Друга фундація - Айзек Азімов
– Ми ледь не взяли вас наприкінці. Ми вимкнули б увесь захист і схопили вас. Побачили би, хто був господарем. Але ви дали мені фальшивий пульт керування… підозрювали мене весь час…
І нарешті він заснув.
Турбор сказав із благоговінням у голосі:
– Як давно ви його підозрювали, докторе Дарелл?
– Відтоді, коли він уперше сюди прийшов, – тихо відповів той. – Він сказав, що прийшов від Кляйзе. Але я знав Кляйзе і пам’ятав, як ми розлучилися. Він був фанатом у всьому, що стосувалося Другої Фундації, а я кинув його. Мої власні наміри були цілком логічними, позаяк я вважав, що безпечніше продовжувати займатися своїми винаходами самотужки. Але я не казав цього Кляйзе, а якби й сказав, то він не став би мене слухати. Для нього я був боягузом і зрадником, а можливо, навіть агентом Другої Фундації. Він був невблаганною людиною, і відтоді майже до самого дня його смерті ми не підтримували з ним жодних стосунків. А потім, в останні тижні свого життя, він раптом пише до мене – як старий друг – щоби я взяв під своє крило його найкращого і найперспективнішого учня та колегу і знову продовжив давні дослідження.
Це було не в його характері. Він не міг зробити такого, не перебуваючи під зовнішнім впливом, і я почав запитувати себе, чи не може це бути зроблено з єдиною метою – щоб мою довіру здобув справжній агент Другої Фундації? Ну, так воно і сталося…
Він зітхнув і на мить заплющив очі.
– Що ми будемо робити з усіма цими… хлопцями з Другої Фундації? – нерішуче втрутився Семік.
– Не знаю, – сумно сказав Антор. – Гадаю, ми могли б їх вислати. На Зоранел, наприклад. Їх можна розмістити там, а планету наповнити генераторами психічних перешкод. Можна розділити їх за статевою ознакою, а ще краще – стерилізувати, і за п’ятдесят років від Другої Фундації зосталися би лише спогади. А, можливо, найкращим виходом для них була би тиха смерть.
– Як ви вважаєте, – запитав Турбор, – ми могли б навчитися використовувати це їхнє відчування? Чи вони народилися з ним, як, наприклад, Мул?
– Не знаю. Я гадаю, що воно розвивається внаслідок тривалих тренувань, оскільки з енцефалограм видно, що подібні можливості приховані у кожному людському мозку. Але навіщо вам це відчування? Ви ж бачите, що їм воно не допомогло.
Він насупився.
Хоча він нічого не сказав, подумки чоловік просто волав.
Це було легко, занадто легко. Вони впали, ці невидимки, впали, мов книжкові лиходії, і це йому не подобалося.
О Галактико! Коли людина знатиме, що вона не маріонетка?
Як людина може знати, що вона не маріонетка?
Аркадія поверталася додому, і думки його поступово відволіклися від того, що ще чекало на нього у майбутньому.
Вона була вдома – тиждень, другий, але він ніяк не міг звільнитися від цих думок, що міцно засіли у його свідомості. За час відсутності дівчинка шляхом якоїсь дивної алхімії перетворилася з дитини на юну жінку. Вона була його сполучною ланкою з життям; ланкою, що зв’язувала його з гірким шлюбом, який заледве пережив медовий місяць.
А потім, якось пізно увечері, він сказав якомога недбаліше:
– Аркадіє, що змусило тебе вирішити, що на Термінусі розташовані обидві Фундації?
Вони були у театрі, на кращих місцях з особистими тривимірними переглядачами; для цього випадку їй купили нову сукню, і вона була щасливою.
Аркадія якусь мить здивовано дивилася на нього, а потім відмахнулася:
– Ой, та не знаю, тату. Це просто спало мені на думку. Серце Дарелла вкрилося шаром криги.
– Подумай, – сказав він. – Це важливо. Що змусило тебе думати, що обидві Фундації – на Термінусі?
Вона злегка насупилася.
– Ну, це була леді Каллія. Я знала, що вона із Другої Фундації.
Антор теж так казав.
– Але вона була на Калгані, – наполягав Дарелл. – Що змусило тебе зупинити свій вибір на Термінусі?
Тепер Аркадія почекала кілька хвилин, перш ніж відповісти. Що ж змусило її вибрати? Що ж змусило її вибрати? Вона з жахом відчувала, як щось вислизає за межі її розуміння.
Вона сказала:
– Вона знала про все – леді Каллія – і, мабуть, отримувала інформацію з Термінуса! Хіба це не звучить правдоподібно, тату?
Але він лише похитав головою.
– Тату, – вигукнула вона, – я знала. Що більше я думаю, тим більше впевнена. Це просто мало сенс.
У батькових очах зачаїлася якась розгубленість.
– Це погано, Аркадіє. Погано. Коли йдеться про Другу Фундацію, інтуїція викликає підозру. Розумієш? Це могла бути інтуїція, а міг бути й контроль!
– Контроль? Хочеш сказати, вони мене змінили? О ні. Вони не могли. – Вона позадкувала від нього. – Але хіба ж Антор не сказав, що я мала рацію? Він сам це визнав. І ви знайшли цілу групу тут, на Тренторі. Так? Так? – Вона дихала важко і часто.
– Я знаю, але… Аркадіє, ти дозволиш мені зробити енцефалограму твого мозку?
Вона шалено захитала головою.
– Ні, ні. Я дуже боюся!
– Мене, Аркадіє? Тобі нічого боятися. Але ми маємо знати.
Розумієш?
Після цього вона перервала його лише раз. Перед тим, як він натиснув останній вимикач, вона схопила його за руку.
– А якщо я відрізняюся, тату? Що ти тоді повинен робити?
– Мені не доведеться нічого робити, Аркадіє. Якщо ти відрізняєшся, ми поїдемо звідси. Ми повернемося на Трентор, ти і я, і… начхаємо на решту Галактики.
Ніколи в житті Дарелла обстеження не тривало настільки довго і не коштувало йому таких нервів. Коли ж усе завершилося, Аркадія лише зіщулилася, не зважуючись навіть глянути у його бік. Потім вона почула татів сміх, і цього було достатньо. Вона зірвалася на ноги і кинулася в його розпростерті обійми.
І поки вони обіймалися, Дарелл безнастанно торохкотів:
– Будинок перебуває під максимальним контролем генератора перешкод, і твої мозкові хвилі нормальні. Ми дійсно загнали їх у пастку, Аркадіє, і можемо повернутися до нормального життя.
– Тату, – видихнула вона, – а нам дадуть медалі?
– Звідки ти знаєш, що я попросив не вносити нас у медальний список? – Він потримав її на відстані простягнутої руки, а потім знову засміявся. – Неважливо, ти все знаєш. Добре, ти можеш отримати свою медаль – буде трибуна, будуть промови…
– І ще одне, тату.
– Так?
– Ти можеш від сьогодні називати мене Аркаді?
– Але… Гаразд, Аркаді.
Відчуття власної перемоги повільно наповнювало його, просочуючись усередину. Фундація – Перша Фундація – тепер