Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

До монастиря чоловічого ордена Магістр Крайдан заїхав не випадково. Хотілося побути трохи в цьому спокійному віддаленому місці, де час тече неквапливо, не заважаючи думати про вічне. Кам'яні стіни храму, здавалося, увібрали в себе похмуру мудрість минулих століть — найкраще місце, щоб залишитися віч-на-віч із собою і привести думки в порядок. Крайдану це зараз було вкрай необхідно.

Але хто б міг подумати, що й тут не завжди буває тихо. Магістр ніяк не розраховував, що в обителі теж трапляються надзвичайні події, і він стане свідком однієї з них. Юна діва з синіми очима, яку він зустрів учора в коридорі, всю ніч не виходила у нього з голови. "Я не порочна діва, я цілителька". Навіщо вона це сказала? Хто сприйме всерйоз її слова? Жінкам не дано бути цілительками, навіть північницям. А ось у те, що вона не торгує своїм тілом, магістр був схильний вірити. В її очах не було розпусного блиску діви, що пропонує себе чоловікам. Лише зухвалість — як у людини, яка знає собі ціну, але змушена захищатися. І розгубленість — як у людини, яка потрапила в біду і не знає, що робити.

Сьогодні вночі Магістр збирався подумати зовсім про інше — про ті події, через які його життя втратило сенс і скоро перетвориться на пекло. Але натомість міркував про дивну незнайомку у вбранні куртизанки.

— Кава, — вирвав із роздумів послушник, який приніс дві чашки з гарячим напоєм. Одну — для Крайдана, другу — для Батька-настоятеля.

Вони разом снідали на терасі.

— Що чути про вашу дружину? Її знайшли? — поставив обережне запитання настоятель, коли послушник вийшов.

— Ні, — похмуро відповів Магістр, намагаючись нічим не видати своїх справжніх почуттів.

Він відпив залпом половину чашки. У цьому трохи солодкуватому терпкому каламутному напої, на основі мелених обсмажених жолудів, від кави була тільки назва. Проте Крайдану подобався смак. Хтозна, можливо, скоро у Магістра не буде можливості насолоджуватися ні справжньою кавою, ні її сурогатами.

— Повернімося до теми, з якої почали бесіду, — перевів він розмову в потрібне русло. — Я маю намір сьогодні відразу після ранкової трапези повернутися до столиці. Заберу діву, яка влаштувала вам тут учора переполох, із собою. Мені потрібна служниця.

Батько-настоятель подивився важко. Магістр легко вловив хід його думок. Настоятель вважає, що діва потрібна Крайдану для втіх — замінити в ліжку зниклу дружину. Він помиляється. Магістр ніколи не користувався послугами продажних дів і надалі не збирався. Причина в іншому. Сьогодні вночі Крайдану приходили в голову різні думки. Він зачепився за одну з них. Його життя котиться під три чорти, але в нього ще є час зробити щось, що дивним чином гріє душу, — допомогти зухвалій юній діві, що потрапила в халепу.

— Магістре, ви впевнені? — Настоятель хмурився як батько, який намагається відмовити сина від нерозумного вчинку. — Діва, звичайно, дуже гарна, але…

Он як? Навіть Батько-настоятель це помітив. Так, важко не звернути увагу на її диявольську красу.

— …порочна діва, ще й північниця — не найкраща служниця. З нею можуть виникнути проблеми.

Якби настоятель знав, які проблеми скоро зваляться на голову Крайдану, то не смів би давати поради. Що ця юна зухвала діва, хай навіть і північниця, в порівнянні з похмурою перспективою, приготованою Крайдану долею?

— Я впевнений, — категорично відрізав він, щоб присікти нові спроби настоятеля переконати його змінити своє рішення. — Віддайте розпорядження скасувати обряд очищення.

Настоятель неохоче підвівся, але не встиг зробити й кроку — на терасу квапливо увійшла схвильована Матінка-настоятелька.

— Діва, яку ми готували до ритуалу, втекла.

________________________________________

Сьогодні ШІ створив для нас ілюстрацію обителі чоловічого братства, звідки Сніжана намагається втекти. Чи вийде?..