Бог Світла - Роджер Желязни

опісля… Вартовий!

Відгорнувши запону, до шатра увійшов сержант, той, що привів був Ганешу.

— Відведи цього чоловіка куди він побажає, та дивися, не вчини йому ніякої шкоди, — наказав Нірріті.

— І ти йому довіришся? — спитав Ольвегг, коли ті вийшли.

— Так, — відповів Нірріті, — але свої срібняки він одержить опісля.

Локапали зібралися на нараду в Самовій кімнаті у Палаці Ками в Кайпурі. Присутніми були й Тек з Ратрі.

— Тарака каже, що Нірріті не пристав на наші умови, — почав Сам.

— От і добре, — озвався Яма. — Я вже побоювався, що він згодиться.

— А вранці вони нападуть на Лананду. Тарака певен, що вони захоплять місто. Це буде важче, ніж було з Махартхою, але він навіть не сумнівається, що місто не вистоїть. Я теж не сумніваюся.

— І я.

— І я.

— Після того він вирушить сюди, у Кайпур. А далі попрямує на Кілбар, Гамсу, Гаятрі. Йому відомо, що десь на цьому шляху на нього нападуть боги.

— Звичайно.

— Отож ми в самісінькій середині і маємо з чого вибирати. Ми не змогли домовитися з Нірріті, то, може, як ви гадаєте, ми могли б домовитися з Небесами?

— Ні! — вигукнув, грюкнувши кулаком по столі, Яма. — На чиєму боці ти сам, Саме?

— На боці Акселераціонізму, — пролунало у відповідь. — І якщо можна досягти чогось шляхом переговорів, без нікому не потрібного кровопролиття — тим краще.

— Я радше мав би справу з Нірріті, ніж з Небесами!

— Тоді проголосуймо — так само як голосували за переговори з Нірріті.

— І тобі потрібна згода лише одного з нас, аби переважила твоя думка.

— Саме на таких умовах я згодився приєднатися до Локапалів. Ви просили очолити вас, і я повинен мати повноваження рубати вузли. Отож нічия — на мою користь. Але перше дозвольте викласти вам мої докази, а тоді вже проголосуємо.

— Гаразд, — говори.

— Як я розумію, в останні роки Небеса куди терпиміше ставилися до ідеї Акселерації. Офіційно нічого не змінилося в їхній позиції, але й жодного заходу проти Прискорення не провадилось — мабуть, тому, що ми їм добре-таки всипали під Містом Жадань. Я маю рацію?

— По суті так, — згодився Кубера.

— Здається, вони збагнули, що надто дорого обійдеться реагувати так щоразу, коли підводить свою потворну голову Наука. В тій битві билися проти них люди — людські істоти проти Небес! А люди, на відміну від нас, мають родини, мають зв’язки, що робить їх слабшими, а ще вони скуті необхідністю мати чисті кармічні анкети — коли хочуть відродитися. І, незважаючи на все, вони билися. Тому Небо в подальші роки трохи пом’якшило свою позицію. Оскільки така ситуація реально існує, вони можуть, нічого не втрачаючи, це визнати. Ба навіть вони можуть використати її собі на користь, видавши свою стриманість за милостивий жест божественного милосердя. Гадаю, вони згодяться піти на поступки, на які Нірріті не пішов би…

— Я хочу бачити, як Небеса впадуть, — сказав Яма.

— Звичайно. Я теж. Але поміркуй гарненько. Після всього того, що ти дав людям за останні півстоліття, — чи довго зможуть Небеса тримати весь цей світ у феодальній залежності? Небеса впали того дня, біля Міста Жадань. Ще одна, може, дві генерації — і їхня влада над смертними вичерпається. У війні з Нірріті, навіть здобувши перемогу, вони зазнають нових втрат. Даруйте їм ще кілька років декадентської слави. З кожним роком вони стають усе слабші і слабші. Їхній розквіт уже минувся. Почався занепад.

Яма запалив сигарету.

— Ти хочеш, аби хтось убив за тебе Брахму? — спитав Сам.

Яма помовчав, затягся сигаретою, пустив дим.

— Може, — сказав він. — Може, й так. Не знаю. Не хочу про це думати. Хоча, напевне, так воно й є.

— Ти хотів би дістати від мене гарантії, що Брахма загине?

— Ні! Спробуй-но лишень, і я тебе вб’ю!

— Тож-то й воно, ти сам не знаєш, чого хочеш: бачити Брахму живого чи мертвого. Заковика, мабуть, у тому, що ти любиш і ненавидиш водночас. Ти був старий, перш ніж став молодим, Ямо, вона ж була єдиною, кого ти будь-коли кохав. Адже так?

— Так.

— Тоді не маю для тебе ради, ні ліків од напасті, ти сам маєш розмежувати свої почуття та нинішні наші клопоти.

— Гаразд, Сіддхартхо. Я за те, щоб зупинити Нірріті тут, у Кайпурі, якщо Небеса нас підтримають.

— Чи має хто заперечення щодо цього?

Запала мовчанка.

— Тоді гайда до Храму, захопимо засоби зв’язку.

Яма загасив сигарету.

— Але розмовляти з Брахмою я не буду, — мовив він.

— Переговори вестиму я, — сказав Сам.

Ілі, п’ята нота гами, спурхнула з арфи й забриніла в Саду Пурпурового Лотоса.

Коли Брахма ввімкнув зв’язок у своєму Павільйоні, на екрані з’явився якийсь чоловік у зелено-голубому тюрбані Урахти.

— А де жрець? — спитав Брахма.

— Надворі, зв’язаний. Можу притягти його сюди, коли маєш охоту послухати молитов…

— Хто ти такий, що носиш тюрбан Перших і заходиш до Храму озброєний?

— У мене таке дивовижне відчуття, ніби все це колись уже зі мною відбувалося, — промовив чоловік.

— Відповідай на мої запитання!

— Хочеш, щоб Нірріті було зупинено, Пані? Чи ти згодна віддати йому всі ці міста вздовж узбережжя?

— Ти випробовуєш терпіння Небес, смертний! Ти не вийдеш з Храму живий.

— Твої смертельні погрози нічого не важать для головного з Локапалів, Калі.

— Локапалів більше немає, та й не було серед них головного.

— Ти бачиш його на власні очі, Дурго.

— Яма? Це ти?

— Ні, але він тут, зі мною, — так само як Крішна й Кубера.

— Агні загинув. Нові Агні гинуть один за одним, відтоді як…

— Від часів Міста Жадань. Я знаю, Чанді. Я не був у складі первісної команди. Рілд не вбив мене. Примарна кицька, що так і лишиться безіменною, он як постаралася, але й того виявилось замало. Нині я знову перейшов Міст Богів і вернувся. Локапали обрали мене за проводиря. Ми збираємось захищати Кайпур і розбити Нірріті, якщо Небо нам допоможе.

— Саме… ти… не може цього бути!

— Тоді клич мене як завгодно: Калкін або Сідцхартха, Татхагатха або Магасаматман, Приборкувач, Будда чи Майтрея. Однаково це буду я, Сам. Я прийшов віддати тобі шану та укласти угоду.

— Кажи, яку!

— Люди змогли співіснувати з Небесами, але Нірріті — то зовсім інше. Яма з Куберою завезли до міста зброю. Ми можемо укріпити його та забезпечити надійний захист. Якщо Небеса поєднають свої сили з нашими, Нірріті знайде тут, біля Кайпура, свій кінець. І ми зробимо все для цього, якщо Небеса санкціонують Акселерацію та релігійну терпимість і покладуть край сваволі Владарів