Напівзагублений - Саллі Грін

Будь-кого нормального вони вже порішили б

Ґрейторекс виводить усіх з табору. Нас тут десь двадцятеро. Кожен несе якийсь вантаж. Навіть Донна має на плечах великий рюкзак, хоча я помічаю, що руки в неї зв’язані спереду стяжкою. Ми вишикувалися в одну лінію. Задум такий: ми всі пройдемо через спеціально зроблену розколину, після чого її закриємо, залишивши табір без жодних розколин, без жодних сполучень з іншими таборами. Як каже Ґрейторекс: «Цей уже своє відслужив».

Мені подобається Ґрейторекс. Хтось інший міг би мене звинувачувати, мовляв: «Якби не Натан, ми не мусили б залишати це місце», — але Ґрейторекс сприймає все зовсім інакше. Вона знає, що ситуація завжди мінятиметься, а отже, нам постійно треба буде переходити з місця на місце.

Я відходжу назад, зупиняюся і прислухаюся, чи не чутно десь Ловців. Вони полюбляють нападати, коли ми найбільш уразливі, зосереджені на чомусь іншому. Але я нічого не чую. Кладу свій вантаж на землю і біжу ще далі, перевіряючи протягом кількох хвилин стежку, якою я прийшов. Я знаю, що Ґрейторекс не раз наказувала своїм вихованкам усе перевірити, але ніколи не зашкодить ще раз пересвідчитися.

Нічого.

Знову беру вантаж і наздоганяю групу саме тоді, коли вона вже зникає в розколині. Ґрейторекс чекає на всіх, і входить останньою. Мало хто вміє творити розколини. А в Альянсі на це наразі здатна лише одна особа. Маркус теж умів, але я поняття не маю, яким чином дістати доступ до цього Дару. На щастя, щоб закрити розколину, не треба володіти Даром і навіть вдаватися до чарів, для цього досить невеличкого вибуху.

Коли ми всі вже пройшли, Ґрейторекс знімає запобіжник з ручної гранати, а ми з Габріелем тримаємо її за ліву руку, поки вона встромлює свою правицю з гранатою в розколину. Розколина її засмоктує, але ми впираємося ногами в землю і тягнемо її назад, а вона тим часом випускає з руки гранату. Граната має вибухнути в розколині; за кілька секунд розколина втратить свої магічні здатності та щезне.

Ми перевіряємо розколину; її вже немає.

Минає кілька годин — і ось уже з’явився новий табір номер три, в якому все впорядковано так, немовби він був тут уже багато днів. Ґрейторекс і Селія заздалегідь визначили відповідне місце. Ґрейторекс усе робить професійно і спокійно, а от її вихованки, як я бачу, поводяться нервово і, на відміну від неї, готові в усьому звинувачувати мене. Це видно з того, як вони збираються групками і крадькома зиркають у мій бік. Думаю, Ґрейторекс теж це відчуває. Вона постійно навантажує їх якоюсь роботою: встановлювати намети, розвідувати довколишню місцевість, готувати їжу. А вже ближче до вечора вона вирішує взятися до їх бійцівського вишколу.

Ми з Габріелем дивимося, як вона навчає їх рукопашного бою. Донна теж спостерігає, сидячи навпроти нас, досі зі зв’язаними руками.

Ґрейторекс робить перерву, підходить до нас і оглядає звідси своїх учениць. Я запитую в неї:

— Яка подальша доля Донни?

— Вона каже, що хоче вступити в Альянс, але після ББ ми всі керуємося суворими вказівками Селії перевіряти будь-якого потенційного члена Альянсу за допомогою правдивого зілля.

— Ну, і які результати?

— У нас тут нема зілля. Я повідомила табір номер один, що воно нам потрібне, а тим часом вона залишатиметься полонянкою.

— А що тобі підказує інтуїція? Вона шпигунка чи каже правду?

— Мені вона подобається. Налаштована позитивно. Розумна, спритна і зовсім не зухвала. Хоча їй подобаєшся ти, а це змушує мене сумніватися щодо її адекватності.

— Дуже смішно.

— Насправді, на мою думку, вона оцінює людей доволі тверезо. Тебе вона захищає.

Мені цікаво, від кого вона мене захищає.

Ґрейторекс киває на своїх вихованок і запитує:

— Вони вже начебто кращі на вигляд, як гадаєш?

— Ага, кращі. Та все одно ще надто повільні й м’які.

— Думаю, вони вже готові до чесного бою з тобою.

Я хитаю головою.

— Не хочеш спробувати? Їм це буде корисно. Четвірка моїх найкращих учениць проти тебе. Тільки нікого не повбивай.

— Якщо твоя четвірка мене здолає, я муситиму вкоротити собі віку.

Ґрейторекс сміється.

— Ну гаразд. Ці четверо плюс я — проти тебе.

Ґрейторекс добра бійчиня, майже як Селія. Я хитаю головою й кажу:

— Ґрейторекс, не хочу тебе поранити.

— Я зцілюся. І ти теж. Чи ти злякався кількох стажерок і колишньої Ловчині, га? — Ґрейторекс худенька й тендітна на вигляд, але вона спритна, міцна та небезпечна, а ще й надзвичайно кмітлива.

Я дивлюся на Габріеля й запитую:

— Що думаєш?

— Маю надію, вони дадуть тобі прочухана.

— Ну то збирай свою команду, — кажу я до Ґрейторекс.

Вона потирає руки та кличе:

— Софі, Скотт, Адель, Кірсті!

Вихованки підходять до неї. Я впізнаю Кірсті — дебелу, повільну і кремезну. Скотт накачана і спритна, Софі теж. Адель, мабуть, перейшла з якогось іншого табору Альянсу, бо я її тут ще не бачив. Ґрейторекс дає їм настанови, кажучи здебільшого, що вона атакуватиме першою, а вони повинні всіляко її підтримувати, поки я буду зосереджений на ній. Коли вона завершує свою промову, я кажу їй так, щоб усі почули:

— Ти не сказала, що їм робити, коли я тебе вб’ю.

Ґрейторекс усміхається й відповідає:

— Коли ти благатимеш про пощаду, я тобі це нагадаю, — стажерки кивають і намагаються набути загрозливого вигляду.

Я стаю посередині, заохочуючи їх нападати ззаду, адже, на їхню думку, це вдала позиція. Вони гадають, що так їм буде легше зі мною впоратися, але вони недооцінюють мою спритність. Найбільше мені треба дбати про те, щоб справді не завдати нікому з них надто сильних травм.

— Жодних Дарів, — попереджає мене Ґрейторекс. — І не ставати невидимим.

Ми вже тренувалися таким чином, тож я знаю, що буде неважко.

— Жодних пістолетів чи ножів, — відповідаю я їй. — І жодних кийків, — я чудово знаю всі її витівки.

— Авжеж… За кого ти нас маєш? — каже вона, простягаючи перед собою руки, немовби показуючи мені, що вона неозброєна.

Я підкликаю її жестом до себе, а інші стають довкола мене.

Селія навчила мене тонкощів техніки, хоча й Ґрейторекс вона теж навчила, але я сильніший, більший і спритніший за неї. Якщо я швидко її здолаю, всі вихованки попадають, як мухи. Маю надію, що ніхто з них не дремене навтікача. Не люблю втікачок.

Ґрейторекс відступає назад, я рушаю до неї, аж раптом усі стажерки кидаються на мене зусібіч. Усі ті настанови Ґрейторекс, мабуть, мали просто ввести мене