Мережевий ефект - Марта Уеллс
(Ви не могли взяти в оренду шляховиків у компанії не тільки через їх вартість. Вони робили дослідження планет більш безпечним та цілеспрямованим, а отже, була менша потреба орендувати у величезних облігаційних компаній всілякі дорогі планетарні розвідки та купувати дорогі засоби безпеки.)
Я стежив за невимушеною розмовою Тьяго з Елетрою, поки медична платформа глибоко сканувала її. Оверс був у відділенні для технічного обслуговування, ремонтуючи дрона, якого я знайшов у технічному відділі, щоб він міг почати ремонт наших пошкоджених безпілотників. Арада переглядала результати сканування інопланетного артефакту на двигуні АРТа, але все, що від нього залишилося, тануло або розкладалося, тому більшість даних були сміттям. (Як зауважив Оверс, у будь-якому випадку це було незаконно, тому, якщо воно повністю розтане, це буде на краще, але виглядало, що все одно залишиться наліт, який доведеться зішкребти.) Ратті займався визначенням поверхонь для прибиральних установок, біологічним очищенням коридорів та збиранням шматочків мертвих цілей.
Амена йшла за мною до човника, тягнучи ноги. (Їй дійсно потрібно було поспати. Я нічого не чув від Аради про це, тому я написав людям, щоб вони взяли період відпочинку, у загальному списку дій. У центральному коридорі Ратті побачив мене і пробурмотів: "Будь ласка, так, незабаром")
Я зробив коротку візуальну перевірку обох шатлів АРТа, просто щоб переконатися, що вони порожні і не були змінені. Шатл "Баріш Естранзи" був припаркований всередині стикувального приміщення зі шлюзом, який мав висувний маніпулятор. АРТ сказав, що в шатлі немає нікого, і немає активного пілот-бота, але я примусив Амену зупинитись у коридорі зі своїми призначеними їй безпілотниками, і лише тоді наблизився до нього. Люк був закритий, але не заблокований кодом, що мало сенс, якщо Елетра та Рас говорили правду про те, що вони потрапили в полон, намагаючись втекти від свого приреченого транспорту. (Тепер, коли ми були впевнені, що цього не було, хто, до біса, знав, що з ними сталося?)
АРТ відрізав човник від корму. Я обережно торкнувся люка. (Беручи до уваги неактивний стан його бортових систем, я не очікував, що інопланетне програмне забезпечення, чуттєвий вірус чи щось інше, що не визначене, перескочить і заразить мене, але факт залишився фактом, — з АРТом щось сталося, незважаючи на весь його захист, і з чужорідними вбивцями все було можливим.) Я все ще не міг виявити ніякої активності всередині, тому відкотив один рукав і відрегулював свою енергетичну зброю, щоб подати імпульс, що приблизно змушував пломбу до від'єднання. Люк відкрився, випустивши струмок трохи несвіжого повітря. У нього не було запаху водоростей/середовища росту, пов’язаного з цілями; насправді у ньому були сліди запаху брудних шкарпеток, пов’язаного з людьми. Але відсутність доказів не є свідченням відсутності. Або минулої відсутності. Як би там не було, ви розумієте, що я маю на увазі.
Я використав власне сканування, переконавшись, що всередині немає руху або активної зброї, і зайшов.
Шатл не був моделлю, в якій я бував раніше, але конфігурація була схожа на стандартний транспортний човник. Він був невеликим, розміром максимум для десяти людей, без кабінки, з туалетом, що висувався з перегородки (тьфу). Окремі сидіння були розташовані по спіралі в основному відсіку, тому їх доводилося обертати, щоб звільнити кожного пасажира для висадки. Очевидно, він призначався для коротких поїздок між кораблями або від корабля до станції. У кабіні пілота було місце для пілота-людини поруч з відсутнньою на даний момент інтерфейсною консоллю пілот-бота. На оббивці були ознаки звичайного зносу. Єдиний пасажирський салон був загалом чистим, але на панелях та прокладках були сліди потертостей. Існував лише 0,01 відсоток ймовірності, що він був побудований як пастка інопланетним інтелектом. (Це була лише теорія, добре.)
У нашому приватному каналі зв’язку Амена сказала: “Він порожній? Чи є в цьому щось дивне? Можна підійти ближче?
"Ви можете підійти до люка, але не заходьте всередину." Я почав шукати речові докази. Мені потрібно було перевірити всі відділення для зберігання, і приховані місця, де можна щось сховати. Корпус приводу все ще мав заводську пломбу від останньої перевірки на обслуговування, тому він, ймовірно, не був заражений незаконною технологією залишків інопланетян. Мені все одно доведеться зламати печатку і зробити візуальний огляд, щоб бути впевненим. Мені також потрібно було переглянути журнал шатла, але мені це доведеться робити через поверхню дисплея. Навіть з інертною операційною системою я не хотів ризикувати.
Амена підійшла до люка і нахилилася всередину, щоб зазирнути. "Якщо вам потрібно, щоб я щось зробила, я можу це зробити".
Я дав пінг у її канал, щоб підтвердити.
Вона дивилася, як я шукаю, сім хвилин і сорок секунд, а потім сказала: "Чи можу я задати вам питання?"
Я ніколи не знаю, як на це відповісти. Чи варто мені піти зі своїм першим поривом, який завжди був "Ні", або просто поступитися неминучому? Я сказав: "Це стосується контракту?"
Великий підлітковий шум людського зітхання. "Я просто хочу дещо зрозуміти".
Я поступився неминучому. "Так."
Вона вагалася. "Правильно, ммм. Тож моя друга мама дійсно не просила вас розлучити мене і Марна?"
Я вже відповідав їй на це питання, коли це сталося. Я міг би розсердитися на те, що вона знову запитує, але, правда, я багато брешу. "Я не брехав тобі. Вона нічого не знатиме про це, якщо ви їй не скажете".
Я завершив обшук салону і підключив АРТа. Він генерував поверхню дисплея з відключеним інтерфейсом зв'язку, тому не міг передавати АРТові, мені чи будь-чому іншому те, що могло бути в системах човника.
У Амени були ще питання. "Тоді навіщо ви це зробили? Ви не дбали про мене, не переживали за мене. Ви тоді навіть не знали мене".
Чому АРТу подобаються підлітки? Це виснажувало. “У мене є документи про всіх членів сім’ї доктора Менси та їхніх однодумців. Я попередив Марна, тому що я проводив оцінку загроз для всіх людей та людей, які намагалися наблизитися або налагодити стосунки з доктором Менсою або її родиною чи однодумцями після інциденту з GrayCris. Марн був зареєстрований як загроза".
Амена думала про це, поки я встановлював зв’язок між консоллю
