Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах

— Я вам непотрібний, — сказав Філіпс.

— Не збираюся з тобою сперечатися. Річ у тім, що ми справді відчуваємо в тобі потребу. Дозволь наголосити на одному. Людські жертви більше не знадобляться. Щиро кажучи, цей біологічний аспект проекту скоро згорнуть. Ми отримали необхідну інформацію, і настав час засобами електроніки поглиблювати наші знання. Досліди на людях закінчено.

— Скільки чоловік займалося цими дослідженнями? — спитав Філіпс.

— У цьому, — гордо відповів Майклз, — одна з най привабливіших рис усієї програми. Порівняно з величезним списком наших відкриттів, персонал був дуже нечисленний. Група фізіологів, група кібернетиків і кілька медичних сестер.

— І жодного лікаря? — перепитав Філіпс.

— Жодного, — сказав Майклз, посміхаючись. — Хоча… Це не зовсім так. Був один фахівець із мозку, доктор медицини й доктор філософії…

На кілька секунд запала тиша, і двоє чоловіків дивилися один одному у вічі.

— Ще одна деталь, — сказав Майклз. — Тобі беззаперечно й заслужено дістануться всі лаври за досягнення в медицині, які — із застосуванням цієї нової комп’ютерної технології — будуть відразу впроваджені в життя.

— Це підкуп? — спитав Філіпс.

— Ні. Всього лише правда. Але це зробить тебе одним з найзнаменитіших дослідників у галузі медицини в Сполучених Штатах. Ти зможеш планувати всю роботу в сфері радіології так, щоб усю діагностику з стовідсотковою точністю виконували комп’ютери. Людству це принесе величезну користь. Ти сам колись казав мені, що рентгенологи, навіть здібні, ставлять правильні діагнози лише в сімдесяти випадках із ста. І останнє… — Майклз опустив очі і почовгав ногами, наче збентежено. — Я казав, що можу стримувати агентів до певних меж. Якщо ж вони вирішать, що хтось являє загрозу для безпеки, спинити їх — поза моїми силами. На нещастя, Деніс Сенгер тепер причетна до нашої таємниці. Їй невідомі деталі, пов’язані з дослідженнями, але вона знає досить, щоб поставити під загрозу весь проект. Іншими словами, якщо ти вирішиш, що не зможеш прийняти нашої програми, не лише ти, а й Деніс будете ліквідовані. Тут уже я безсилий.

Зрозумівши, що життя Деніс під загрозою, Філіпс відчув, як обурення, що володіло ним, відступає перед іншим почуттям. До горла підступила ненависть. Тільки величезним зусиллям він стримався, щоб не пустити в хід кулаків. Він був виснажений, і кожний нерв напнувся до краю. Треба було зібрати всю волю, щоб змусити себе діяти розумно. Коли він оволодів собою, його придушило усвідомлення приреченості перед голою навальною силою, що стояла за проектом. Філіпс мав право розпоряджатися власним життям, але не міг жертвувати життям Деніс. Сумне відчуття впокореності й поразки навалилося, наче задушлива запона.

Майклз поклав руку Філіпсові на плече.

— Ну, Мартіне, гадаю, я сказав тобі все. Що ти вирішив?

— Здасться, я не маю вибору, — повільно промовив Філіпс.

— Чому ж. Маєш, — сказав Майклз. — Але ви будете поставлені в тісні рамки. Беззаперечно, і ти, й Деніс будете під пильним спостереженням. І ви нічого не зможете розповісти ні Конгресові, ні пресі. Є плани на всі можливі випадки. І вибір, що ти маєш, — це вибір між життям для себе й Деніс і безглуздою миттєвою смертю. Мені неприємно, що доводиться говорити так різко. Якщо ти приймеш рішення, на яке я розраховую, Деніс повідомлять лише те, що наші дослідження певною мірою пов’язані з міністерством оборони, про що ти й сам не знав, і що помилково вирішили: ти являєш небезпеку для оборони держави. Її приведуть до присяги про дотримання секретності, і на цьому все скінчиться. А вже від тебе залежатиме приховувати від неї біологічний бік експерименту.

Філіпс глибоко зітхнув і відвернувся від ряду скляних циліндрів.

— Де Деніс?

Майклз посміхнувся.

— Ходімо.

Вони знову пройшли крізь подвійні, наче в сейфі, двері й проминули амфітеатр. Потім рушили захаращеним уламками коридором. І нарешті звернули в колишнє приміщення деканату.

— Мартін! — вигукнула Деніс. Вона скочила зі складаного стільця і кинулася до нього повз двох агентів. Стиснувши його в обіймах, заридала. — Що відбувається? — схлипуючи, спитала вона.

Мартінові відібрало мову. Хвилювання, яке він гамував, затопила радість. Деніс жива й неушкоджена! Як він міг узяти на себе відповідальність за її смерть?

— ФБР хотіло переконати мене, начебто ти став небезпечним зрадником, — проговорила Деніс. — Я ні секунди не вірила, але скажи мені, що це неправда. Скажи, що все це страшний сон.

Філіпс заплющив очі. Розплющивши їх, він знов повернув собі дар мови. Говорив повільно, дуже ретельно вибираючи слова, бо знав, що життя Деніс у його руках. Вони тимчасово закували його в кайдани, але він знайде спосіб, як розбити їх. Навіть коли це потребуватиме років.

— Це все страшний сон. Це все жахлива помилка. Але все вже позаду.

Мартін підняв голову Деніс і поцілував її в губи. Вона відповіла на поцілунок, певна, що не помилилася, що поки віритиме йому — буде в безпеці. На мить він занурив обличчя в її волосся. Якщо життя кожної людини важливе — то і її життя має величезну вагу. Особливо для нього.

— Все позаду, — повторила вона.

Філіпс через плече Деніс поглянув на Майклза, і фахівець з комп’ютерів схвальнр кивнув. Але Мартін знав, що забути про це ніколи не зможе…

НЬЮ-ЙОРК ТАЙМС

СТОКГОЛЬМ (Ассошіейтед Пресс)

Д-р Мартін Філіпс, лікар, чиї останні дослідження принесли йому міжнародне визнання, вчора в другій половині дня зник у Швеції за таємничих обставин. Нейрорадіолог не з’явився до знаменитого Каролінського університету, де на першу