Пригоди. Подорожі. Фантастика - 84 - Володимир Олексійович Кошута

не володітиме. Це протиприродно. Що стосується моєї машини, то вона, можливо, допомогла б вистояти сіракузцям проти численних ворогів. Хто знає. Я віддав наказ знищити сонячну колісницю.

— Мені вже доповіли про це, — Клавдій помітно нервував. — Цікаво, з яких міркувань ти взявся за цю справу?

— Це було конче потрібно моєму місту.

— У Римі тобі було б спокійніше, — Марцелл хотів непомітно перейти до конкретної розмови — запропонувати Архімедові працювати тільки на нього.

— У Римі вміють цінувати уми, — в словах ученого почулося відверте глузування.

— Я бачу, ти не хочеш стати на бік наймогутнішої держави світу? — спаленів Марцелл.

— Тебе здивували мої слова. Я знаю, що йти проти Риму — означає смерть.

— Це стосується не всіх, — вкрадливо мовив полководець.

Він уже трохи охолов.

— Це не стосується тільки тих, хто дуже потрібен вам. Поки що мене оберігає мій винахід. Проте знай, що Архімед— і як учений, і як громадянин Сіракуз — не відкуплятиметься від смерті. Бути нейтральним для Риму — все одно служити його славі й могутності. Але це суперечить моїм принципам. Та досить цих розмов. У мене є серйозніші справи.

І, здавалося, забувши про все на світі, Архімед схилився над колами, накресленими крейдою на підлозі. Сандалії легіонерів ще не затоптали їх.

Не тямлячи себе від люті, Марцелл вийшов з будинку. Коли трохи оговтався, глянув на місто. Сіракузи горіли. Чорні клуби їдкого диму застеляли небо. Звідусіль чулися крики й зойки.

До Клавдія підбіг декуріон Квінт Луцерій — один з тих, хто полонив Архімеда. Запитав, що робити з ученим. Полководець промовчав.

Наступного дня його повідомили, що Архімед загинув…

Це трапилося 22 століття тому — Сіракузи були захоплені восени 212 року нашої ери. За найпоширенішою версією винуватцем смерті видатного механіка сивої давнини був римський легіонер, який вдерся до будинку вченого. Історики твердять, що знаменитий грек при цьому встиг тільки крикнути: “Не чіпай мої кола!”

Геніальні винаходи майже завжди прості. Таким був і забутий винахід Архімеда. Нині важко судити, що саме за сплав вдалося здобути вченому. Можливо, це була якась особлива різновидність ферриту. У цих хімічних сполуках окису заліза з окислами інших металів поєднується висока намагніченість і напівпровідникові або діелектричні властивості, завдяки чому вони широко застосовуються в радіотехніці.

Отож цілком можливо, що сонячна колісниця Архімеда буде винайдена людством вдруге.

Данило Клугер
НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ КАПІТАНА ВАН-СТРААТЕНА
Оповідання
1

— Координаторе Ролл! Ви стоїте перед судом Вищої Ради Координаторів. Чи відомо вам, чого вас викликали сюди?

— Так.

— Суд повинен встановити міру вашої вини в інциденті, до якого ви безпосередньо причетні, а також визначити міру покарання. Ви це знаєте?

— Так.

— Чи маєте ви якісь заяви?

— Ні.

— Доповнення?

— Ні.

— Заперечення?

— Ні.

— Побажання?

— Ні.

— Чудово. У такому разі починаємо розгляд справи. Координаторе Ролл, чи планувався заздалегідь даний експеримент?

— Ні.

— Хто ініціатор експерименту?

— Я.

— Чи вважали ви його небезпечним?

— Дивлячись що під цим розуміти.

— Згідно з параграфом тридцять шостим Статуту Координаторів, небезпечним є експеримент, який може спричинити небажані наслідки для розумних істот, котрі є у будь-якій частині всесвіту.

— Дивлячись кого вважати розумним.

— Розумною, згідно з тим же статутом вважається істота, яка здатна пізнавати світ.

— Дивлячись що розуміти під пізнанням.

— Координаторе Ролл, ми не на філософському диспуті! Чи вам відомо, що істот, які постраждали внаслідок вашого експерименту, Вища Рада Координаторів вважає розумними?

— Припустімо!

— Так чи ні?

— Припустімо, так.

— Отже, ви знали, що експеримент небезпечний?

— Припустімо.

— Так чи ні?

— Припустімо, так.

— Поясніть суду два ваших “припустімо”.

— Це забере багато часу.

— Гаразд. Тоді скажіть, чому ви все-таки вирішили, незважаючи ні на що, поставити цей експеримент? Що штовхнуло вас на це?

— Цікавість.

2

— А я, Ван-Гульд, кажу тобі ще раз, — капітан грюкнув кулаком по столу так, що череп’яний посуд перелякано затанцював якийсь жвавий танець. — На бризі — я господар. Твоє діло — передати й одержати товар, і побий мене грім, якщо я лізу в твої справи. Ти мені тільки плати чистою монетою. Але й у мої справи нічого лізти. Я цього не люблю, зрозумів? — Червоне обличчя капітана стало ще червонішим. Він одним духом вихилив повний кухоль густого темного пива.

Ван-Гульд тужливо подивився на його сп’яніле обличчя і вкотре вже подумки почав проклинати своїх компаньйонів, які порадили йому зафрахтувати — подумати тільки, на цілих три рейси! — судно капітана Ван-Страатена. Він із задоволенням проклинав би їх уголос, але