Приручити Дикого - Анна Лященко

- Просто Ердан, прошу тебе, Карадо. Ми ж сім'я?

- Добре, Ердан. Проведіть мене до Раяна!

***

Раян

Все, досить! Батько має рацію. Так, я боягуз і слабак! Але тепер усе. Я забарикадувався так, що їм сюди не ввійти. А захочуть ламати стіни, то їм на це не один день витратити доведеться.

Мм... з якою насолодою я вириваю з себе луску. Біль фізичний добре заглушає душевний. Будь проклята ця Істинність! Чи це не вона винна? Я майже поряд з Карадою, і муки розставання з Парою я не відчуваю, це інше, це — прокляте кохання!! Найстрашніша і болісна, що спалює нутро вогнем — любов без взаємності!

Батько сказав, що я слабак і ганьба сім'ї та замкнув мене. А сам хороший! Знову помчав до своєї...

Порада вам та любов. Щоб її...

Ммм... висмикую ще кілька лусочок і мимоволі згадую, як Карада мені втирала мазь у рани минулого разу. Я тоді був упевнений, що вона вибачить мені! Але з'явилися її батьки, і як тільки я почав покриватися новою лускою, вона заявила, що вимагає розлучення, оскільки до мене нічого, крім ненависті, не відчуває.

Ще дві... кинув їх перед собою і згадав, як дрібна давала мені вітаміни для линяння... дбала про мене і переживала. Все тепер у минулому. Сам винен. У мене залишилися лише спогади. Карада, її ніжність, її голос... який переслідує мене і вдень, і вночі, уві сні й наяву.

«Раян!»

Ось і зараз я знову її чую!

"Відкрий двері!"

Так, моя рідна, ти в моїй голові завжди!

«Раян, відчини ці прокляті двері! Або я їх таранитиму, а це навряд чи сподобається нашому малюку!»

Що? Якось дуже правдоподібно звучить! Моя фантазія на таке не здатна!

- Відкрий. Двері!

«Карада, ти тут? Зараз! Ох.. зараз, почекай, відійди від дверей! Не чіпай її!»

У звіриній іпостасі мені не виправити замок, і я набув людського вигляду. Відчиняю двері, але замість Каради до моєї камери вривається Кай і королівська варта.

- Каррада!! – гарчу я, але охоронці Ердану мене скручують.

Кай

Ідея Ердану мені не подобається. Ні, звичайно, у нього є наказ Грега одружити Раяна. І, швидше за все, це саме те, що йому зараз потрібне. Але те, як Ердан вирішив це все провернути, на мою думку надто жорстоко стосовно Раяна.

- Кай, батько злий на Раяна, і я з ним згоден. Раян повівся з Карадою неправильно. Від початку та до кінця. І я вважаю, що в тому, що зараз відбувається, брат винен сам і не завадило б його провчити. А які чутки ходять королівством! Та й поза його межами, до речі, вже теж! Імідж Диких Земель підірвано! І батько в сказі. А я маю проблему – як тепер усе це залагодити. І чутки припинити, і батька заспокоїти.

- Тож ти хочеш влаштувати це весілля?

- Так. Нехай Раян відчує все на собі, а інакше немає жодної гарантії, що він знову не настане на хвіст іссиміору і не повторить ті ж помилки. Другого розлучення батько йому не пробачить.

- А ти впевнений, що після весілля Раян не впаде знову в депресію, не втече в гори, не почне з себе луску висмикувати?

- О, так! - сміється Ердан. - Впевнений! Дружина йому не дозволить! Гарантую!!

- Одне мені подобається у твоїй ідеї – вся відповідальність за життя принца тепер буде на його дружині. Ось тільки чи впорається вона?

- Впорається, будь впевнений. Раян у неї стане шовковим!

Карада

Кай веде мене в підземелля, де утримують Раяна. Ця споруда набагато більша і похмуріша, ніж навіть карцер Академії, а мені й там було страшно. Тут я майже задихаюся від жаху. Ми довго спускаємося сходами вниз, і я не розумію, як взагалі могла чути виття принца. Тут все влаштовано так, щоб ні найменшого звуку не проникало назовні та не турбувало мешканців палацу та столиці.

Ми підходимо до дверей камери Раяна, і я чую, як він гарчить, а потім скиглить і виє. Саме так, як в Академії, коли висмикував собі луску.

- Раян! – Кличу принца. Король Ердан сказав, що треба змусити його відчинити двері. За будь-яку ціну. - Відкрий двері!

«Так, моя рідна, ти в моїй голові завжди!» - здається, Раян не вірить, що я справді прийшла і впевнений, що має галюцинації. Мені стає боляче, але скиглити та голосити немає сенсу, це не допоможе.

- Раян, відчини ці прокляті двері! Або я їх таранитиму, а це навряд чи сподобається нашому малюку! - наполягаю я. Добре, що матуся не чує, які брутальні слова я використовую! Мені зовсім не хочеться вислуховувати лекцію про неналежну для молодої дівчини поведінку.

- Відкрий. Двері! - я вже злюся, залишилося тільки тупнути ніжкою, але кошуся на королівських стражів, що супроводжують мене, не хочеться виглядати в їхніх очах розпещеною дівчиною.

«Карада, ти тут? Зараз! Ох.. зараз, почекай, відійди від дверей! Не чіпай її!»

Судна за звуками, що долинають через замкнені двері, Раян обернувся і колупається в замку, який він, за словами Ердана, заблокував зсередини.

Через кілька хвилин механізм замку піддається і з клацанням спрацьовує, відкриваючи доступ в камеру принца. Кай відсуває мене вбік і з королівськими стражами вривається в приміщення, скручуючи Раяна і зв'язуючи йому руки за спиною.

- Каррада!! - гарчить принц, але я вже тікаю в сльозах. Про те, що відбудеться після того, як Раян відчинить двері, ми домовилися з королем Ерданом заздалегідь.