Українська література » Фентезі » Володар Перснів. Частина третя. Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін

Володар Перснів. Частина третя. Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін

Читаємо онлайн Володар Перснів. Частина третя. Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін
пальцями.

Усе було добре й заповідалося хіба що на покращення, а Сем був такий заклопотаний і такий радісний, яким і воліє бути гобіт. Ніщо не затьмарювало йому цей рік, окрім невиразної тривоги за свого пана. А Фродо тихцем усунувся від усіх ширських справ, і Семові боліло, коли він помічав, як мало шани виявляють до його друга в рідному краї. Мало хто знав чи хотів знати про його подвиги та пригоди: захоплення і повага перепадали головно панові Меріадоку та панові Переґріну, а ще (якби він тільки це знав!) самому Семові. Але восени раптом озвалася тінь колишніх гризот.

Одного вечора Сем увійшов до кабінету і побачив, що його пан має якийсь дивний вигляд. Фродо був дуже блідий, а його очі, здавалося, вдивляються у щось неймовірно далеке.

— Що сталося, пане Фродо? — запитав Сем.

— Мене поранили, — відповів той, — поранили, і рана ніколи по-справжньому не загоїться.

Він підвівся, і мана ніби зникла, і наступного дня Фродо вже був сам собою. Лише згодом Сем пригадав, що то було шосте жовтня: два роки тому цього дня в долині під Вершиною Вітрів було дуже темно.

Збігав час, настав 1421 рік. Фродо знову занедужав у березні, та, доклавши надзвичайних зусиль, приховав це, бо Сем і без нього мав удосталь клопотів. Двадцять п’ятого березня (і цю дату Сем відзначив) у Сема та Рузі народилася перша дитина.

— Ну, пане Фродо, — сказав він, — я зараз трохи збентежений. Ружа та я — ми, з твого дозволу, вирішили назвати нашого первістка Фродо, тільки-от халепа: це не він, а вона. Утім, дівчинка просто справжнісінька краля, бо вдалася, на щастя, більше в Ружу, ніж у мене. Тож ми не знаємо, що робити.

— Але ж, Семе, — відповів Фродо, — чому ти не хочеш скористатися нашим давнім звичаєм? Вибери їй квіткове ім’я, як-от Ружа. Половина дівчаток-немовлят у Ширі отримують такі ймення, тож що може бути ліпше?

— Напевно, ти маєш рацію, пане Фродо, — погодився Сем. — Я чув прекрасні ймення під час мандрів, але вони, либонь, надто пишні, щоби носити їх на щодень, так би мовити. Батечко каже: «Вибери коротке, тоді не перейматимешся, як його скоротити, перш ніж вимовити». Проте якщо це має бути квіткове ім’я, то до його довжини мені байдуже: це мусить бути гарна квітка, бо, розумієш, моя донечка вже вродлива, а потім стане ще красивішою.

Фродо хвилину поміркував.

— А що ти, Семе, скажеш про еланор — сонцезір? Пригадуєш ту маленьку золотаву квіточку в травах Лотлорієну?

— І знову ти правий, пане Фродо! — задоволено відповів Сем. — Це саме те, що я хотів.

Маленькій Еланор було майже шість місяців, і настала осінь 1421-го, коли Фродо покликав Сема до себе в кабінет.

— У четвер буде день народження Більбо, — сказав Фродо. — І він перевершить Старого Тука. Йому виповниться сто тридцять один!

— Атож! — відказав Сем. — Він у нас справжнє диво!

— Ну, Семе, — правив далі Фродо, — я хочу побачити Ружу і з’ясувати, чи зможе вона тебе відпустити, щоби ми разом вирушили в мандри. Звісно, ти зараз не можеш відлучатися з дому далеко чи надовго... — сказав він ледь насмішкувато.

— Ну, це добре, та не дуже, пане Фродо.

— Певно, що ні. Та не зважай. Можеш просто провести мене. Скажи Ружі, що ти не затримаєшся і повернешся за два тижні, не довше; і можеш вертати додому цілком безпечно.

— Хотів би я здолати з тобою увесь шлях до Рівендолу, пане Фродо, і побачити пана Більбо, — сказав Сем. — І все-таки єдине місце, де я по-справжньому хочу бути, — це тут. І ось я знову розриваюся навпіл.

— Бідолаха Сем! Гадаю, ти й справді так почуваєшся, — відказав Фродо. — Проте ти зцілишся. Ти створений цілісним і непохитним, тож таким і будеш.

Наступні день-два Фродо переглядав свої папери та записи разом зі Семом і передавав йому ключі. Фродо мав велику книгу з простою червоною обкладинкою; її великі сторінки майже всі були заповнені. На початку чимало листків було списано розгонистою рукою Більбо: та більшість усе-таки було змережано впевненим і рівним почерком Фродо. Увесь текст було розділено на глави, але «Глава 80» не була завершена, а після неї залишалося ще кілька порожніх сторінок. На титульному аркуші стояло багато назв, виписаних одна за одною так:

Мій щоденник. Моя несподівана подорож. Туди і звідти.

Що сталося потому.

Пригоди п’ятьох гобітів. Легенда про Величний

Перстень, яку уклав Більбо Торбин із власних

спостережень і з розповідей його друзів.

Що ми зробили під час Війни за Перстень.

На цьому почерк Більбо завершувався, і Фродо дописав:

ПОРАЗКА

ВОЛОДАРЯ ПЕРСНІВ

І

ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ

(з погляду Малого Народу; спомини Більбо та Фродо зі Ширу, з додатками у вигляді розповідей їхніх друзів і вчень Мудрих)

А також витяги з «Книг премудростей»,

що їх переклав Більбо в Рівендолі.

— Ого, ти майже завершив її, пане Фродо! — вигукнув Сем. — Ну, й потрудився ти над нею, треба сказати.

— Власне, я цілком завершив її, Семе, — відповів Фродо. — А останні сторінки — для тебе.

Двадцять першого вересня вони разом вирушили в путь: Фродо верхи на своєму поні, який привіз його аж із Мінас-Тіріта і якого кликали тепер Бурлакою; і Сем на своєму улюбленому Білі. Був погожий золотий ранок, Сем не питав, куди вони їдуть, бо вважав, що знає і сам.

Гобіти виїхали на Дорогу біля Стога і подалися через пагорби до Лісового Кута, дозволивши поні самим обирати темп руху. Потім влаштували табір у Зелених Пагорбах і з настанням вечора двадцять другого вересня повільно спустилися до узлісся.

— Хіба це не те саме дерево, за яким ти ховався, коли Чорний Вершник з’явився вперше, га, пане Фродо! — сказав Сем, показуючи ліворуч. — Тепер це все нагадує сон.

Звечоріло, у східному небі мерехтіли зорі, коли двоє гобітів проминули понівечений дуб, звернули і продовжили спуск із пагорба між ліщинових заростей. Сем мовчав, заглибившись у спогади. Раптом він почув, що Фродо нишком наспівує про себе стару прогулянкову пісеньку, трохи змінивши

Відгуки про книгу Володар Перснів. Частина третя. Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: