Приручити Дикого - Анна Лященко

- А своїй першій дружині ви також давали таку можливість? Відмовитися від шлюбу? Наскільки мені відомо, вона теж благала вас не вставати між нею та її коханим?

Карада??? Тут?

Я намагаюся підвестися на ноги, але Ердан кладе долоню мені на плече і змушує завмерти. Так, брате, я все це заслужив і мушу вислухати кохану. Тепер, коли й мене змусили зрадити її, я відчуваю такий самий біль, як і вона тоді.

- Тепер ти розумієш, що я відчувала, коли принц Раян насильно одружився зі мною?

- Вибач Карада, пробач. Клянуся, я більше ніколи тобі не збрешу, і не ображаю, тільки вибач. Я не хотів цього шлюбу, я не хотів зраджувати тебе! І вибач, що вчинив так із тобою.

Карада не відповідає, і я знову звертаюся до брата:

- Ердан! Що ти накоїв?? Як ти міг?? Одружити мене в присутності Каради?

Такої жорстокості я від брата не чекав! Ричу і примудряюся вирватися з рук охорони та розірвати мотузки. Зриваю пов'язку з очей. Підбігаю до Каради та падаю перед нею навколішки й обіймаю її ноги.

- Пробач кохана, бачать Боги, я не погоджувався на цей шлюб!

- Як ти міг, так зі мною вчинити, брате? - ричу я на Ердана і збираюся кинутися на нього, наплювавши на присутню в храмі охорону, але дивлячись на смішливе обличчя брата, я пригальмовую та оглядаюсь по сторонах у пошуках своєї нової дружини, але жодної жінки крім Каради в храмі немає. Тут тільки я, Ердан, Карада і четверо охоронців, яким король жестом наказує піти.

 - Ну що, я теж піду, поки мені не дісталося, — сміється брат і виходить із храму, а я залишаюся з Карадою намагаючись усвідомити те, що сталося. Обережно беру її руку і торкаюсь мого родового кільця, що щільно сидить на її пальці.

- Богиня Гір! Карада! Так це ти — моя дружина???

- Так. Будеш і далі благати мене відмовитися від шлюбу?

- Ти провела мене через чистилище, дрібна.

- Вважаєш, що не заслужив?

- Більш ніж заслужив, — схиляю голову перед нею.

Не можу повірити своєму щастю, та оглядаю мою дрібну, обмацую і навіть, частково звернувшись, обнюхую і пробую її на смак, своїм роздвоєним язиком, повторюючи щоразу як маніяк:

- Карада. Моя…