Змінити Дракона - Олександра Метафор

- Та й як я можу "викать" своєму майбутньому чоловікові, - вона театрально захлопала віями. - Звісно, ні пропозиції, ні заручин не було, але мій улюблений дядечко вже пообіцяв мене продати дорожче.

Мона ображено стиснула губи, а Самюель розреготався. Було видно, що він насолоджується ситуацією, що залишало Маріанну в сум'ятті. Йому подобається його влада над нею чи вона сама?

- Мона, не переживайте, - він торкнувся плеча білявки, - ми з Маріанною вже були знайомі ще за влади мого батька. Йдіть за чаєм, усе буде добре. Ваша вихованка нічого поганого не зробить.

- А...

- І я їй теж, обіцяю, - запевнив її Самюель, і Мона залишила їх наодинці.

Втім, поки пара була в зоні її видимості, вона не спускала з них очей.

Маріанна і Самюель сиділи в невеликій альтанці на березі озера, куди Мона встигла привести дівчину. Маріанна розгублено оглядала все навкруги, радіючи квітучій зелені й теплу довкола - у її світі зараз стояла глибока зима зі сльотою і неприємним холодом.

На диво пелена остаточно спала з дівчини. Її серце хоч і прискорено билося, але вона вже не хотіла нескінченно тонути в медових очах, і згадувати його тіло, і... втім, залишки пелени ще відчувалися.

- Ти знаєш навіщо Седрику твій шлюб із драконом? - Серйозно запитав Самюель, дивлячись на Маріанну.

Крила Самюеля все ще були видимі, і він прикрив ними дівчину від вітру, що спустився. Чомусь цей жест їй здався інтимним.

- Зміцнити зв'язок двох країн, - поділилася здогадками дівчина, - не знаю, якщо чесно напевно, ми не розмовляли про це. Можу тільки судити з того, що знаю.

- Ірміріон - дуже закрита країна, тому що дракони народжуються тільки в нас, - пояснив Самюель, - і ми не хочемо, щоб ця можливість передавалася в інші країни. Діти від шлюбу з драконом зобов'язані рости і досягати повноліття на території Ірміріона. Ти можеш, звісно, жити на дві країни, але навряд чи це сприятиме зміцненню зв'язку.

- Седрик це знає?

- Звісно, - серйозно відповів Самюель, - я йому те саме сказав, коли він запропонував мені одружитися зі старшою дівчиною сім'ї Леромео.

- Не розумію, - чесно зізналася Маріанна.

- Я теж, - зітхнув Самюель, - не зрозумій мене неправильно, ти гарна дівчина. Але той факт, що ти навідріз не хочеш заміж за мене, означає, що ти теж не знаєш про задум Седрика.

- Не знаю, - підтвердила дівчина, - але думаєш тут є якийсь таємний задум? Я з самого початку не повинна була жити у Верхньому будинку. По-моєму, мій дядечко просто хоче, щоб я шпигувала за тобою і розповідала всі таємні відомості.

Самюель чомусь посміхнувся, сперся на свої коліна і подивився на дівчину збоку. Потім він похитав головою, продовжуючи посміхатися. Його тривожила ця ситуація, тут Маріанна була впевнена. Чоловік, який справив на неї враження максимального контролю і передбачення, відчував підступ у ситуації, що склалася. Інтуїція Маріанни не була сильною її стороною, на відміну від уміння аналізувати. І це вміння підказувало їй, що потрібно слідувати вказівкам дракона.

- Проти сили нас під вінець не поведуть, - зауважила вона.

- Сподіваюся. - Уже серйозно відповів Самюель.

Раптово він прибрав своє крило з плечей Маріанни, і легкий вітер торкнувся її шкіри. По ній побігли мурашки, і дівчина совалася.

- Тримай плед і чай, - пролунав ніжний голос Мони біля входу в альтанку, - не встигла замерзнути?

- Ні, мене...

- Альтанка вкриває від вітру, - перебив її Самюель і чарівно посміхнувся Моні, - бачите, я ж казав, що все буде гаразд. Мона, як ви поживаєте? А то я так і не запитав, поки Маріанні було недобре.

Мона посміхнулася і захлопала білястими віями. В альтанці був невеликий білий столик, куди вона і поставила тацю з чаєм і закусками. Чашок вона завбачливо взяла на всіх присутніх. Розставивши прилади та сервіс, вона присіла поруч із Маріанною.

- У мене все чудово, дякую!

- Як Матео?

Маріанна потягнулася за чайничком, щоб налити собі теплого напою. За своєю звичкою Мона принесла яблук, печива і шоколадні плитки. Деякі яблука були пофарбовані в рожевий колір, і Маріанна здогадувалася чому. У центрі столу стояла цукорниця, якою дівчина тут же скористалася.

- Грається з рештою дітей, - усміхнулася дівчина, - ви ж знаєте, у нашому домі не буває тихо!

- Я помітив по дому Даніелли, - теж потягнувся за чаєм чоловік, - скільки в неї вже дітей? Троє?

- Семеро і Маріанна, - поправила Мона і простягнула дракону тацю з печивом. Дракон зробив вигляд, що не помітив цього жесту.

Так дракон і Мона спілкувалися ще деякий час на відсторонені й загальні теми, немов Маріанни з ними взагалі не було. Самюель був галантний і не дозволяв собі зайвого. Мона поводилася, як світська леді з легкою холодною відчуженістю, але в рамках пристойності. Цей фарс надто сильно був схожий на те, як Маріанна звикла жити раніше.

Раптово до неї на коліна застрибнула Ейпріл. Вона так і не ділилася жодною інформацією з дівчиною, тільки стежила і спостерігала за всім, що відбувається. Прямо, як тоді, коли давала настанови в Бібліотеці.