Убік - Філіп Кіндред Дік

— Як фактор виживання людської раси,— сказав Джо, — це не менш важливо за таланти псі. Особливо для нас, нормів. Фактор, що протидіє псі, сприяє природному відновленню екологічного балансу. Одна комаха здобула здатність літати, тож інша навчилася плести павутину, щоб її ловити. Хіба це гірше, ніж уміння літати?

Молюски розвинули для захисту тверді оболонки. Тому птахи навчилися піднімати їх високо в повітря і розбивати об скелі. У певному сенсі ти — форма життя, для якої псі є здобиччю, а псі — це форма життя, для якої здобич — це норми. Тож це робить тебе другом нормів. Баланс, повне коло, хижак і здобич. Здається, це вічна система, і, щиро кажучи, я не знаю, як її можна покращити.

— Мене можуть вважати зрадницею, — сказала Пет.

— А тебе це хвилює?

— Мене хвилює, що люди ставитимуться до мене вороже. Та, гадаю, неможливо прожити життя, не викликавши до себе ворожого ставлення. Догодити всім вкрай важко, бо люди прагнуть різних речей. Що приємне одному, те не годиться для іншого.

— Який твій антиталант? — поцікавився Джо.

— Це важко пояснити.

— Як я і казав, — мовив Джі Джі Ешвуд,— він унікальний. Я ніколи не чув про таке.

— Якому таланту псі він протидіє? — запитав Джо у дівчини.

— Ясновидінню, — сказала Пет. — Мабуть. — Вона вказала рукою на Джі Джі Ешвуда, який і далі самов-доволено посміхався. — Ваш скаут, містер Ешвуд, пояснив це мені. Я знала, що можу робити кумедні речі. У мене завжди були такі дивні періоди, починаючи десь із шестирічного віку. Я ніколи не казала про це батькам, бо відчувала, що їм це не сподобається.

— Вони ясновидці? — запитав Джо.

— Так.

— Твоя правда. їм би не сподобалося. Але якби ти застосувала свої здібності, коли вони були поряд — хоча б раз — вони би про це дізналися. Невже вони нічого не запідозрили? Ти ніколи не перешкоджала їхнім вмінням?

— Я... — Пет махнула рукою. — Думаю, перешкоджала, але вони про це не довідалися.

Вона зніяковіла.

— Дозволь пояснити, — сказав Джо, — як зазвичай працює свідомість антиясновидця. Принаймні у тих випадках, про які нам відомо. Ясновидець бачить низку версій майбутнього, які лежать перед ним наче стільники у вулику. Проте одна з них видається йому яскравішою, і саме її він обирає. Щойно вибір зроблено, антиясновидець вже нічого не може вдіяти: він має втрутитися, поки ясновидець все ще вирішує, а не опісля. Антиясновидець змушує свого суперника сприймати всі версії майбутнього як однаково ймовірні, він цілковито нівелює його вміння обирати. Ясновидець одразу розуміє, що антиясновидець десь поряд, бо зазнає зміни все його сприйняття майбутнього. У випадку з телепатами схоже блокування...

— Вона подорожує назад у часі, — перебив його Джі Джі Ешвуд.

Джо витріщився на нього.

— Подорожує назад у часі, — повторив Джі Джі, смакуючи кожне слово. Снопи зарозумілості розліталися 8 його очей в усі боки кухні Джо Чипа.— Ясновидець, на якого вона впливає, і далі бачить найімовірнішу версію майбутнього. Як ти і казав, ту версію, яка світиться яскравіше за інші. Він обирає її і має рацію. Але чому він має рацію? Чому саме ця версія сяє? Бо ось ця дівчина, — він кивнув у бік Пет, — контролює майбутнє. Та єдина яскрава версія сяє, бо вона повернулася у минуле і змінила його. Змінюючи минуле, вона змінює й теперішнє разом із самим ясновидцем. Він зазнає впливу, сам того не усвідомлюючи, а його таланти, які, здавалось би, працюють, насправді нічого не варті. Ось у чому полягає перевага її антиталанту над вміннями решти антиясновид-ців. Він перевершує всі інші, оскільки ця дівчина може нівелювати рішення ясновидця навіть після того, як він його прийняв. Вона може втрутитися у ситуацію згодом, а це проблема, з якою досі ми не могли впоратися, ти ж знаєш. Якщо нам не вдавалося задіяти наших спеціалістів з самого початку, то далі ми вже нічого не могли вдіяти. Певною мірою ми ніколи не мали змоги нівелювати здібності ясновидців так, як робили це з іншими, авжеж? Хіба це не було слабкою ланкою у нашій роботі? — він вичікувально поглянув на Джо Чипа.

— Цікаво,—мовив Джо.

— Дідько, лише «цікаво»?! — Ешвуд обурено замахав руками. — Та це найвеличніший антиталант, із яким нам доводилось мати справу!

— Я не мандрую назад у часі, — мовила Пет тихим голосом. Вона підвела очі й подивилася на Джо Чипа, чи то вибачливо, чи то вороже. — Я й справді дещо роблю, проте містер Ешвуд занадто все перебільшив.

— Я читаю твої думки,— сказав їй Джі Джі трохи роздратовано, — і знаю, що ти можеш змінювати минуле. Ти це вже робила.

— Я можу змінювати минуле, — відповіла Пет, — але не переношуся туди. Я не подорожую у часі, як ви намагаєтеся переконати вашого тестувальника.

— То як же ти змінюєш минуле? — запитав її Джо.

— Я думаю про нього. Про якийсь його аспект, наприклад, певну подію або те, що хтось сказав. Чи про якусь дрібницю, яка трапилася, однак я б цього не хотіла. Вперше я зробила таке ще дитиною...

— Коли їй було шість, — перебив Джі Джі.— Вона тоді жила у Детройті, з батьками, звісно, і розбила антикварну керамічну статуетку, якою дуже дорожив її батько.

— А хіба він не міг цього передбачити? — запитав Джо. — Із його талантом ясновидця?

— Він передбачив, — відповіла Пет, — і покарав мене за тиждень до того, як я розбила статуетку. Однак сказав, що це так чи інакше трапиться. Ви ж знаєте, в чому полягає талант ясновидця: вони можуть передбачити, але нічого не можуть змінити. Коли ж статуетка врешті розбилася, тобто, радше, коли я її розбила, я задумалася і почала міркувати про той тиждень, який передував цій події, коли я не отримала десерту на вечерю й мені довелося лягти спати о п'ятій. Я думала: «Господи (чи що там може думати дитина?), невже немає способу запобігти усім цим нещасливим випадкам?» Батькові здібності ясновидця не справляли на мене особливого враження, оскільки він не міг змінити хід подій. Я й досі це відчуваю, щось на кшталт зневаги. Увесь