Едем - Станіслав Лем

— Ящірка! — вигукнув раптом Координатор.

— Альфа Лебедя!

— Ліра!

— Цефей!

Вони обернулися до дуплекса, який спокійно дивився на них. У їхніх очах світився тріумф.

— Зоряна карта! — підсумував Інженер.

— Атож.

— Ну, нарешті! — Координатор широко усміхнувся.

Дуплекс кашлянув.

— У них електричне письмо?

— Та начебто.

— Як зберігаються заряди?

— Не знаю. Може, це електрет.

— У них повинен бути електричний орган чуттів!

— Можливо.

— Спокійно, колеги! Треба діяти систематично! — сказав Координатор. — Із чого почнемо?

— Намалюй йому, звідки ми.

— А й справді!

Координатор швидко витер дошку, нарисував зірки Центавра, завагався, щоб якомога точніше зробити проекцію з пам’яті й так, якою уявлялася ця область Галактики з Едема; поставив жирну крапку, котра означала Сіріус, додав іще кільканадцять менших зірок і на тлі Великої Ведмедиці намалював хрестик, який означав Сонце, відтак по черзі торкнувся рукою своїх грудей, потім грудей усіх товаришів, обвів рукою приміщення й знову тицьнув крейдою в хрестик.

Дуплекс кашлянув, узяв від Координатора крейду, натужно наблизив маленький торс до дошки й трьома ударами доповнив Координаторів рисунок — проекціями Альфи Орла і подвійної системи Проціона.

— Астроном!!! — вигукнув Фізик. І вже трохи тихіше додав: — Колега...

— Цілком можливо! — припустив Координатор. — А тепер підемо далі!

І вони почали малювати. Планета Едем — і шлях корабля. Корабель входить у газовий хвіст планети. Зіткнення (не було впевненості, чи рисунок достатньо зрозуміло пояснює обставини катастрофи, але поки що вони нічого не могли зробити). Ракета вгрузає в ґрунт (рисунок відтворював профіль пагорба з ракетою, що застрягла в ньому). Далі рухатися було вже важко. На цьому зупинилися.

Дуплекс, розглядаючи рисунки, кашляв. Наближав личко до дошки й знову віддаляв його. Потім підійшов до столу. Витягнув із зеленої облямівки коміра тоненький гнучкий провід, нахилився і з неймовірною швидкістю почав водити ним по золотистій фользі. Це тривало кілька хвилин. Потім відступив від столу. Фольгу посипали графітом. І тут сталося дуже дивне. Ще тоді, як із фольги здмухнули зайвий порошок, схема почала оживати. Люди спершу побачили велику півсферу, всередині якої стояла похила колона. Потім з’явилася маленька плямка, що повзла до краю півсфери, дедалі більшаючи. Вони впізнали силует схематично й неточно зображеного Захисника. Частина боку півсфери зникла. Крізь виниклий отвір Захисник в’їхав досередини. Все щезло — фольгу вкривав рівномірно розсипаний графітовий порошок. Раптом він зібрався в зоряну карту. На її тлі з’явилася накидана довгими штрихами постать дуплекса. Той дуплекс, який стояв у людей за плечима, закашляв.

— Це він, — сказав Координатор.

Карта щезла, видно було тільки дуплекса. Потім його постать зникла і знову виникла карта. Це повторилося чотири рази. І знову графітовий порошок улігся так, немовби підкорявся якомусь невидимому подмухові, у контур півсфери з бічним отвором. Утворився маленький силует дуплекса, який, здавалося, повз, притискаючись до ґрунту, до відкритого боку півсфери. Він проник у її середину. Півсфера розтанула. Похила колона ракети збільшилася. Спереду, під корпусом, виднівся відкритий виступ. Дуплекс випростався під ним, видерся нагору й зник у ракеті. Тепер графітовий порошок, розсипавшись, лежав хаотичними купками. Передавання інформації закінчилося.

— Ось як він дістався до нас — через вантажний люк! — вигукнув Інженер. — А ми теж роззяви — покинули його відчиненим!!!

— Стривай, я скажу, що спало мені на думку... — несподівано озвався Лікар. — А раптом вони не стільки хотіли замкнути нас за цим муром, скільки позбавити можливості своїх, — ну, скажімо, своїх учених, — налагодити з нами контакт!

— Цілком можливо!

Усі обернулися до дуплекса. Він кахикнув.

— Ну, годі, — сказав Координатор. — Дуже приємна, гм, товариська зустріч, але нас чекають далеко важливіші справи! З партизанщиною покінчено. Треба братися за справу систематично. Почнемо, мабуть, із математики. Цим займеться Фізик. Математика — звичайно, метаматематика теж. Теорія матерії. Атомістика, енергетика. Далі — теорія інформації, інформаційні системи. Способи передавання, зберігання. Водночас і фразотворчі зв’язки, функції фрази. Граматична схема, семантика. Відповідність понять. Типи застосовуваних логік. Мова. Словник. Усе це стосується тебе, — обернувся він до Кібернетика. — Ну, а коли в нас буде такий з’єднувальний місток, настане черга для всього іншого. Метаболізм, способи живлення, тип виробництва, форми суспільних зв’язків, реакції, навички, розподіл, групові конфлікти і так далі. З цим ми вже так не поспішатимемо. Поки що, — він звернувся до Кібернетика й Фізика, — починайте ви. Треба буде відповідно пристосувати калькулятор. Певна річ, можете взяти на підмогу фільми, є бібліотека... Беріть усе, що буде треба.

— Для початку його можна поводити по кораблі, — сказав Інженер. — Що ти думаєш із цього приводу? Це може йому багато чого пояснити, крім того, він знатиме, що ми від нього нічого не приховуємо.

— Особливо важливе друге, — погодився з ним Координатор. — Та... поки ми не можемо з ним порозумітися, не пускайте його до перев’язочної. Я боюся якогось непорозуміння. А зараз обійдімо корабель. Котра вже година?

Була третя ночі.

13

Обхід ракети тривав довго. Дуплекс особливо цікавився атомним реактором й автоматами. Інженер креслив йому безліч ескізів — тільки в машинному відділенні на це пішло чотири блокноти. Автомат викликав у гостя явний інтерес. Дуплекс докладно оглянув мікросітку й неабияк здивувався, побачивши, що вся вона занурена в резервуар, який охолоджується рідким гелієм. Це був кріотронний мозок надпровідного типу для надзвичайно швидких реакцій. Але гість, мабуть, уловив, навіщо охолоджується мозок, бо дуже довго покашлював і з великим задоволенням вивчав ескізи, які йому креслив Кібернетик. Здавалося, стосовно електричних схем вони зможуть порозумітися швидше, ніж із приводу того, яким жестом чи символом позначити навіть найпростіші слова.

О п’ятій годині, над ранок, Хімік, Координатор й Інженер пішли спати; на посту в тунелі, після того, як зачинили вантажний люк, залишився Чорний; усі інші разом з дуплексом подалися до бібліотеки.

— Знаєте що? — сказав Фізик, коли вони проходили повз лабораторію. — Ану покажімо йому ще таблицю Менделєєва. Там є схематичні зображення атомів.

Вони увійшли досередини. Фізик почав копирсатися в купі паперів під шафкою, і цієї миті щось зацокало.

Фізик викидав з кутка шелесткі згортки й нічого не почув, але Лікар нашорошився.

— Що це? — запитав він.

Фізик випростався й, теж почувши цокіт, глянув на товаришів переляканими очима.

— Це Гейгер, там... стійте! Десь витік...

Він підскочив до лічильника. Дуплекс усе ще