Приручити Дикого - Анна Лященко

Раян

Сторожі, що увірвалися в мою камеру, скрутили мене, а Карада втекла. Брат наказав іти за ним. Його охоронці не дали мені можливості не послухатися.

- Куди ми йдемо, Ердан?

- Ти начебто не так довго просидів у підземеллі, брате, щоб забути планування палацу?

- Навіщо ми йдемо до храму?

- Все-таки дізнався околиці? Ах так, ти ж нещодавно тут був! Коли розлучався!

- Ердан!

- Все-все, не нагадуватиму, раз тобі неприємно!

– Навіщо. Ми. Ідемо. У храм? - ціжу крізь стиснуті зуби.

- Я вирішив тебе одружити. Тобто, не я, а батько, але я підтримую його ідею.

– Що? - різко зупиняюся і повертаюсь до брата. - Ні, Ердан! Ні! Ти не можеш!! Я не хочу!! Я не зраджу Караду!

- Не хочеш? Хмм. Я король, і мені не потрібна твоя згода на шлюб!

- Брате, прошу тебе!

- Батько заборонив випускати тебе з підземелля, поки ти не одружишся. Сам розумієш, я не готовий порушувати його прямі накази. Я хоч і король, але ти знаєш, яким може бути батько, якщо розлютиться! До того ж навряд чи ти хочеш усе життя просидіти у підземеллі?

- Краще в підземеллі до кінця днів, ніж змінити Караді!

- Ну... ти коли дівчисько змусив вийти за себе, і відмовитися від її коханого, про що думав?

Замовкаю. Мені нема чого на це сказати. Я насильно взяв Караду за дружину, скориставшись своїм правом принца. І тільки зараз я розумію, який біль їй завдав. Похнюпивши голову, бреду до храму. Брат мене не квапить, дозволяє насолодитися останніми хвилинами, перед тим як відчути себе…. зрадником?

Заходимо в храм, тут порожньо, моєї нареченої ще немає, і я навіть не питаю в Ердана її ім'я. Мені все одно. Я розірву шлюб за першої ж можливості! Швидше за все, брат читає мої думки, тому що тут же мене обламує:

- Так, мало не забув, про розлучення навіть не думай! Поки твоя дружина не народить первістка, нічого не вийде. Батько наказав укласти шлюбний договір. Не турбуйся, тобі навіть не доведеться його підписувати! Просто скріпимо кров'ю! - Ердан посміхається і його рятує тільки те, що мої руки так само пов'язані за спиною.

Передбачливий братик! Але при першій же нагоді мій кулак зітре нахабну усмішку з його обличчя! Скриплю зубами, коли ж ти став таким, брате? Ти ж зрадив мене!

- Не бажаєш дізнатися ім'я нареченої? – продовжує діставати мене Ердан.

- Навіть дивитись на неї не хочу!

- Хм! Цікаве рішення! А чому б і ні? Додамо гостроти до твоїх відчуттів! - Ердан знімає з себе нашийну хустку і зав'язує мені очі. Підводить до вівтаря, і я роблю останню спробу вмовити брата.

Просто стаю на коліна і благаю…

- Ердан, брате! Мій король! Прошу тебе, не роби цього!

- Хочеш, щоб я дав тобі шанс?

- Благаю тебе!!

- Добре, якщо наречена сама відмовиться від шлюбу, я не проводитиму обряд.

Майнула надія і тут же згасла. Ніхто при здоровому глузді не відмовиться від шлюбу з принцом. Але внутрішній голос єхидненько так нагадав: «Адже Карада відмовилася!!»

Ричу, не маючи сили стримати злість на самого себе.

- А ось і наречена! Ну що ж, брате, твоя остання спроба! Спробуй умовити її відмовитися від шлюбу з принцом, і я не здійсню обряду!

Я стою навколішки перед вівтарем, і мої очі зав'язані, але чую легкі майже невагомі кроки та повертаю в той бік голову.

- Прошу Вас, ким би Ви не були і які б цілі не переслідували, відмовтеся від цього шлюбу! Я дам Вам все, що забажаєте: гроші, коштовності, будинки, мисливські угіддя, все, що захочете, тільки відмовтеся!

Але моя наречена у відповідь не вимовляє жодного слова.

Але тут у розмову знову вступає Ердан, щоб його степові ящірки зжерли!

- Хмм... погано вмовляєш, братику! Може поясниш нареченій, чому ти не хочеш зробити її своєю дружиною? До речі, даремно відмовляєшся! Вона гарненька!! Я б може і сам би задумався! Хоча ні, мені Ксі все відриває, якщо я навіть у думках подібне допущу! Ну, брате, постарайся переконати наречену! Так і бути, дам тобі ще кілька хвилин.

Я гарчу на братові слова, але хапаюся за соломинку. Якщо дівчина зрозуміє, що я ніколи її не полюблю, і постійно думатиму про іншу, може вона відмовиться від цієї безглуздої витівки зі шлюбом?

- Мила дівчино, я не знаю, хто ви, але думаю, що навряд чи ви захочете цього шлюбу, коли дізнаєтесь, що я люблю іншу. Вона володіє моїм серцем, моїми думками, моїм тілом та душею. Я ніколи не зроблю вас щасливою і ніколи не зраджу свою кохану. Візьміть усе, що маю. Але моє серце, душу та любов ви все одно не отримаєте. Я це давно віддав інший. Відмовтеся від шлюбу, благаю!

Але дівчина вперто мовчить і тоді Ердан вимовляє слова обряду, яких я не чую через свій рик який переходить у виття!! Охоронці короля міцно тримають мене, поки брат надягає родове кільце мені на палець і робить надріз на долоні, щоб скріпити кров'ю шлюбний договір. Я чую, знайоме мені вже шипіння кільця і ​​відчуваю поколювання. Боги прийняли наші зобов'язання, і тепер ми чоловік дружина.