Безкінечна війна - Джо Холдеман

— Так, приблизно.

— Стався розрив у тканинах внутрішніх органів під впливом тиску. Запалення оболонки черевини. Тому ми повністю стерилізували порожнину. Потім ми, природно, замінили загиблу мікрофлору готової культурою з наших запасів. Це теж, взагалі-то, звичайна процедура, але зазвичай її застосовують при більш небезпечних пораненнях.

— Я зрозумів. — Від розповіді Естелли мені стало не по собі. Схоже, наші лікарі не розуміють, що нас зовсім не захоплює бачення самих себе як мішків зі шкіри, наповнених непотрібним сміттям.

— Вже тільки тому не варто її турбувати ще кілька днів. Заміна внутрішньої мікрофлори — це процедура безпечна, але вона справляє скажений ефект на травну систему. Але знову ж таки, в нормальних умовах їй ніщо не загрожувало б. А ми гальмуємо на постійних півтора g, а її внутрішні органи і так отримали сильний струс. І якщо ми раптом почнемо збільшувати швидкість хоч трохи вище двох g, вона загине.

— Але… нам доведеться давати більше двох на фінальній прямій! Що…

— Знаю, знаю. Але це ще тижнів через два. До того часу вона вже оговтається. Вільям, ти повинен подивитися правді в очі. Вона дивом вижила. І тільки якщо пощастить, вона добереться до Землі. Шкода, звичайно, вона багато значить для тебе, але ми вже стількох втратили… ти повинен звикнутися з цією думкою…

Я зробив довгий ковток зі своєї склянки. Вміст її нічим не відрізнявся від коктейлю лейтенанта, не рахуючи лимонної кислоти.

— Ти стаєш досить товстошкірою.

— Можливо… Ні, я просто реально дивлюся на речі. Мені здається, попереду нам ще не таке доведеться побачити.

— Мене це вже не хвилює. Як тільки прийдемо на Старгейт, можете вважати мене цивільним.

— Не квапся. Ці клоуни, які закликали нас на два роки, цілком можуть розтягнути їх до чотирьох або…

— Або шести, або двадцяти, або до нескінченності. Але нічого у них не вийде. Почнеться повстання.

— Не знаю. Якщо вони привчили нас вбивати, вони можуть привчити нас до чого завгодно. Навіть добровільно залишитися на надстрокову.

Похмура перспектива.

Пізніше ми спробували зайнятися любов'ю, але нічого не вийшло. Ми обидва були зайняті сторонніми думками.

Я побачив Мерігей приблизно через тиждень. Вона була ще дуже слабка, сильно змарніла і насилу реагувала на навколишнє. Док Уільсон запевнив мене, що такий ефект надають медикаменти, мозок, на щастя, зовсім не постраждав.

Мерігей все ще не піднімалася з ліжка, годували її через трубку. Я починав відчувати занепокоєння. Хоча з кожним днем їй ставало все краще, але, якщо вона не встане на ноги до стрибка, у неї не буде шансів вижити. Ні док Уільсон, ні Естелла нічим не могли мене обнадіяти. Все залежить від витривалості Мерігей, говорили вони.

За день до виходу на фінальну пряму вони перемістили її на протиперевантажувальний кокон Естелли в лазареті. Відчувала вона себе вже цілком добре і їжу почала приймати звичайним чином, але вставати ще не могла — при півторакратній силі тяжіння.

Я прийшов до неї в медвідсік.

— Ти вже знаєш, що ми міняємо курс, до Тет-38 ми підемо через Альфу-9. Ще чотири місяці в цій проклятій бляшанці. Але зате шість додаткових років бойового стажу з відповідною оплатою.

— Це добре.

— Ще б, ти подумай тільки, ось повернемося на Землю…

— Вільям.

Я замовк. Ніколи не вмів брехати.

— Досить мене підбадьорювати. Розкажи про вакуумне зварювання, про своє дитинство, про все, що завгодно. Тільки не сунь ти мені цю нісенітницю про повернення на Землю. — Вона відвернулася до стіни. — Я чула, як двоє лікарів розмовляли про мене в коридорі. Думали, що я ще не прокинулась. Але я й сама вже здогадалася, дуже вже всі намагалися мене обнадіяти.

Так що розкажи мені про Мехіко-Сіті. Ти ж народився в 1975-му, в Мехіко-Сіті, правильно? А що було потім? Ти весь час там жив? А в школі добре вчився? Були в тебе там друзі, чи може всі вважали тебе розумником, як це сталося зі мною? А скільки тобі було років, коли ти став чоловіком?

Ми ще деякий час поговорили в такому тоні. Мені було незручно. Але під час розмови мене осяяла ідея. Відразу від Мерігей я пішов до дока Уїльсона.

— Шансів у неї — приблизно п'ятдесят на п'ятдесят. Але це дуже приблизно. Це перший відомий випадок такого роду, нічого не можна сказати заздалегідь напевно.

— Але можна сказати, що чим менше буде вона піддаватися перевантаженню, тим більше у неї шансів вижити? Так?

— Звичайно. Капітан постарається вести «Річницю», наскільки це буде можливо м'яко. Але все одно буде чотири або п'ять g наприкінці. А для неї навіть трьох вистачить. Хоча заздалегідь ми нічого не можемо визначити.

Я нетерпляче кивнув:

— Правильно, але я, здається, знайшов спосіб. Можна зробити так, що Мерігей буде піддаватися набагато меншому перевантаженню, ніж всі ми.

— Якщо ти винайшов антиперевантажувальний екран, — з посмішкою сказав док, — то поспішай отримати патент. Продаси його за солідний…

— Ні, в нормальній обстановці від нього буде мало толку. Наші оболонки працюють краще, і засновані вони на тому ж принципі.

— Тоді пояснюй.

— Ми помістимо Мерігей у вільну оболонку і заповнимо…

— Почекай, почекай. Нічого не вийде. Погано прилягаюча оболонка все це і накоїла, по-перше. А тепер їй доведеться користуватися запасним…

— Я це знаю, дай же мені пояснити, док. Оболонка може і не прилягати, як це потрібно зазвичай, нехай лише працюють вхід і вихід системи життєзабезпечення. Всередині не буде ніякого тиску. Тому і ззовні вона не зазнає звичайного тиску в кілограм на квадратний сантиметр, як ми всі.

— Тоді я не розумію.

— Тут діє… ти ж вивчав фізику, вірно?

— Вивчав трохи в медшколі. Самий для мене моторошний предмет після латини.

— Ти пам'ятаєш принцип еквівалентності?

— Назву пам'ятаю. Щось пов'язане з теорією відносності, здається.

— Правильно. Згідно з ним… немає різниці між поведінкою тіла в полі тяжіння і під дією відповідного прискорення. Тобто якщо «Річниця» дає прискорення в п'ять g, то це все одно, як якщо б ми опустилися на велику планету з тяжінням у п'ять g на поверхні.

— Це очевидно.

— Відмінно. І ніякий експеримент, що проводиться на борту корабля, не покаже різниці; чи то корабель йде з великим прискоренням, чи то він здійснив посадку на важкій планеті.

— Як це не може? Якщо вимкнути двигуни…

— Або виглянути назовні, правильно. Я маю на увазі ізольований, лабораторний фізичний експеримент.

— Ну гаразд, я зрозумів. Отже?

— Ти знаєш закон Архімеда?

— Звичайно, історія з підробленою короною… ось що мене завжди