Українська література » Фентезі » Талiсман - Стівен Кінг

Талiсман - Стівен Кінг

Читаємо онлайн Талiсман - Стівен Кінг
тривога — сильна тривога.

— Зажди.

— Я не хочу цього чути! Я не…

— Чому б тобі не спитати в Кейсі, як далеко сирени? — спитав Джек, і Ворвік ще більше насупився. — Вас надурили, ви хіба цього не знали? Окреслити Вам проблему? Тут дуже паршиво. Він знає це — вже унюхав. Він скинув усе на вас. Зважаючи на звуки зверху…

Сінґер вирвався із рук Ворвіка і ляснув Джека по щоці. Його голова смикнулася вбік і повернулася на місце.

— Усе дуже й дуже погано.

— Замовкни, інакше я тебе вб’ю, — зашипів Сонні.

Цифри на електронному годиннику змінилися.

— Уже п’ять хвилин.

— Сонні… — У Ворвіка на мить перехопило подих. — Давай знімемо з нього цю штуку.

— Ні! — крик Сонні був ображеним, лютим… і вкрай наляканим.

— Ти знаєш, що казав Превелебний, — швидко сказав Ворвік. — Раніше. Коли приїхали люди з телебачення. Ніхто не має бачити гамівних сорочок. Вони не зрозуміють. Вони…

Клац. Увімкнувся інтерком:

— Сонні! Енді! — Голос Кейсі повнився переляком. — Вони близько. Сирени! Що нам робити?

— Розв’яжімо його зараз! — обличчя Ворвіка зблідло, і лише на вилицях горів рум’янець.

— Ще Превелебний Ґарднер сказав…

— Мене не їбе, що там казав Превелебний Ґарднер! — Голос Ворвіка стишився до шепоту. Тепер він озвучував найбільший дитячий страх: — Вони нас упіймають, Сонні! Вони нас упіймають!

І Джек подумав, що чує сирени, хоча, можливо, це була тільки його уява.

Погляд Сонні нерішуче пройшовся по Джеку. Він підняв револьвер, і на мить Джек повірив, що Сонні й справді збирається його застрелити.

Минуло вже шість хвилин, а Ґарднер досі не натискав на клаксон, повідомляючи, що deus ex machina[204] готовий довезти їх до Мансі.

— Ти розв’язуй його, — насупившись, буркнув Сонні Енді Ворвіку. — Я не хочу торкатися до нього. Він грішник. І педик.

Сонні повернувся за стіл, а Енді Ворвік заходився розв’язувати гамівну сорочку.

— Краще мовчи, — важко дихав Енді. — Краще мовчи. Інакше я сам тебе вб’ю.

Права рука вільна. Ліва рука вільна. Руки безсило впали на коліна. Голки та шпильки повернулися.

Ворвік зняв із нього жахливу сірувато-коричневу гамівну сорочку з парусини із сирицевими зав’язками. Глянув на нього і скривився. Швидко перетнув кімнату і взявся засовувати сорочку в сейф Сонячного Ґарднера.

— Підтягни штани, — гаркнув Сонні. — Гадаєш, я хочу витріщатися на твоє хазяйство?

Джек підтягнув труси, узявся за пояс штанів, упустив його, а тоді нарешті зміг одягнутися.

Клац! Інтерком:

— Сонні! Енді! — Кейсі бився в паніці. — Я щось чую!

— Вони наближаються? — Сонні мало не кричав. Ворвік удвічі швидше заходився засовувати сорочку в сейф. — Вони вже повертають до централь…

— Ні! В каплиці! Я нічого не бачу, але чую щось у…

Дзвін розбитого скла. Ворвік стрибнув з пітьми каплиці в студію.

18

Динаміки страшно підсилили крики Кейсі, коли він відкотився на своєму кріслі від пульта.

Студію затопив шторм скла. Вовк усіма чотирма лапами приземлився на похилу контрольну панель і чи то зістрибнув, чи то сповз із неї; очі його сяяли червоним вогнем. Довгими кігтями він повертав тумблери, довільно вмикав перемикачі. Магнітофон Сонні з великими котушками увімкнувся.

— …КОМУНІСТИ! — завив голос Сонячного Ґарднера. Увімкнений на повну, він глушив і крики Кейсі, і горлання Ворвіка: «Пристрель його, Сонні, пристрель його, пристрель». Голос Ґарднера був не єдиним. На фоні, наче музика з пекла, тріщали впіймані зовнішніми мікрофонами Кейсі сирени каравану патрульних машин, що заповнювали під’їзну доріжку «Дому Сонця».

— О, ВОНИ СКАЖУТЬ ВАМ, ЩО ЦЕ ДОБРЕ — ДИВИТИСЯ ТІ БРУДНІ КНИЖКИ! ВОНИ СКАЖУТЬ, ЩО ЗАКОН, ЯКИЙ ЗАБОРОНЯЄ МОЛИТВУ В ГРОМАДСЬКИХ ШКОЛАХ — НЕ БІДА! ВОНИ СКАЖУТЬ НЕ ПЕРЕЙМАТИСЯ, ЩО ШІСТНАДЦЯТЬ КОНГРЕСМЕНІВ І ДВА ГУБЕРНАТОРИ ВИЗНАЛИ СВОЮ ГОМОСЕКСУАЛЬНІСТЬ! ВОНИ СКАЖУТЬ…

Стілець Кейсі відкотився до скляної стіни між студією та кабінетом Сонячного Ґарднера. Хлопець повернув голову — і на мить вони побачили його агонізуючі вирячені очі. Тоді Вовк зістрибнув із контрольної панелі. Нахилив голову до живота Кейсі, вгризся в нього. Його щелепи заходилися розтулятися і затулятися зі швидкістю машини для розрізання цукрової тростини. Кров ударила вгору і залила вікно, коли Кейсі забився в судомах.

— Застрель його, Сонні! Застрель цю блядську істоту! — кричав Ворвік.

— Гадаю, я краще застрелю його, — сказав Сонні, дивлячись на Джека.

Він говорив зі впевненістю людини, що прийняла дуже важливе рішення. Він кивнув і ощирився.

— …ДЕНЬ ГРЯДЕ, ХЛОПЧИКИ! О ТАК, ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ, КОЛИ ВСІ КОМУНІСТИ, ГУМАНІСТИ, ПРИРЕЧЕНІ НА ПЕКЛО АТЕЇСТИ ВИЯВЛЯТЬ, ЩО СКЕЛЯ НЕ ЗАХИСТИТЬ ЇХ, МЕРТВЕ ДЕРЕВО НЕ СТАНЕ ЇХНІМ ПРИТУЛКОМ! ВОНИ ЗБАГНУТЬ. СКАЖІТЬ АЛІЛУЯ! ВОНИ ЗРОЗУМІЮТЬ…

Вовк гарчав і рвав на шмаття.

Сонячний Ґарднер просторікував про комуністів і гуманістів, приречених на пекельні муки штовхачів наркоти, які хотіли б, щоб молитви ніколи не повернулися в громадські школи.

Сирени надворі; ляскання дверцят машин; хтось каже комусь не поспішати; хлопчик наляканий.

— Так, це все ти, ти накоїв ці біди.

Сонні звів револьвер сорок п’ятого калібру. Дуло було настільки ж великим, як і горло тунелю в Оутлі.

Скляна стіна між студією і кабінетом із гучним хрипким ревінням розбилася на друзки. Сіро-чорна волохата фігура скочила в кімнату; морда була розрізана уламком скла, ноги кривавили. Воно ревіло майже як людина, і у свідомість Джека ввірвалася настільки могутня думка, що вона відкинула його назад:

ТИ НЕ НАШКОДИШ СТАДУ!

— Вовку! — закричав він. — Обережно! Обережно, у нього ре…

Сонні двічі натиснув на спусковий гачок. Оглушливі постріли в замкненому просторі. Кулі призначалися не Вовкові — їх спрямували в Джека. Однак влучили вони в перевертня, бо саме тієї миті Вовк опинився між хлопчиками. Джек побачив два величезні, нерівні скривавлені отвори в боці Вовка — там, де кулі пройшли наскрізь. Відбившись від його ребер, вони змінили напрямок, і жодна не влучила в Джека, хоча він відчув, як одна із них пролетіла повз його ліву щоку.

— Вовку!

Вовкові м’які стрибки стали незграбними. Праве плече поїхало вперед, тицьнулося в стіну, розбризкало кров і збило обрамлене фото Сонячного Ґарднера у фесці храмовника[205].

Сміючись, Сонні Сінґер повернувся до Вовка і знову вистрелив. Він тримав зброю обома руками, і його плечі смикнулись від віддачі. Дим від пострілу застиг густою, непорушною, шкідливою завісою. Вовк упав на чотири

Відгуки про книгу Талiсман - Стівен Кінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: