Тварина, обдарована розумом - Робер Мерль

Пітер. 18 годин 11 хвилин.

Сьюзі. Я узгоджую свого годинника з твоїм. Ти чуєш свист? Дельфін свистить, дельфінка відповідає.

Пітер. Тут мені не чутно гучномовця. Але я дуже добре бачу Бессі. На мій погляд, вона менша за Івана. За винятком того, коли Бессі вигинає спину, щоб удихнути повітря, вона зовсім не ворушиться. Мабуть, вона чекає, щоб Іван наблизився до неї, сама не бажає зробити першого кроку. (Тиша). Очі Бессі світяться жіночою лукавістю.

Сьюзі. О Пітере! (Вона сміється).

Пітер. 18 годин 15 хвилин. Я хотів би, щоб Іван відважився. Що він робить?

Сьюзі. Він дивиться на неї то правим, то лівим оком і свистить. (Мовчанка). Він ворушиться. 18 годин 16 хвилин.

Пітер. Ага, я бачу його! Він пройшов за два метри від неї. Обганяє її і кружляє навколо. Вона залишається нерухомою.

Сьюзі. Він описує все вужчі й вужчі кола.

Пітер. Коли дельфін проходить над ілюмінатором, то закриває дельфінку від мене. Ні, почекай, коли я опускаюся нижче, можу бачити її. Бессі не ворушиться, стежить за Іваном куточком ока. (Мовчанка).

Сьюзі. 18 годин 20 хвилин. Мені починає надокучати це кружляння. Що за церемонія!

Пітер. 18 годин 22 хвилини. Я щойно їх сфотографував. Сподіваюся, буде видно, як вона стежить за ним краєчком ока.

Сьюзі. Увага! Він зупиняється й стає поряд з нею, пліч-о-пліч. Наче два кораблі, що стоять поряд на якорях. 18 годин 25 хвилин.

Пітер. Бессі закрила від мене Івана. Але я бачу його хвоста позад неї. Невже його голова перебуває на рівні голови Бессі?

Сьюзі. Так.

Пітер. Тоді він набагато більший за неї. Я бачу її дуже добре. Вона кліпає повіками. Сьюзі. Ти жартуєш?

Пітер. Зовсім ні! Я кажу те, що бачу: вона кліпає повіками. Що робить він?

Сьюзі. Він треться головою об її голову. Зараз сфотографую. От не встигла. Вона зрушила з місця.

Пітер. Бачу її чудово. Вона віддаляється від нього. Іван не ворушиться.

Сьюзі. Він не ворушиться, але він дзяває. Іван невдоволений.

Пітер. Яке воно, те дзявання?

Сьюзі. Коротке, гнівне, пронизливе. Він кличе її. Вона повертається. 18 годин ЗО хвилин. Він стає пліч-о-пліч з нею.

Пітер. Я бачу їх дуже добре. Іван майже навпроти мого ілюмінатора. Бессі опинилася з того боку. Іван дивиться на мене. Я навіть сказав би, що він бісики пускає. Я фотографую. Хочу зазняти його вираз.

Сьюзі. Дельфіни разом зрушують з місця.

Пітер. Я не бачу більше їх.

Сьюзі. Вони кружляють уздовж парапету басейну за годинниковою стрілкою. 18 годин 35 хвилин.

Пітер. Я бачу, як вони проходять.

Сьюзі. Він розмістився між берегом басейну й нею, певне, хоче оберегти її, щоб вона не вдарилася об стінку. Мабуть, вважає, що вона не знає так добре, як він, басейну.

Пітер. Так, я гадаю, що ти маєш рацію. Він тримається трохи попереду неї, вдає, що оберігає й супроводжує її.

Сьюзі. Цікаво, коли вони перестануть кружляти. Я зупиняю магнітофон.

Пітер. Я також.

Сьюзі. Говорять з поверхні. Пітере, я вмикаю магнітофон.

Пітер. О’кей!

Сьюзі. 18 годин 45 хвилин. Вони далі кружляють. Це може тривати надто довго. Що ти робиш?

Пітер. Сиджу, палю й нудьгую. Чи вони свистять?

Сьюзі. Так, безперестану.

Пітер. Вони прогулюються й гомонять. Чи, бува, одне з них не свистить більше, ніж друге?

Сьюзі. Так. Іван. Вона свистить мало.

Пітер. Висновок такий: він жартує, а вона слухає.

Сьюзі (сміється). Зупиняю магнітофон.

Пітер. Я також.

Сьюзі. Говорять з поверхні. Вмикаю магнітофон, щоб записати свій голос. 19 годин 45 хвилин.

Пітер. Я теж. Я тану від нудьги. До того ж мені хочеться їсти. Вони — кружляють протягом години й десяти хвилин. Чи він ще свистить?

Сьюзі. Так.

Пітер. І про що тільки можна базікати з нею!

Сьюзі. Я й не подумала б, що це залицяння триватиме так довго.

Пітер. Не будь такою нетерплячою.

Сьюзі (сміється). Гадаю, що буде краще, коли я вимкну магнітофон. Але ти можеш розмовляти зі мною далі.

Пітер. О’кей!

Сьюзі. Говорять з поверхні. Я передаю тобі Майкла. Двадцять годин.

Пітер. Як тільки з’явиться Лізбета, я прийду до тебе в їдальню. Алло, Майкле, ти зараз розчаруєшся. Вони кружляють вже протягом години й 25 хвилин. Вони зовсім не молодята, а спринтери.

Майкл (сміється). Нічого цікавого?

Пітер. Хіба що Лише спочатку. Зближення було цікаве. Ось і Лізбета. Я передаю її тобі.

Лізбета. Говорять від ілюмінатора. Що нового?

Майкл. Говорять з поверхні. Пітер сказав, що вони отак кружляють годину й 25 хвилин.

Лізбета. Весело. (Мовчанка).

Майкл. Вони такі люб’язні, нагадують теплу компанію.

Лізбета. Вони запаморочують мене. Сподіваюся, що вони не кружлятимуть у такий спосіб протягом двох годин. Вимикаю магнітофон.

Майкл. Я також.

Лізбета. Говорять від ілюмінатора. 20 годин 25 хвилин.

Майкл. Говорять з поверхні.

Лізбета. Допіру Іван відійшов. од неї, а вона знову наблизилась до нього.

Майкл. Слушне зауваження. Вони вже пожвавішали. Коло не таке чітке, як було перше. (Мовчанка). З’явився місяць, освітилося небо. Незабаром буде гарно.

Лізбета. Тобі щастить.

Майкл. Якщо бажаєш, ми можемо помінятися. Я піду до ілюмінатора, а ти на поверхню.