Українська література » Фантастика » Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Читаємо онлайн Плутонія - Володимир Опанасович Обручев
де теж є і золото, і вугілля, і хутро, а пуття від усього цього ніякого…

— До якогось часу, — відказав Каштанов, — вільний розвиток Росії взагалі придушений самодержавством. Але зміниться уряд, і ми, можливо, почнемо працювати в великих масштабах, і тоді Аляска нам би дуже придалася. Володіючи нею і Чукотською землею, ми б командували всією північчю Тихого океану і жоден американський хижак не насмілився б заглянути сюди. А тепер вони почувають себе господарями в Берінговому морі і в Льодовитому океані.

— І навіть у Чукотській землі! — з жалем додав Макшеєв. — Вони постачають чукчам товари і вимінюють у них на спирт хутро, моржову кістку, шкіри.

Другого ранку землі не було видно, і «Полярна зоря» пливла зі зменшеною швидкістю Морем, що здавалося безкраїм, незважаючи на кригу, яка біліла навкруги. Спереду на горизонті стояв густий туман. Вітер послабшав, інколи йшов лапатий сніг, і тоді горизонт швидко звужувався, а судно уповільнювало хід; температура повітря була тільки +0,5°. Близько полудня визирнуло сонце і дало змогу визначити широту: вона виявилась 70°3΄. Таким чином «Полярна зоря», завдяки ходовому вітрові і майже вільному морю, за тридцять шість годин встигла пройти третину віддалі між виходом з Берінгової протоки і берегом шуканої землі.

Дальші два дні ці сприятливі умови тривали, і мандрівники досягли вже широти 73°39΄. Але надвечір четвертого дня плавання по морю Бофора крига швидко згустилася, і суднові доводилося вже лавірувати тихим ходом у вузьких проміжках між крижаними полями.

На всьому цьому шляху не зустріли ніяких суден; очевидно, пора року була надто рання для китобоїв. Коли це виявилось, Труханов сказав Макшеєву:

— Як бачите, Якове Григоровичу, ми китобоїв не зустріли, і вам, хоч-не-хоч, доведеться залишитися на «Полярній зорі» моїм гостем. Але, може, ви вважаєте за краще взяти участь у санній експедиції, якщо ми знайдемо шукану землю?

— Хоч яке приємне ваше товариство, — відказав Макшеєв, — але сидіти півроку або рік без діла на судні серед криги мені буде важко. А в експедиції я візьму участь з великим задоволенням і, гадаю, не без користі для неї. Я добре вмію ходити на лижах, їздити на собаках і беру на себе разом з Іголкіним догляд за ними. Можу також готувати їжу для всієї компанії, провадити знімання, допомагати професорові Каштанову в геологічних спостереженнях. Як гірничий інженер, я дещо розумію в геології.

— В такому разі я вважаю питання розв’язаним і дуже радий, що склад експедиції збільшився на одну енергійну й досвідчену людину, — сказав Труханов.

Умови участі Макшеєва визначили дуже швидко, а ввечері він показав Каштанову колекцію гірських порід Аляски і Чукотської землі, захоплену ним з копальні.

Професор оглянув її з великим інтересом і переконався в серйозній підготовці Макшеєва, який може стати добрим помічником у роботі.

Вночі довелося простояти кілька годин на місці. При повному штилі туман став такий густий, що за десять кроків нічого не було видно, все ніби потонуло в рідкому молоці. «Полярна зоря» зупинилась біля великого крижаного поля і всі, крім вартових, спокійно спали.

Вранці туман почав потроху розходитися і клубочитись під подувами північного вітерця. Приготувалися до дальшого плавання. Вітер незабаром став дужчати, туман поступово зникав, відступаючи на південь, крижані поля зашурхотіли і теж почали рухатися.

Спереду відкрився досить вільний прохід, і «Полярна зоря» під парою знову попливла на північно-північний схід, але повільно, щоб не стикнутися з крижинами і щоб мати змогу швидко зупинитися або повернути в той чи інший бік.

Увесь вечір і до півночі йшли вперед то повільно, то досить швидко. Але потім сонце, що світило з полудня, хоч і з перервами, сховалося в пелені туману на північному горизонті, а незабаром туман насунувся і на «Полярну зорю». Ця ніч була менш спокійна, ніж попередня: дув невеликий північний вітер, крижані поля рухалися, натискували одне на одне, тріщали й ламалися. Клубочучись, туман не давав змоги роздивитися шлях, доводилося здебільшого стояти на місці і пильнувати, щоб великі крижини не затиснули судно.

Вранці північний вітер посилився, туман розігнало, але зате крига почала дуже рухатися, і день пройшов у великому напруженні. Капітан повинен був використати весь свій досвід, щоб пробиватися повільно вперед, лавіруючи м;ж полями, відступаючи, повертаючи то вправо, то вліво. Матроси з довгими баграми стояли біля обох бортів, щоб відштовхувати судно від крижин, які натискували на нього. На щастя, краї крижаних полів були дуже поламані, айсбергів не було видно, і тільки іноді гряди дрібної криги, нагромаджені подекуди на полях, становили більш серйозну небезпеку.

Уночі в боротьбі з кригою довелося взяти участь усім пасажирам, щоб дати матросам змогу по черзі відпочивати. Туману не було, дув досить свіжий норд, і судно просувалося вперед. Вранці помітили зграю якихось птахів, що пролетіли на північ, і двох ведмедів, які гуляли по великому полю за кілометр від судна. Це були ознаки того, що десь поблизу земля.

Визначення широти приблизно опівдні дало 1°12΄5˝. Отже, незважаючи на кригу, «Полярна зоря» за три доби встигла просунутися на північ на 1°33΄.

Коли капітан проклав на карті курс судна, Труханов сказав членам експедиції, які зібралися навколо стола:

— Досі нам щастить надзвичайно! В 1879 році «Жаннетта», що вийшла, як і «Полярна зоря», з Берінгової протоки, ціле літо билася серед криги, не пропливши навіть до 73° північної широти, і на початку вересня була остаточно затерта трохи далі на південний схід від острова Врангеля. А ми за чотири з половиною доби без особливих труднощів встигли пробратися за 75°.

— Тепер до землі можна дістатися і пішки, якщо крига остаточно припинить наше плавання, — сказав капітан. — Я гадаю, що залишилося не більш як вісімдесят або сто кілометрів.

ЗЕМЛЯ ФРІТЬОФА НАНСЕНА

Того ж дня пізно увечері північний горизонт, проти звичайного, зовсім звільнився від туману та хмар, і коли сонце спустилося майже до горизонту, на червоному фоні неба можна було помітити вдалині дрібнозубчасте пасмо.

— Це безумовно земля! — вигукнув капітан, спостерігаючи в підзорну трубу. — Крижані поля не мають таких

Відгуки про книгу Плутонія - Володимир Опанасович Обручев (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: