Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

Мої руки перестали рухатися за власним бажанням.

— Ох. — Я зігнула голову і відновила масаж, намагаючись розібратися в думках. Я не хотіла залишати Натаніеля наодинці, не під тим тиском, під яким він був. Але Гершель був мені дуже потрібний, і це була бар-міцва Томмі, і я заплакала. — Ти… Ти не будеш проти, якщо я поїду сама?

— Дякую. Боже — він обернувся в кріслі, щоб зустрітися зі мною поглядом — я вже був готовий переконувати тебе, що тобі потрібно поїхати.

Я відкинула волосся назад з його обличчя.

— Бачиш, тобі вже не треба хвилюватися, що я покину тебе в будь-який момент.

Він посміхнувся, але болісно.

— Ми ніколи не говорили одне одному неправди. — Він огорнув мене руками і підтягнув до себе. — Дякую.

— За що?

— Я не можу кричати, коли виходжу на люди. Але я хочу. Я хочу кричати і стискати зуби. Тож дякую, що ти надала мені місце, де я можу бути жахливо впертим, а потім повертатися назад.

ВИБУХ РАКЕТИ ЮПІТЕР ПОВ'ЯЗАНИЙ З ЛЮДСЬКИМ ФАКТОРОМ

Канзас-сіті, KS, 12 грудня 1956 р. — (United Press International)

Неможливо правильно розшифрувати телеметрію — очевидно, це людська помилка — такий попередній висновок після вибуху ракети у вівторок на другому етапі підготовки польоту на Місяць. Ракета зійшла з курсу і врізалася у ферму, вбивши одинадцять осіб. Заплановане урядове розслідування, щоб визначити, чому не вдалося запобігти катастрофі.

Я не хотіла залишати Натаніеля одного, але, як він і прогнозував, уряд запланував розслідування катастрофи. Окрім власної комісії МАС, яка займалася вибухом, їм також було потрібно підготувати документи, які люди могли зрозуміти.

Розумним було взяти білет на комерційний літак до Каліфорнії, але я хотіла очистити голову, і політ здався відмінним способом зробити це. Однак Натаніель наполягав, і можливо зрідка я не хочу виглядати ідіоткою. Як би там не було. Зрештою я вперше летіла комерційним рейсом.

Політ мене не вразив. Єдина приємність — вони подавали коктейлі, якими я не могла би насолодитися, якби була пілотом. Все решта було жахливим. Пілот під час посадки двічі відскакував, і у нього не було жодного поперечного вітру для виправдання.

Але просто бути в змозі встати і покинути літак, не пробігаючи контрольну процедуру вимкнення? Це було приємно. Вийти з літака і побачити брата, який чекає? Просто чудово.

Мій брат стояв з Доріс, Томмі та Рейчел поруч нього. Він виглядав так, ніби Каліфорнія продовжувала добре ставитися до нього. Був засмаглий і носив легку гавайську сорочку, з малюнком стріляючого гібіскуса. Діти повиростали, як бур’яни, а Томмі був вже майже такий високий, як і його батько. Минуло три роки, як я їх бачила. Рейчел трохи поповніла, але вона посміхнулася, з ямками на круглих щоках.

— Тітка Ельма! — Томмі не був сором’язливим — ніколи раніше. Він першим подався через простір між нами, відкинувши мене назад силою своїх обіймів. — Ви прилетіли! Тут є чудове місце для викидання планерів з нашого нового будинку. І я зробив дуже класний, і він не з комплекту.

Гершель гойднувся вперед на милицях.

— Легше, тигр. Давайте повернемо тітку Ельму додому, перш ніж ви розплануєте весь її маршрут.

Відпустивши племінника, я покликала Рейчел.

— Ми обнімаємось?

Вона кивнула і подала мені свої обійми. Мені довелося пригнутися, але не так, коли я востаннє бачила її. Доріс притулила руку до плеча своєї дочки. — Розкажи їй про свій клуб, Рейчел.

Її обличчя повернулося до мене, з широко розплющеними очима.

— Ми започаткували клуб леді-астронавтів. Це по справжньому.

— Це чудово, солоденька. — Мій живіт закрутився, коли я зрозуміла причину того, чому вона раптом засоромилася. Я більше не була її тіткою. Я була хтось. Леді-астронавт, яка приїхала провідати її батька. — Може я можу його відвідати, так?

Рейчел кивнула, і її очі стали ще більшими та яскравішими, потім вона повернулася до матері, зі стиснутими разом руками, ніби вона виграла приз. На що я очікувала? Я не бачила її три роки, а тепер…

Якби я була фактичним космонавтом, я б не заперечувала проти цього. Просто люди називали мене — леді-астронавт — тому що мені не дозволили бути такою. Це було те, що боліло. Причина, через яку мене взагалі знали, бо я грала роль, якої не могла мати. Люди називають мене так? Змусили мою племінницю теж це робити? Це було схоже на ревнощі до телевізійного персонажа, за винятком того, що цим персонажем була я. Чи можете ви ревнувати себе?

Я підвелася і нарешті підійшла обняти брата, що було зрозумілим. Він склав милиці разом в одній руці, щоб обійняти мене іншою, і верхній кінець однієї натиснув мені на спину. Я огорнула його руками. Незважаючи на гібіскуса, надрукованого зверху, його гавайська сорочка пахла лавандою.

— Ох… я сумувала за тобою.

— Ти стала худішою. — Він відірвався від мене, його очі затуманилися під окулярами.

— Поговори мені.

Прокляття як добре, що Натаніеля не було зі мною, інакше я б не знала, як дивитися на нього.

— Ну, це не триватиме довго, з тим, що наготувала Доріс. — Я відпустила брата, щоб привітатися з його жінкою.

— Не знаю, не знаю. — Вона подарувала нам один із своїх дзвінких сміхів, який розлітався вгору і вниз по всій шкалі. — Я планую дати вам роботу. Гершель цього не казав?

— Тому я тут. Я не знала, що