Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах
Але часто для отримання згоди хитрощі непотрібні. Тактичний хід, до якого вдаються найчастіше, такий: хворому дають зрозуміти, що коли він не схоче «співробітничати», догляд за ним буде проводитися не на вищому рівні. Є ще й такий досить розповсюджений прийом — дослідник натякає, що досліджуваний засіб може принести користь, навіть коли це малоймовірно. Часто-густо лікар не повідомляє, що є інший, уже виправданий терапевтичний прийом.
Все це не нове. Вже більше двадцяти років медичні часописи пишуть про порушення фахової етики при дослідах на людях. Але картина й досі лишається незмінною. І тепер, у вісімдесяті, коли медицина заводить роман з фізикою, можливості для зловживань набувають нових, жахаючих розмірів. Основне місце для спільного застосування сил медицини й фізики — наука про мозок, і основним об’єктом для дослідів стане людський мозок, який багато хто вважає найзагадковішим і най дивовижнішим витвором у всьому Всесвіті. Етичні й моральні питання, пов’язані з дослідами на людях, мають бути вирішені до того…
… До того, як вигадка й фантазія стануть дійсністю.
РОБІН КУК, доктор медицини.
Крішан Чандар[14]
ДОБРОЧИННІ ТАБЛЕТКИ
Оповідання
З гінді переклав Степан НАЛИВАЙКО
— Чого вам? — трохи здивовано й водночас занепокоєно запитав я, дивлячись на цю надто вже дивну людину, що нечутно увійшла в мій садок, де ми з дружиною ніжились після сніданку у перших ранкових променях сонця.
Довгобразий чоловік видавався сумним, його щоки поборознені були глибокими зморшками, а напрочуд великі, моторошні очі гарячково блищали, ніби він щойно вчинив або ось-ось має вчинити злочин.
І вбрання його було не менш чудернацьке: довга сніжно-біла чога[15], на ногах білі капці-чаппалі, в руках торбина, теж біла. Та найбільше вражали двоє крилець над правою і лівою лопатками; чисті й ніжні, вони весь час неспокійно тріпотіли.
— Це у вас справжні крильця? — не втримався я.
— Ні, — утираючи з чола рясний піт, відказав він. — Нейлонові.
— То нейлон у вжитку і на небесах? — здивувалася моя дружина.
— Та ні, — прибулець спробував зобразити усмішку на блідих губах. — Я не янгол, я агент фармакологічної фірми. Ці крильця — її емблема.
Оце так! Від самісінького ранку вже не маєш спокою. Мені перехопило в горлі, та жодного способу спекатися несподіваного відвідувача я не бачив. Отож, не придумавши нічого кращого, запитав:
— То чим же ви торгуєте?
— Доброчинними таблетками.
— Не розумію.
Таблетками добра.
— Добра? — вихопилось у мене, а дружина й собі вражено втупилася в нього. Тоді, ніби невдоволено, запитала:
— Ви, певно, жартуєте?
— Ні, це не жарти, — незворушно й поважно заперечив, він. — Учені нашої фірми знайшли в Гімалаях рослину і одержали з її коріння дивовижний сік, від якого людина стає доброю.
— Правда? — вигукнула моя дружина, все ще не ймучи віри власний вухам.
— Тобто людина стає здатна на добрі вчинки, — спробував я пояснити їй.
— Помовч, не тебе питають, — зневажливо відмахнулась вона. — А на яке ж добро стає тоді здатна людина? — повернулася вона знову до прибульця.
— На всяке, — взявся пояснювати той. — Ці таблетки очищають людський розум, роблять його ясним і чистим, а в душі того, хто спожив таблетку, народжуються добрі наміри. Вроджена людська жадібність, ницість і підлість зникають без сліду. А злочинна сутність людини, її недостойні думки нещадно притуплюються. Ці ліки діють так міцно, що людина після них уже ніколи не стане ні злодієм, ні вбивцею, навіть не подумає про погане.
— Виходить, — втрутився я, — коли людство споживатиме ці таблетки, то на світі не буде ніякого зла? Ніхто ні над ким не глумитиметься, ніхто не гнобитиме іншого, щезнуть війни?..
— Теоретично — так, — мовив агент, сильніше затріпотівши крильцями, — але практично це неможливо: на жаль, ця рослина надто рідкісна, і соку з її коріння добувається дуже мало.
— А хіба не можна виробляти той сік хімічним шляхом?
— Наші вчені доклали чимало зусиль, але поки що наслідки не дуже втішні. Добувати сік вони навчилися, але доброта чомусь зникає і ніяк не дається до рук. Та й надто дорого обходяться ті штучні таблетки.
— А скільки ж коштують ваші таблетки? — прокинулося в моєї дружини бажання поторгуватися.
— Двадцять чотири рупії за дві таблетки. — Агент засунув руку в торбину і вийняв з неї маленький флакончик, в якому лежали дві таблетки, круглі, мов горошинки, і прозорі, наче кришталь. Він помахав тим флакончиком перед носом моєї дружини.
— Ну, досить, іди собі, — нетерпляче мовив я. — Твої таблетки нам ні до чого.
— Двадцять чотири рупії щось забагато, — озвалася й