти і оцінити життя можна тільки за допомогою розуму, підкоряючись лише його владі. І відмовляючись від влади розуму, відторгаючи самостійне мислення, людина прирікає себе на смерть.

До ранку наступного дня пішла додому приблизно половина галейської армії, підкоряючись наказу своєї королеви і принца Гарольда. Решту, як капітан Райан і його молоді солдати, воліли зберегти вірність Д'харіанській імперії.

Лейтенант Лейден — колишній генерал — і все кельтонское військо теж до ранку відбуло до Кельтона. Лейден залишив Келен лист, де написав, що, враховуючи рішення Галеї порвати з Д'харіанською імперією, він змушений повернутися додому, щоб захищати Кельтон, оскільки, поза всяким сумнівом, егоїстичні дії галейців приведуть до того, що Імперський Орден напевно дістанеться до долини річки Керн і загрожуватиме Кельтону. Він також висловив надію, що Мати-сповідниця, безумовно, усвідомлює, наскільки велика загроза Кельтону, і розуміє, що він зовсім не дезертирує і не кидає її і Д'харіанську імперію, а всього лише прагне захистити свій народ.

Келен знала про відхід військ. Генерал Мейфферт з Уорреном повідомили їй про це. Так що вона чекала цього і спостерігала за відходом армій. Генералу Мейфферту вона наказала відпустити всіх, хто забажає. Війна у власному таборі ні до чого доброго не приведе. А моральний дух тих, хто залишився, міцно підтримувало усвідомлення того, що вони воюють за праве діло.

У той же день, коли Келен сиділа, пишучи послання генералу Болдуїну, командувачу всіма кельтонськими військами, до неї завітали генерал Мейфферт з капітаном Райаном. Вислухавши їх план, вона дала капітанові Райану дозвіл з добірною групою д'харіанських військ провести рейди проти армії Ордену. Уоррену і шістьом сестрам доручили супроводжувати групу.

Імперський Орден уже просунувся далеко на південь, і Келен терміново потрібні були відомості про те, що Орден робить і в якому стані його війська. До того ж, враховуючи огидну погоду — що, втім, було тільки на руку її армії, — Келен хотілося підсилити наскільки можливо тиск на Орден. Капітан Бредлі Райан і його майже тисячна банда були досвідченими гірськими єгерями і придбали свій військовий досвід приблизно в таких же важких умовах. Келен довелося битися з капітаном Райаном і його юними галейськими солдатами, і вона сама навчила їх боротися з переважаючими силами противника. Тільки от цього разу чисельність супротивника зашкалювала за мільйон…

Добірні частини генерала Мейфферта — якими він командував, поки Келен його не підвищила — тепер очолював капітан Циммер, молодий блондин-д'харіанець з бичачою шиєю, квадратною щелепою і абсолютно чарівною посмішкою. І ці люди вміли все те, що вміли солдати Райана, тільки були набагато досвідченіші: незворушні в будь-якій ситуації, витривалі, абсолютно безстрашні — і абсолютно холоднокровні вбивці. Те, від чого більшість солдатів блідло, у цих вояків викликало лише посмішку.

І битися вони воліли саме партизанськими методами, на повну котушку використовуючи свою спеціальну підготовку. І обожнювали, коли їм надавали повну свободу робити те, що вони найкраще вміють. Так що Келен, замість того щоб контролювати їх, повністю розв'язала їм руки.

І всі ці д'харіанські солдати колекціонували вуха ворогів.

І вони були абсолютно віддані Келен: вона не намагалася командувати ними і не змішувала з іншими військами, але важливіше інше — щоразу, як вони поверталися з рейду, вона просила їх показати колекції вух. Цим хлопцям подобалося, що їх працю цінують.

Келен збиралася пізніше відправити їх за колекцією галейських вух.

Келен озирнулася на схилену до кошика з картами аббатису. Вже пройшла майже повна місячна фаза з тих пір, як Уоррен відправився у рейд з капітанами Райаном і Циммером. Хоча й досить важко передбачити, скільки часу можуть тривати такі заходи, все одно їм пора б вже і повернутися. І Келен відмінно знала, яка тривога ховається за зовнішньою незворушністю Верни.

— Верна, — попросила Келен, потираючи плечі, — не могла б ти підкинути дров у вогонь? Кара піднялася зі стільця:

— Я цим займуся.

Верна дістала потрібну карту і рушила до столу, по дорозі подякувавши Карі.

— Ось вона, Зедд. Думаю, на ній ті місця, про які ти говориш, зображені краще.

Зедд розгорнув карту і поклав її на ту, що вже лежала на столі перед Келен. Ця карта була великомасштабною, більш детально відображаючи південні регіони Серединних Земель.

— Так, — буркнув Зедд, вивчаючи нову карту. — Бачиш ось тут? — Він постукав по річці Драні. — Бачиш, які вузькі тут низини, у південній частині? Ось про це-то я і тлумачу. Місцевість гориста, скелясті береги. Тому-то я і сумніваюся, що вони рушать вгору по долині Драні.

— Мабуть, ти правий, — кивнула Верна.

— Крім того, — Келен провела пальцем на північ по першій карті,