Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд

те коротке чарівне літо, він ніколи не бачив місця, яке могло б зрівнятися по красі з цією долиною. Тоді саме це змінило його уявлення про Шоту, що склалося у нього до їх першої зустрічі. Проходячи через болото, він думав, що тут саме підходяще місце для житла відьми. Але коли йому сказали, що її домом, як не дивно, була вся ця долина, він вирішив, що, в того, хто міг назвати таке мирне, гарне місце домом, звичайно ж, має бути щось хороше. Пізніше, коли він побачив красу Народного палацу, будинку Дарка Рала, він перестав приймати в розрахунок таку наївну точку зору.

У нижній частині скелі біля водоспаду дорога вела до покритих травою полів, петляючи між невеликими пагорбами. Перш ніж вирушити далі, Кара запропонувала скористатися можливістю вмитися і трохи привести себе в порядок.

Річард знайшов цю ідею відмінною, зупинився і зняв з плеча мішок. Йому дуже потрібно було промити опіки і трохи підлікувати їх. Крім того, його одяг був мокрим від поту і весь в багнюці, і йому здавалося, що він виглядає як жебрак.

Одного разу Келен сказала йому, що дуже важливо справляти на людей позитивне враження. Вона хотіла, щоб він підібрав собі щось краще, ніж простий одяг лісового провідника. У той час вона намагалася переконати його, що якщо він хоче, щоб люди вірили йому і слідували за ним, раз вже він — лорд Рал і правитель Д'харіанської імперії, йому варто і виглядати відповідно.

Зовнішність, на додаток до всього, є віддзеркаленням того, що людина думає про себе і, отже, про решту. Людина, покалічена ненавистю чи невпевненістю в собі, відображає ці почуття в своїй зовнішності. Тому така зовнішність не вселяє довіри іншим, і хай не завжди достовірно, але по більшій частині вона відображає внутрішній світ людини — усвідомлює вона те чи ні.

Птах, у якого відсутня самоповага, навіть при доброму здоров'ї дозволить своєму пір'ю виглядати пошарпаними. Невпевнена пума дозволить своєму хутру довго залишатися тьмяним і брудним. Статуя, призначена показати велич людини, не зможе передати цю ідею, зображуючи її розпатланою і обшарпаною.

Річард зрозумів точку зору Келен, але, як факт, він почав це розуміти ще до тієї розмови. Він знайшов велику частину шатів стародавнього бойового чародія в Замку Чарівників. Він використав основні елементи тієї екіпіровки, але додав дещо своє. Він не знав, яке враження це справляло на інших людей, але він ясно пам'ятав, як була вражена Келен.

Річард обійшов скелю біля водоспаду в пошуку відокремленого містечка, щоб обполоснутися, поки Кара шукала інше для себе. Вона обіцяла не затримуватися довго.

Вода заспокоювала, але у Річарда часу на задоволення не було. У нього було багато куди більш важливих справ. Після того, як він змив з себе піт, бруд і промив опіки, він надів свій одяг бойового чародія, складений в мішку. Він вважав що сьогодні, або в будь-який інший день в майбутньому, потрібно з'являтися перед Шотою Правителем, який прийшов говорити з нею, а не безпорадним жебраком.

На чорні штани і сорочку без рукавів він надів чорну туніку з розрізами з боків, прикрашену вишитими золотом символами, які широкою облямівкою проходили по її краю. Туніка була перехоплена широким багатошаровим поясом з срібним зображенням Благодаті, на якому висіли два розшитих золотом мішечки з магічним піском. Пряжки на ремінцях, що стягували халяви його чобіт, були прикрашені такими ж символами. Він акуратно перекинув древню перев'язь з витисненої шкіри і вчепив Меч Істини в золотих з сріблом піхвах на лівому стегні.

У той час як для більшості людей Меч Істини був жахливою зброєю, якою власне він і був, для Річарда він означав набагато більше. Його дід, Зедд, в ролі Першого Чарівника, вручив чарівну зброю Річарду, назвавши його Шукачем. Багато в чому це довіра була схожа на довіру його батька, коли той попросив Річарда вивчити таємну книгу. Річарду знадобилося багато часу, щоб повністю усвідомити, яке це довіра і яка відповідальність — носити Меч Істини.

Як грізна зброя, меч рятував його життя незліченну кількість разів. Але не тому, що був страшною силою і не тому, що Річард був вправний у битві на мечах. Він врятував його життя тим, що допоміг багато чого довідатися не тільки про себе, але й про життя.

Меч Істини навчив його не просто боротися, танцювати зі смертю, здобувати перемогу над суперником, якого, здавалося, перемогти було неможливо. І хоча меч допомагав йому здійснювати найжахливіше діяння — вбивство, разом з тим допомагав і тоді, коли було необхідно прощення чи милосердя. Таким чином Він допомагав йому прийти до розуміння тих цінностей, які були важливі для розуміння причин або основ самого життя. Він допоміг йому зрозуміти важливість і необхідність цих цінностей, і місце кожної з них у житті.

Як колись Книга Зниклих Тіней показала йому, що він більше вже не дитина, Меч навчив його бути частиною величезного світу і показав Річарду його місце в ньому.

А ще він привів до нього Келен.

І Келен була причиною того, що йому необхідно побачити Шоту.

Річард затягнув зав'язки на своєму мішку. У ньому ще лежав Плащ, зроблений, здавалося, зі щирого золота, який він знайшов в Сховищі, але оскільки день був теплий, він залишив його в мішку. І нарешті, на обидва зап'ястя він надів по широкому браслету з посрібленої шкіри, розшиті древніми символами. Крім іншого ці древні браслети використовувалися для того, щоб пробудити від сну Сильфіду.

Коли Кара сказала, що готова, Річард закинув за спину мішок і обійшов скелю. Він побачив, чому вона хотіла зупинитися. Вона зробила більше ніж просто сполоснулася.

Вона наділа свій червоний шкіряний костюм.

Річард значуще подивився на криваво-червоний одяг Морд-Сіт.

— Шота може пошкодувати, що запросила тебе на вечірку.

Посмішка Кари говорила, що подбає про неприємності, якщо вони там будуть..

Коли вони вже йшли по дорозі, Річард сказав.

— Я не знаю точно можливостей Шоти, але думаю, тобі варто зробити сьогодні те, що ти ніколи не робила раніше.