Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння - Террі Гудкайнд

— Якщо він у Ейдіндрілі, ми візьмемо його. — Джеган підняв оливку, покрутив її між пальцями і поклав до рота. — А якщо ні, то відьми — у вашому розпорядженні. Ви отримаєте від сестер все, чого потребуєте. Потрібно тільки попросити — і вони зроблять для вас все. Даю слово.

Його синьо-чорні очі були нерухомі.

Зовні загуркотів грім, і тут же полив дощ. Заблищали блискавки, освітлюючи намет якимось надприродним світлом. Після кожного спалаху, незважаючи на палаючі свічки, в наметі, здавалося, наступала темрява.

— Сестрам всього лише слід допомогти мені заклинанням, і я зможу дібратися до Річарда Рала впритул, — вимовила Дженнсен після того, як замовк черговий удар грому. Вона вийняла ніж з піхов і покрутила його в руках, роздивляючись вензель «Р» на срібному руків'ї. — І тоді я зможу пронизати цим ножем його злісне серце. Цей ніж — його ніж. Себастян пояснив, наскільки важливо використовувати засоби, що мають відношення до ворога, щоб завдати йому удару у відповідь.

— Себастян сказав мудре слово. Це наш шлях, і за допомогою Творця ми переможемо. Молімося, щоб вони опинилися там разом, і ми змогли нарешті покінчити з цим злом. І тоді розвіється туман магії, і людство, нарешті, зможе жити в світі за задумом Творця.

Дженнсен і Себастян згідно кивнули.

— Якщо ми візьмемо їх в Ейдіндрілі, — вимовив Джегань, заглядаючи Дженнсен прямо в очі, — я обіцяю тобі, що ти пронижеш його серце, і твоя мати зможе почити з миром.

— Спасибі, — прошепотіла Дженнсен.

Джеган не став питати, як вона збирається зробити це. Можливо, переконаність, що прозвучала в її голосі, підказала йому, що у неї в арсеналі є щось, про що вона не сказала, — щось, що дозволить їй виконати цю страшну справу.

І це щось було. Про нього не знали ні Джеган, ні Себастян.

Дженнсен довго роздумувала про все що відбувається, поєднуючи різні його елементи, — цьому було присвячене все її життя. Просто раніше, до зустрічі з Себастяном і смерті матері, поживи для розуму було мало. Потім же події понеслися з дедалі зростаючою швидкістю, і кожна з них додавала по шматочку до картини, яка складалася в її голові. Почали з'являтися відповіді на питання, і тепер, при погляді назад, вони здавалися Дженнсен дуже простими. І вона практично була впевнена, що напевно розкриє всі таємниці.

Дуже багато чого дівчина дізналася від Алтеї — як виявилося, навіть більше, ніж хотіла відкрити їй сама чаклунка. Настільки сильна чаклунка не стала б всі ці роки сидіти в болоті, якби там насправді не жили небезпечні чарівні створіння.

Ці тварюки тримали Алтею як у в'язниці. І ніхто, навіть Фрідріх, не міг пробратися через болото обхідним шляхом. Не було жодної людини, якій вдалося піти через болото і повернутися звідти. За одним винятком.

Дженнсен пройшла туди і назад без будь-яких ускладнень, ніхто не заподіяв їй зла. Вона не бачила жодного чарівного чудовиська — змія виявилася звичайною змією. У той час її вдала подорож не вкладалася у загальну картину. Тепер все зрослося…

Були й інші знаки. У Народному Палаці, наприклад, Дженнсен взялася за ейдж Ніди, і зброя не заподіяла їй ніякої шкоди. Ніда була вражена до глибини душі. Вона сказала, що навіть у лорда Рала немає імунітету проти ейджа. А у Дженнсен такий імунітет був.

До того ж їй вдалося придушити волю Ніди, і та допомогла втікачам, замість того щоб зупинити дивну незнайомку, навколо якої було стільки неясностей і питань, що потребували невідкладних відповідей. Навіть коли на шляху встав чарівник Натан Рал, Дженнсен вдалося переконати Ніду піти проти володіючого даром Рала. Дівчині стало очевидно, що там був не просто відмінно розіграний блеф. Так, в основі всього лежав блеф, але занадто багато на нього нашаровувалося.

І ці події, і потім довга і важка, наввипередки з переслідувачами, подорож до Ейдіндріла прийшли, нарешті, до свого завершення, і Дженнсен почала розуміти своє унікальне положення і причину, по якій вона опинилася серед обраних, тих, кому призначено вбити Річарда Рала. Дженнсен усвідомила, що тільки їй, народженій для цієї мети, вдасться виконати призначене, тому що в головній сфері, вирішальній і все визначаючій, вона була невразлива.

А тепер вона зрозуміла, що була такою завжди.

Дженнсен сиділа верхи на Расті, і холодний, переривчастий вітер грався з її волоссям. Погляд дівчини був звернений до прекрасного Палацу сповідниць, що вінчав пагорб неподалік. Себастян заспокоював нервово гарцюючого Піта. Поруч, на величезному сірому в яблуках жеребці, що нетерпляче бив копитами, височів імператор Джегань, неподалік від якого окремою групою стояли четверо офіцерів і радників. Погляд Джегана, загрозливо-похмурий і нерухомий, не відривався від палацу. Темні, подібні надходячому шторму тіні блукали по поверхні його очей.

Похід в Ейдіндріл прийняв несподіваний характер, і це тримало всіх у стані гострого напруження.

Позаду в бойовому порядку знаходився загін сестер Світла, готових реагувати на випадки використання магії. Ніхто з них не був знайомий з Дженнсен, але сестри мали про дівчину достатнє уявлення і, опинившись поблизу, не спускали з неї очей. Частина з них супроводжувала кавалерійські загони Імперського Ордена, якими командував сам Джеган. Подібно сірому потоку води, що затоплювє ферми, дороги і пагорби, оточуючи будівлі і сараї, ці загони рухалися згідно з отриманими наказами, виходячи на найближчі підступи до Ейдіндріла.

Велике місто розпростерлося перед ними, тихе і спокійне.

Минулої ночі Себастян спав уривками. Дженнсен це прекрасно розуміла — напередодні такого винятково важливого бою їй самій було не до сну. Остаточно вона прокинулася від думки, що нарешті зможе пустити в хід висячий на поясі ніж.

За загоном сестер стояв напоготові загін елітної кавалерії Імперського Ордена, що складався з сорока тисяч вершників, озброєних хто піками і списами, а хто мечами та сокирами. У кожного з них у праву ніздрю було вставлене кільце. Багато солдатів були бородаті, багато трусили довгими немитими