Єретики Дюни - Френк Херберт

— Відпусти мене! — наполягала Шіана. — Що відбувається?

Туек опустив її на підлогу, але все ще тримав за руку. Схилився до неї.

— Шіано, люба, хтось намагався завдати тобі шкоди.

Рот Шіани відкрився, як кругле «о», тоді вона спитала:

— Вони зробили щось погане Кіпуні?

Туек глянув на двері даху. Чи не орнітоптер почув він там? Стірос! Як же легко могли змовники забрати в пустелю трьох беззахисних людей!

Канія віддихалася.

— Я чую ’топтер, — сказала вона. — Нам не слід тікати звідси?

— Спустимося сходами, — промовив Туек.

— Але…

— Роби, що кажу!

Міцно тримаючи Шіану за руку, Туек повів її на нижчий поверх. Крім пандуса й доступу на підвісках, цей поверх мав двері, що вели до широкого вигнутого коридору. Всього за кілька коротких кроків від них був вхід до помешкання Шіани, колишнього житла самого Туека. Він знову завагався.

— Щось діється на даху, — прошепотіла Канія.

Туек глянув на перелякану мовчазну дитину поруч із ним. Її рука була вогкою.

Так, з даху долинав якийсь галас: крики, сичання вогнепалів, тупіт численних ніг. Двері даху над ними, зараз невидимі, гучно розчахнулися. Це додало Туеку рішучості. Він відчинив двері до коридору, рвонув туди й одразу ж потрапив в обійми вдягнених у чорне жінок, вишикуваних тісним клином. Туек відчув усередині порожнечу поразки. Пізнав жінку на вістрі клина. Одраде!

Хтось вихопив у нього Шіану й увіпхнув її в гущу чорних постатей. Перш ніж Туек чи Канія встигли запротестувати, їм долонями затулили роти. Інші руки притисли їх до стіни коридору. Кілька чорних постатей пройшли у двері й рушили вгору сходами.

— Дитина в безпеці, і це все, що зараз важливо, — шепнула Одраде. Заглянула Туекові в очі. — Без галасу. — Рука, що затуляла йому рота, відхилилася. Вдавшись до Голосу, Одраде наказала: — Розкажи мені, що сталося на даху!

Несподівано для себе, Туек беззастережно підкорився.

— Шукач тяг за собою довгу шиґаструну. Пролетів над парапетом. Кіпуна побачила це і…

— Де Кіпуна?

— Мертва. Канія бачила. — Туек описав героїчний стрибок Кіпуни назустріч небезпеці.

«Кіпуна мертва! — подумала Одраде. Приховала нестямно люте почуття втрати. Дуже шкода. Така хоробра смерть гідна захоплення, але ж яка втрата! Сестринство завжди потребувало відваги й жертовності, а ще генетичного багатства, яке мала Кіпуна. — Його втрачено, погублено через цих незугарних дурнів!»

На жест Одраде з уст Канії зняли руку.

— Розкажи, що ти бачила, — промовила Одраде.

— Шукач обвив шиґаструну довкола шиї Кіпуни і… — Канія здригнулася.

Над ними почулося глухе відлуння вибуху, тоді настала тиша. Одраде махнула рукою. Удягнені в чорне жінки розсипалися по коридору, тихо зникли за поворотом. З Туеком і Канією залишилися тільки Одраде та дві молодші жінки, з холодними очима й напруженими обличчями. Шіани ніде не було видно.

— У це вплутані іксіани, — сказала Одраде.

Туек погодився. Така довга шиґаструна.

— Куди ви забрали дитину? — спитав він.

— Ми її захищаємо, — відповіла Одраде. — Стій тихо. — Вона схилила голову, прислухалася.

Удягнена в чорне жінка вибігла з-за повороту і прошепотіла щось Одраде до вуха. Одраде ледь усміхнулася.

— По всьому, — промовила Одраде. — Ходімо до Шіани.

Шіана зайняла м’яке блакитне крісло в головній кімнаті свого приміщення. Удягнені в чорне жінки стояли за нею, як захисна дуга. Туеку здалося, що дитина цілковито отямилася від шоку через напад і втечу, але її очі блищали від хвилювання та непоставлених запитань. Шіанина увага була спрямована на щось праворуч від Туека. Він зупинився і глянув туди. Від побаченого йому перехопило подих.

Під стіною, дивно зібгавшись, лежало голе чоловіче тіло, голова була викручена так, що підборіддя притислося до лівого плеча. У розплющених очах застигла мертва порожнеча.

Стірос!

Подрана на ганчір’я одежа Стіроса, очевидно, силоміць із нього зірвана, лежала безладною купою біля ніг тіла.

Туек глянув на Одраде.

— Він був до цього причетний, — сказала вона. — З іксіанами були лицепляси.

Туек спробував ковтнути пересохлим горлом.

Повз нього до тіла прочовгала Канія. Туек не бачив її обличчя. Але присутність Канії нагадала йому, що колись, за їхньої молодості, між ними щось було. Туек інстинктивно ворухнувся, щоб стати між Канією та дитиною, що сиділа в кріслі.

Канія зупинилася біля тіла й копнула його. З радісним виразом на обличчі повернулася до Туека.

— Я мусила впевнитися, що він мертвий, — сказала вона.

Одраде зиркнула на товаришок.

— Позбудьтеся тіла.

Тоді глянула на Шіану. Відколи Одраде привела сюди штурмові сили, щоб відбити напад на храмовий комплекс, це була перша її можливість пильніше вивчити дівчинку.

— Превелебна Мати, чи могла б ти пояснити… — заговорив Туек.

— Пізніше, — перебила вона його, не обертаючись.

При словах Туека Шіана пожвавішала.

— Я так і думала, що ти Превелебна Мати!

Одраде лише кивнула. Яка чарівна дитина. Одраде знову охопило почуття, як перед древньою картиною в помешканні Тарази. Щось із вогню, вкладеного в мистецький витвір, надихало зараз Одраде. Дике натхнення! Це було послання від божевільного ван Гога. Хаос, перетворений на величний порядок. Чи ж не було це частиною кодексу Сестринства?

«Ця дитина — моє полотно», — подумала Одраде. Відчула, як їй поколює долоню, — наче від дотику до того старовинного пензля. Ніздрі роздулися від запаху олії та барвників.

— Залиште мене з Шіаною наодинці, — наказала Одраде. — Усі вийдіть.

Туек почав протестувати, але замовк, коли одна з удягнених у чорне товаришок Одраде стиснула його за передпліччя. Одраде глянула на нього.

— Бене Ґессерит уже робили вам послуги раніше, — сказала вона. — Цього разу ми врятували вам життя.

Жінка, що тримала Туека за передпліччя, шарпнула його.

— Дай відповідь на його питання, — наказала Одраде. — Але зроби це деінде.

Канія ступила крок до Шіани.

— Ця дитина під моїм…

— Геть! — гримнула Одраде, вклавши в наказ усю міць Голосу.

Канія завмерла.

— Ви ледь не втратили її через купку недолугих змовників, — промовила Одраде, пронизуючи Канію поглядом. — Ми поміркуємо, чи матимеш ти ще можливість спілкуватися з Шіаною.

Очі Канії зайшли сльозами, але звинувачення Одраде годі було заперечити. Канія обернулася і вийшла з іншими.

Одраде перевела увагу на дитину, що напружено чекала.

— Ми довго на тебе очікували, — сказала Одраде. — Не дамо цим дурням ще однієї нагоди втратити тебе.

***

Закон завжди на боці того, хто має виконавчу владу. Моральність та правні нюанси не дуже на це впливають, коли справжнім питанням є «хто має вплив?»

Протоколи Ради Бене Ґессерит, №XOX232

Відразу ж після того, як Тараза та її група покинули Гамму, Теґ ревно взявся за роботу. Слід було виробити нові внутрішні процедури Твердині, тримаючи Шванг’ю на відстані витягнутої руки від гхоли. Так наказала Тараза.

— Може спостерігати, за чим побажає. Але не торкатися.

Попри купу роботи, Теґ час від