Відірвана від коренів - Наомі Новік

А потім він стрибнув вперед, закричавши, — Пошліть за Івою! Покличте… — і впав на коліна поруч з тілом, яке було далі від інших; він схопив його, потягнув її і на обличчя лежачого впало світло: це був король.

І він був мертвий.

Усі люди навколо кричали: охоронці, слуги, міністри, лікарі, всі стовпилися навколо тіла короля так близько, як могли. Марек поставив трьох охоронців і зник. Мене відтисли у куток кімнати, як кригу у приплив, мої очі закрилися, ледь я притулилася до книжкової шафи. Кася проштовхалася до мене.

— Агнешка, що я повинна робити? — запитала вона мене, допомагаючи сісти на лавку.

Я сказала,

— Приведи Алеш, — інстинктивно бажаючи мати поруч когось, хто знав би, що робити.

Це був мій щасливий хід. Один з помічників Балло вижив: він сховався в димохід великого каміна бібліотеки. Охоронець помітив сліди кігтів на вогнищі і попіл, який вигребли на підлогу, і вони знайшли його там, тремтячого від жаху. Вони витягли його і дали йому попити, а потім він встав, вказав на мене і випалив,

— Це вона! Це вона знайшла його!

Я була у запамороченні, ослабла і ще тремтіла від грому. Усі почали кричати на мене. Я намагалася сказати їм про книгу, яка знаходилася в бібліотеці весь цей час; але вони хотіли когось звинуватити — більше, ніж слухати якісь пояснення. Запах хвої увійшов в ніздрі. Двоє охоронців схопили мене за руки, і я думаю, що за якусь хвилину мене потягли би в темницю, або зробили щось гірше. Хтось сказав,

— Вона відьма! Якщо ми дозволимо їй відпочити, вона відновить свою силу.

Алеш змусила їх зупинитися: вона увійшла в кімнату і плеснула у долоні три рази, кожен сплеск чувся як ляскіт батога. Всі заспокоїлися на досить довгий час, щоб вислухати її.

— Посадіть її в крісло і перестаньте вести себе як дурні, — сказала вона. — Арештуйте Якуба натомість. Він був тут, з ними. У когось з вас є голова, щоб запідозрити, що він міг заразитися?

Вона мала владу: вони усі знали її, особливо охоронці, які стали жорсткими і формальними, коли вона почала говорити. Вони відпустили мене і натомісць спіймали бідного протестуючого Якуба; вони потягли його до Алеш,

— Але це зробила вона! Отець Балло казав, що це вона знайшла книгу.

— Мовчи, — сказала Алеш, виймаючи кинджал. — Потримайте його за зап'ястя, — сказала вона одному з охоронців, і один них поклав зап'ястя Якуба на стіл, долонями вгору. Вона пробурмотіла заклинання і порізала його руку біля ліктя, а потім потримала лезо під кровоточачою раною. Він корчився і бився в руках охоронців, стогнав, а потім тонкі чорні цівки диму пішли з крапель упалої на лезо крові. Вона повільно підвела кинджал, і каплі поповзли по ньому, втягуючись всередину, поки дим не зник. Алеш трохи потримала ніж, дивлячись на ного, потім примружилась і сказала,

— Hulvad elolveta, — і подула на нього три рази: лезо ставало все світліше і яскравіше з кожним подихом, потім засвітилося гарячим кольором, і дим від нього змішався з запахом сірки.

Кімната значно спорожніла за той час, усі позадкували до стін, крім блідих нещасних охоронців, які все ще тримали учня.

— Добре, накладіть йому кілька бинтів. Припини кричати, Якуб, — сказала вона. — Я була там, коли вона знайшла її, ідіоте: книга була тут в нашій бібліотеці протягом багатьох років, ховаючись, як гниле яблуко. Балло хотів очистити її. Що сталося?

Якуб не знав: він був посланий, щоб принести реагенти. Короля не було, коли він пішов; а коли він повернувся, несучи сіль і трави, король і його охоронці вже стояли біля столу з порожніми обличчями, а Балло, який читав книгу вголос, вже змінювався: пазуристі ноги виходили з-під халата, ще дві виростали зі сторін, прориваючи собі вихід, його обличчя видовжилося в морду, хоч слова все ще можна було розібрати, спотворені і глухі.

Голос Якуба піднімався все вище і вище, поки він говорив, зрештою він зламався, і замовк. Його руки тремтіли.

Алеш влила трохи води у стакан, і дала йому випити.

— Це сильніше зло, ніж ми думали, — сказала вона. — Ми повинні були спалити її відразу.

Я насилу підвелася з лавки, але Алеш похитала головою.

— Ти перевтомилася. Перейди і сядь трохи далі, і пильнуй за мною: не намагайся нічого робити, якщо відчуватимеш, що зі мною все гаразд.

Книга як і раніше спокійно лежала на підлозі між половинками розбитого кам'яного столу, освітлена і невинна на вигляд. Алеш взяла пару рукавиць від одного з охоронців і наділа їх. Вона віднесла книгу до каміна і почала декламувати виклик вогню:

— Polzhyt, polzhyt Mollin, polzhyt talo, — а далі почала довге чаклунство, і тьмяний попіл в каміні заревів, немов полум'я у її горні. Вогонь лизнув сторінки і почав скручувати їх, але книга тільки зустрілася з відкритим вогнем і її сторінка затріпали як прапори на сильному вітрі, перекидаючись, з малюнками тварин, які намагалися влізти в очі, освітлені вогнем поруч з ними.

— Повернутися! — різко