Битва королів - Джордж Мартін

— Єдиний палац, який потрібен мені, це червоний замок на Королівському Причалі, мілорде Піяте,— мовила Дані. Вона побоювалася ворожбита: після мейгі Міррі Маз-Дуур вона розчарувалася в тих, хто грався у чаклунів.— І якщо цвіт Карта схоче піднести мені дари, Заро, то нехай це будуть кораблі й мечі, щоб я змогла відвоювати те, що належить мені по праву.

Піятові сині губи розтягнулись у люб’язній усмішці.

— Як зволите, халесі.

Він від’їхав, гойднувшись разом з верблюдом, і за ним шлейфом потягнулася довга, розшита бісером мантія.

— Юна королева мудра не по роках,— пробурмотів зі свого високого сідла Заро Зоан Даксос.— У Карті є така приказка: «Дім ворожбита збудовано на кістках і брехнях».

— То чому ж люди стишують голос, коли говорять про картських ворожбитів? На всьому Сході глибоко шанують їхню силу й мудрість.

— Колись вони були могутні,— погодився Заро,— та нині вони такі самі сміховинні, як старі немічні солдати, що похваляються власною відвагою, коли їхня міць і навички давно лишилися в минулому. Вони читають свої крихкі сувої, п’ють «нічну імлу», поки губи не посиніють, і натякають на свою моторошну владу, та вони — порожня шкаралупа порівняно з тими, хто був до них. Застерігаю, дари Піята Прі розсиплються у ваших руках на порох,— вбатоживши верблюда, він від’їхав.

— Обзивали ворони крука чорним,— пробурмотів сер Джора загальною мовою Вестеросу. Лицар-вигнанець, як завжди, їхав по праву руч Дані. Перед в’їздом у Карт він зняв своє дотрацьке вбрання та знов одягнув кірасу, кольчугу й вовняне плаття Сімох Королівств, хай і відділяли його від них півсвіту.— Вам ліпше триматися подалі від цих обох, ваша світлосте.

— Ці двоє допоможуть мені повернути корону,— сказала вона.— У Заро — незмірні багатства, а у Піята Прі...

— ...вдавана сила,— грубо кинув лицар. На його темно-зеленому сюрко стояв на задніх лапах чорний і лютий ведмідь дому Мормонтів. І сам Джора мав не менш лютий вигляд, коли хмурився на юрму на базарі.— Я б тут надовго не затримувався, халесі. Мені тут навіть запах не подобається.

Дані посміхнулася.

— Мабуть, це через верблюдів. А від самих картян, як на мій ніс, пахне дуже солодко.

— Солодкими пахощами часто перебивають сморід.

«Мій великий ведмідь! — подумала Дані.— Так, я — його королева, але для нього я завжди буду ведмежам, і він завше мене захищатиме». Від цього вона зразу почулася в безпеці, але водночас їй стало сумно. Хотіла б вона покохати його, а не просто любити!

Поки Дані в місті, Заро Зоан Даксос гостинно розчинив перед нею свої двері. Вона очікувала побачити величні хороми. Але ніяк не могла чекати, що палац виявиться більшим за торгове містечко. «Порівняно з ним особняк магістра Іліріо в Пентосі здається свинарнею»,— подумала вона. Заро присягався, що в його домівці зручно розмістяться всі її люди разом з кіньми; насправді будинок просто ковтнув їх. Їй вділили ціле крило. Тепер у неї був власний садок, мармуровий басейн, башта магічного кристала й ворожбитський лабіринт. Усі її потреби задовольняли раби. В особистих покоях підлога була з зеленого мармуру, а стіни оздоблені барвистими шовковими шпалерами, які мерехтіли від кожного подуву вітерцю.

— Ви надто щедрі,— мовила Дані до Заро Зоана Даксоса.

— Для матері драконів жоден подарунок не може бути надто щедрим,— озвався Заро — томний елегантний чоловік, голомозий, з великим гакуватим носом, оздобленим рубінами, опалами й лелітками нефриту.— Завтра на бенкеті ви скуштуєте павича і жайворових язичків під музику, гідну найвродливішої жінки. Віддати вам шану зберуться Тринадцятеро та весь цвіт Карта.

«Весь цвіт Карта збереться поглянути на моїх драконів»,— подумала Дані, але, перш ніж відпустити його, подякувала Заро за його доброту. Піят Прі також пішов, пообіцявши поклопотатися перед Невмирущими щодо аудієнції.

— Честь рідкісна, як сніг улітку.

Перед виходом він поцілував босу ніжку Дані своїми синіми вустами та силоміць вручив дарунок — глечик мазі, від якої, він божився, вона узріє духів повітря. Останньою з трьох шукачів пішла повелителька тіней Квейт. Від неї Дані отримала тільки попередження.

— Стережися,— сказала жінка в червоній лакованій масці.

— Кого?

— Всіх. Вони приходитимуть удень і вночі, щоб поглянути на диво, яке знов народилось на світі, а побачивши, зажадають його. Бо дракони — вогонь во плоті, а вогонь — це влада.

Коли і Квейт пішла, сер Джора мовив:

— Правду вона каже, королево... хоча мені вона подобається не більше за інших.

— Я її не розумію.

Піят із Заро засипали Дані обіцянками з тої самої миті, як уперше побачили драконів, заявляючи, що відтепер вони — вірні її слуги в усьому, однак від Квейт вона чула хіба одиноке загадкове слово. А ще її непокоїло, що вона так і не побачила обличчя жінки. «Пам’ятай про Міррі Маз-Дуур,— сказала вона собі.— Пам’ятай про зраду». Вона обернулася до своїх кровних вершників.

— Поки ми тут, виставлятимемо власних чатових. Нехай у це крило ніхто не заходить без мого дозволу, і подбайте, щоб драконів добре стерегли.

— Буде зроблено, халесі,— сказав Аго.

— Ми бачили в Карті лише те, що схотів нам показати Піят Прі,— провадила вона.— Рахаро, іди оглянь решту, а тоді розповіси мені, що бачив. Візьми з собою добрих мужів... і жінок теж — щоб заходили туди, куди чоловікам зась.

— Як скажеш, так і вчиню, крове од крові моєї,— одповів Рахаро.

— Пане Джоро, розшукайте доки й подивіться, які там на якорі стоять кораблі. Вже півроку минуло відтоді, як я отримувала новини з Сімох Королівств. Може, боги прибили сюди для нас із Вестеросу корабель з гарним капітаном, що відвезе нас додому.

Лицар нахмурився.

— Недобре це. Узурпатор уб’є вас, це певно, як схід сонця,— Мормонт запхав великі пальці за пояс із мечем.— Моє місце тут, біля вас.

— Джого мене оборонить не гірше. Ви знаєте більше мов, ніж мої кровні вершники, й до того ж дотраки не довіряють ні морю, ні морякам. У цьому лише ви можете мені прислужитися. Походіть між кораблів і поспілкуйтеся з командами, дізнайтеся, звідки вони, куди прямують і хто ними орудує.

Вигнанець неохоче кивнув.

— Як скажете, королево.

Коли чоловіки пішли, служниці зняли з Дані брудні з дороги шовки, й вона рушила до мармурового басейна в тіні портика.