Мережевий ефект - Марта Уеллс
Отже, підводячи підсумок, "цілі" зіпсували установку чужорідного артефакта на двигун Дослідника, зробивши Дослідника більше не здатним до проходу через червоточини. Також група, призначена для АРТа, втратила контроль над ним, і тепер гігантський збройний транспорт блукав системою, невблаганно шукаючи помсти.
SecUnit продовжив. "Примітка. Вороги воювали між собою, перебуваючи на борту, припускаю, що вони розділені принаймні на дві фракції, цю обставину можна використати, щоб отримати клієнтів."
Він дав мені більше інформації, переважно розмови, зібрані в коридорах та на мостику через камери SecSystem. Я погодився з аналізом, здавалося, що в керівництві "цілей" є різні фракції з різними планами. Одна група не знала, що робити, як виконувати свій план, доки їм не вдасться повернути АРТа. Інша група, можливо, на поверхні, хотіла скоротити свої втрати і зробити щось інше. Я сказав: "Вони продовжують говорити про те, щоб поширювати щось на інших людей? Чи посилаються вони на забруднення від артефактів інопланетян?
SecUnit сказав: "Вибачте, у мене немає такої інформації."
Ага. Ми завжди думали, що якимось чином імпланти, хоча вони здавалися нудними старими людськими технологіями, були пов’язані з чужорідним залишковим забруднення. Це, звичайно, не спростувало цю теорію, але мені все одно потрібно було більше інформації.
SecUnit запитав: у вас є інформація про позицію/ситуацію SecUnit'а 2?
У мене було погане відчуття, що я знав відповідь на це питання. "Який був останній контакт з SecUnit 2?"
"Останній контакт був у космічному доці з тактичним загоном клієнта. Контакт був втрачений. SecUnit 1 був знищений, коли вороги відкрили люк. — Він повагався 1,2 секунди і додав: — Я SecUnit 3".
Мені дуже хотілося збрехати. Я бачив SecUnit 2 в оновленні стану від АРТа ще до мого розгортання. Але я хотів, щоб він мені довіряв, тому я мав сказати правду. Я сказав: "Цілі" залишили SecUnit 2 на космічній док-станції після того, як змусили одного з ваших клієнтів наказати йому стояти і заморозитись. Він був убитий своїм командним модулем.
Він не відреагував. Потім сказав: "Дякую за таку інформацію."
У мене був один з в основному мертвих входів SecSystem, що стежив за мостиком, і я мав записану коротку розмову. Запуск її через модуль перекладу сказав мені, що це була дискусія про те, як зробити відмову двигуна переконливою. Цілі не могли зв’язатися з АРТом, щоб розповісти про заручників, тому вони хотіли, щоб АРТ підійшов до Дослідника і зістикувався з ним. Отже вони знову могли використати його екіпаж, щоб змусити його здатися.
Я запитав SecUnit 3, чи пілот-бот човника ще активний? Я не зміг його знайти, але, можливо, він сховався.
"Його зруйнували. Але… У мене є пілотний модуль." Потім він додав, що модуль не дуже добрий.
Те, що він був готовий це визнати, було для мене добрим знаком. "Якщо я звільню людей, ви можете посадити їх у човник і полетіти геть? Транспорт, що летить за нами, підбере вас." Це було важко запитати. Довіряти іншим SecUnit'ам було неможливо, коли ви знали, що люди можуть наказувати їм робити що завгодно. SecUnit'у довіряти іншому SecUnit'у, тим більше шахрайському, який намагався перетворитись на ізгоя, було ще гірше, навіть якби ви були одним з шахраїв. Я був радий, що мій модуль оцінки загрози залишився в моєму старому тілі, тому що він би метафорично оцінював лайно.
Він не відповів, і я запитав: "Чи допоможете ви мені забрати моїх людей?"
"Мій командний модуль тримає мене в режимі стояння-заморозки", — сказав він, все ще ввічливо, не вказуючи на той факт, що я повинен знати, що він буде рухатися, якщо зможе, і це було наскільки ж очевидно, як стискати зуби.
Я досліджував різні можливості за допомогою SecSystem, намагаючись побачити, чи зміг би я вимкнути командний модуль та скасувати наказ. Мені доведеться спочатку зробити перезавантаження і не одне, але не було можливості зробити це таємно; targetControlSystem знатиме, що хтось у системі. Крім того, прийняття наказів від дружнього шахрая-SecUnit'а безумовно підпадало під категорію "речі, які SecUnits не мають права робити", і командний модуль все одно його підсмажить. Залишився лише один варіант, і я спробував м’яко натякнути на це.
"Я можу відключити ваш командний модуль" — сказав я. Я не вмію бути делікатним в таких справах. Навіть Менса не вміла цього в таких справах, враховуючи те, що сталося, коли вона мене купила. Я просто знав, що це має бути власне рішення SecUnit 3. — і можу зробити це, будете ви допомагати мені чи ні.
Але це було занадто рано, і я це зрозумів, як тільки сказав. Він дав мені загальну відповідь із свого буфера: "я не володію такою інформацією."
Ну, я б теж не повірив. Мені потрібен був інший підхід.
У нас не було часу, щоб я показав йому 35 000 годин медіа, і я все одно не мав доступу до свого довгострокового сховища. І хоч таке блокування спрацювало на мені, я знав, що я дивний навіть для SecUnit'а. Можливо, він довіряв би мені більше, якби знав мене краще. Я витяг деякі останні спогади з файлів, які приніс із собою, відредагував їх, склав разом і в кінці додав один корисний пакет модифікованого коду.
"send helpme.file: Прочитайте це."
Він прийняв файл, але не відповів. Я повернув свою увагу до незнайомих каналів, переплетених через корабельні системи. Більшість стандартних архітектур були перезапущені. Я був обережний, оскільки, наскільки я міг сказати, targetControlSystem ще не знала, що я тут. Я залишив кілька пакетів коду на стратегічних місцях, у тому числі в наборі з дванадцяти ворожих дронів, які чекали у режимі очікування біля головного люка. Тоді перевірив системи контролю мостика і знайшов код, який вони використовували, щоб замаскувати свій підхід від сканувань АРТа; АРТ мав рацію, він був схожий на код, який захищав "цілей" від моїх безпілотників, і був не настільки ефективний, як фізичний захист ворожих дронів. Я змінив кілька ключових параметрів, щоб утримати "цілі" від повторного використання дронів на кораблі.
Я знав/мав вагомі докази того факту, що "цілі" активували імпланти Елетри та Раса через твердотільний дисплей, подібний до того, що використовувався на
