Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

— Про що задумалася, Анабель? — голос Магістра повернув у реальність. — Сумуєш за кимось?

— Ні.

— Не бреши.

— Чому ви весь час підозрюєте мене у брехні? — обурилася Сніжана.

Ні за ким вона не сумує! Вже два дні, як викинула Діму з голови.

— Тому що ти навіть імені свого назвати не зволила.

От проникливий гад! Як він здогадався?

Сніжана думала, що йому відповісти. І раптом помітила, як він насторожився і сповільнив скакуна. Вона простежила напрямок його погляду. Здалеку їм назустріч мчала карета. Біла, з позолотою, запряжена четвіркою білих коней.

— Король, — з якимось напруженням промовив Магістр. — Зможеш скакати галопом?

Він розвернув свого коня і швидким алюром направив у найближчий лісок.

— Не відставай! — скомандував на ходу.

Сніжані передалося його напруження. Вона пустилася за Магістром слідом, молячись щоб не випасти з незручного жіночого сідла, не призначеного для скажених скачок.