Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай
Він зробив крок, другий — бігти, ноги не біжать, стріляти, Ґросмайстер у ганчір’ї заплутаний, — зробив третій крок, і тоді квадратне лаписько майнуло десь на висоті його вуха, й хлопа залила кров з-під бороди, як у різаного кабана, й звалився хлоп на землю, тобто на кригу, як зарізаний кабан. Плук, упала чавунна труба. Пан Щекєльніков витер баґнет об халяву, лезо по-метеличому замерехтіло.
— Під ліхтарем сконає, дідько свою справу знає. Шановний пане, беріть сраку в жменю, мушу паяца прибрати, поки добряче не примерзне.
— Але!
— Ну вже!
— А той інший?
— Е там, дихає. А що, добити?
— Хто вони взагалі?!
— То ви їх, добродію, не знаєте? Та ж я вам казав, що стежать. Ну, иди, иди. Там почекайте — бачите ці вогні? Корчма якась, чи кабак. Сидіть із горілкою, не сходьте людям з очей. Буду, як упораюся. Ну!
Побіглося клусом до блакитнобарвного віконця корчми. Тільки обтріпуючись від снігу в сінях, зауважилося відсутність течки з документами із архіву «Руд Горчинського»: випала, лежить десь біля трупа. Повертатися за нею — де там! Сілося біля груби в найдальшому кутку, хильнулося одну, другу чарку, й лише тоді рука перестала тремтіти, затиснута на шийці карафки з ніколаєвкою. Пан Щекєльніков мав рацію, це заспокоює: гамір людський й ота специфічна задушливість російських шинків, враження тісняви й близькости ближнього, навіть якщо хата напівпорожня, і двері розчинені настіж. А тут розігріте приміщення, що залишається щільно замкнутим від холоду, й завії назовні, тільки крізь крихітні віконця у невисоких стінах видно снігову імлу. Стеля висить низько, навіть нижче, ніж азійське небо. Людина прилипає до людини.
Із зусиллям відволіклося від думки про напад. Третя чарка розтопила кригу в кістках. У-ух. Розсілося на лавці, заплющилося очі. А отже… а отже… а отже, й справді йдеться батьковими Шляхами Мамутів. Аж страшно, як близько від нього. Ще декілька місяців у Круппа й напевно розписалося би тотожні до дрібниць проекти видобування тунґетиту в серці Зими. Єдина перевага була зумовлена шахрайством: батько не мав помпи Котарбінського, йому нелегко було ступити на менш очевидні стежки. Він мусив доходити до всього з мозолями, поетапно, здогад за здогадом, дослід за дослідом, вузькою стежкою логічних необхідностей. Чи він і справді упорскував зимовикам якусь чорну хімію? Чи бодай якийсь із крижлізних концернів уже розпочав таке дослідження? Як про це довідатися? Адже це була би їхня найбільша таємниця.
… Утім, з іншого боку. В чём дело з метеорологією? Геологія, гідрографія, метеорологія. Може, щось à propos байкальської гіпотези: покійники, що спливають під лід Байкалу, спливання тунґетиту, — але як він спливає, коли тут усе вже замерзло? Мгм, але чи справді замерзло у с е? Що там казав професор Юркат про труднощі копання криниць у вічній мерзлоті?.. А дослідження Бусічкінa — подумаймо, — якщо тунґетит справді є хімічним елементом, то він не втрачає тунґетитових властивостей після згоряння, окиснення, розчинення, синтези, чи будь-якої іншої хімічної обробки його сполук, — урешті-решт його атом завжди залишається атомом тунґетиту. Так само може виглядати справа з усіма крижлізними часточками. Візьмімо оті великі тайгові пожежі, ці повені вогню й диму, які пересуваються на тисячі вёрст територією Сибіру, — бачилося таку стіну стихії. Щоправда, іще поза межами Краю Лютих. Але все це кружляє, обертається, не тікає у космос; метеорологія, гідрологія і геологія утворюють замкнутий обіг. Чи після Удару не палали там ліси? А Велика Пожежа Іркутська? Зрештою, тепер, мабуть, це діється у ще більшому масштабі. Згадалися промислові дими над Зимним Ніколаєвськом. І Чёрное Сияние — Чёрное Сияние також підпорядковується законам атмосферної механіки. Є така гіпотеза в німецьких працях із чорної фізики: про тьмітло, яке індукує електромагнетна енерґія або електричні розряди на летких сполуках тунґетиту, що тікають у небо над Краєм Лютих. Конечно, вони не знають праць доктора Тесли, не знають, що не лише тьмітло індукується таким чином. А тоді поспільство ховається за мороскляними окулярами, Щекєльнікови плюють через плече, а священик Рузґа гримить із амвону про сатанинські зваби. Бо як жити щодня серед цих потужних світіней, під диким тьмітлом, яке б’є з небосхилу із силою грози, як жити в постійному сеансі ворожби? А тут іще — люди палять тьмічки, зуживають тунґетитoву табаку, ковтають чорноаптечні порошки, вдихають чорний опій; вони живуть серед крижліза, на крижлізі, в крижлізі. Це входить у їхні організми: вони цього не усвідомлюють, не думають про це, але входить. Каналізація! Усміхнулося про себе. Ось про що йому йшлося! Адже залишки виводяться з організму, й вони стікають разом з іншими нечистотами в землю, і входять у мережу водяних стоків — якщо вони не замерзли. Людські скупчення — це природні колектори тунґетиту. Пригадався сон, зроджений завдяки диму шамана. Зимне залізо суне річками до Підземного Світу.
… Але Шляхи Філіпа Ґерославського ведуть ще далі. Тут шахрується за допомогою помпи Котарбінського, але батько мав головну перевагу, зумовлену участю у тій експедиції, яка підійшла так близько до місця Удару, як жодна інша згодом. Певні речі він уважав безсумнівними, не мусив здогадуватися, не мусив висловлювати гіпотез. Після десяти років каторги його помилували з наказом осісти в Сибіру. Він не пише додому. Він мешкає у шевця-камрада в крижаній дірі. Наймається на роботу до крижлізної компанії. Плодить байстрюченя. Братається з мартинівцями, зимовиками зі студниць. Зав’язує таємні взаємини із пілдсудчиками, — або ж пілсудчики зав’язують таємнощі з ним. Він планує геологічні дослідження сплавів тунґетиту, експерименти в галузі чорної біології людини. Але. Умирає його новонароджена донька. Іртейм насилає на нього охранку. Й батько тікає. Куди? Одразу на північ? Достоту за кілька місяців уже кружляють оповіді про Батюшку Мороза. Буцім він провадить цілі села на самозамороження. Він роками мандрує краями Криги, знову й знову повертаючись на береги Підкам’яної Тунґуски, як випливає зі звітів Міністерства Зими. Розмовляє з лютими.
… Але! Але! Якщо він і справді розмовляє з лютими, — якщо його до цього хтось с х и л и в,
