Українська література » Фантастика » Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк

Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк

Читаємо онлайн Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк
class="book">Виповз нехотя з-під пухової перини, пригладив волосся куском шкірки від сала і стряхнув залишки соломи з фуфайки.

- Чого? - запитав.

- Міліція! - впізнав голос Бірського. - Відкривай! Іменем закону!..

- А шобтобі! - прогугнявив під ніс.

Нащупав за ліжком солідний дерев'яний важіль, який потягнув за собою. Включив радіо, поставив його на максимальний звук і почалапав до дверей.

- А ордер маєте? - перепитав крізь шпарину у дверях.

- Сам прокурор підписав! - з гордістю промовив Бірський. - Відкривай вже, а то двері вивалимо!

- Нажми на ручку і двері самі відкриються, імбіцил, -сказав Якуб і налив собі склянку сироватки з бідона, що стояв під вікном. Щось його мучила спрага. Тим часом міліціонери сфорсували, завдяки відсутності замка, двері. їх було восьмеро.

- Ретельний обшук! - закомандував Бірський.

- Ордер! - сказав Якуб, протягуючи руку.

Дільничний передав йому папір. Одночасно з тим хтось

запалив світло. Якуб вдивлявся в рівні рядки літер, але ніяк йому не вдавалося скласти їх у слова.

- Тримаєш догори ногами, - ввічливо проінформував капітан.

- Сам читай, якщо такий розумний, - знервований екзор-цист віддав йому папірець.

- Ви звинувачуєтесь в нелегальному виробництві самогону, - пояснив Бірський. - В нас є ордер на обшук і арешт... в залежності від результатів.

Радіо кричало на весь голос, а сім представників порядку перевертали весь дім догори дригом. За якихось десять хвилин один із них підійшов до коменданта.

- Ні краплини...

- Як це?! Жодної краплі?! - здивувався Бірський. - Якуб, ти чого? Ти що до клубу тверезників записався, чи що?!

- Саме так, - пояснив із почуттям гордості самогонщик. -А що, не можна?

- Ну, має ж бути тут хоч декілька пляшок, - дільничний звернувся до підданих. - В доносі чітко зазначено, що вчора Якуб Вендрович пропустив через дистилятор п'ять столітрових бочок браги.

Якуб занотував в своєму надійному органайзері під черепною коробкою, що хтось знову написав на нього донос, до того ж із помилками. Бірський стояв і вслухався.

- Цить! - закомандував.

Поліцейські перестали простукувати стіни і розбирати піч.

- Виключіть хтось це прокляте радіо!

Радіо виключили. В нічній тиші всі почули дивне булькання.

- Що це? - Бірський строго запитав Якуба.

Вендрович лише звів плечима.

- Звук іде з-під підлоги! - сказав Ровіцький, приклавши вухо до глиняної підлоги. - Якубовський, збігай до УАЗика за ломом і киркою...

- А чи не здається Вам, що Ви перебільшуєте? - не на жарт захвилювався Якуб.

- Та помовч уже, дідуля. Якщо треба буде, то ми твою хатину по дощинці розберемо.

- А ручки ваші не попухнуть?

Якубовський повернувся з чотирма кирками в руках. Вмить в підлозі провиднілася непогана діра. Звуки булькотін-ня стихли.

- Там дошки, - прозвітував з тієї діри голос Ровіцького, -схоже на вхід до підвалу.

- Розвалити!

Розвалили.

- Під дошками знайшли цистерну викладену плиткою, -доповів аспірант.

- Об'єм на літрів триста, не менше. Чути спиртом, хоч і суха. Все, що там було, витекло в ту дірку на дні.

Якуб вийшов на ґанок. Глибоко вдихнув прохолодне свіже нічне повітря. Краєм вуха підловив, як всередині дому кричить роздратований Бірський.

- Розвалити ту бетонну підлогу, хай йому... і копайте вслід за каналом! Закладаюся, що там у підлозі в нього ще одна цистерна. Ось бачите, тут видно навіть пробку, а шнурок веде прямо до важеля за ліжком. От паразит, напевно спустив весь самогон як тільки ми почали стукати в двері.

Бірський вийшов на ґанок і став поруч із Якубом. Впевнено закурив сигарету.

- Ну що, добігався? Знову три роки відсидиш, - сказав із сарказмом, не приховуючи задоволення.

- За що? - здивувався Якуб.

- А за самогон. Така цистерна...

- За сам лише запах самогону в півниці? В тебе немає шансів мене посадити.

- Нічого-нічого, докази будуть. Хлопці зараз докопаються і до другої цистерни. Краще випив би на майбутнє, бо наступні три роки...

Якуб звів плечі:

- Я подам на Вас за нелегальне вторгнення, вандалізм у моєму домі. А другої цистерни просто не існує. Це аварійний спуск. Ви ніколи його не знайдете...

-Ти... нас... будеш звинувачувати? - здивувався Бірський. Затягнувся разок і потім одним відпрацьованим рухом пальців вистрілив недопалок у темряву.

- Стій! Куди?! - викрикнув Якуб, але вже було пізно. Недопалок потрапив прямо в колодязь. Приголомшливий

вибух поставив на ноги мешканців трьох найближчих сіл. Колодязь на подвір'ї Якуба сіяв блакитним полум'ям тридцятиметрової висоти, що нагадувало горючі нафтові родовища в Кувейті.

Поліцейські повискакували з дому.

- Капітане, що Ви зробили?! - завив Ровіцький.

Бірський, оглушений вибухом, лежав на землі і вдивлявся

в небо.

- Так як Ваш шеф щойно спалив головний доказ, - сказав змученим голосом Якуб, - то може б Ви, того, пішли б вже собі. Мені з самого ранку пшеницю сіяти, виспатися ще треба.

Полум'я в колодязі догоряло.

СВИНЯЧИЙ БУНТ

Крапля відбілювача АСЕ потрапила до пляшки з денатуратом. Якуб Вендрович, задумавшись, глянув на процеси, які відбувалися в пляшці й посміхнувся, після чого випустив тим же шляхом ще одну каплю з пипетки. Фіолетовий барвник повільно зникав. Уста екзорциста сформували непідробну тріумфальну усмішку.

Біль з'явився раптово. Якуб зойкнув і копнув у конвульсії відро з кормом для свиней, яке в свою чергу відбилося від підлоги і покотилося, розливаючи вміст на своєму шляху. Далі його самого кидало по стінах і стелі, і це так, що весь дім трясся. Безнадійно борючись із наростаючим безсиллям, Якубу все ж вдалося застосувати ментальну блокаду. І вдалося це йому лише в останню мить, позаяк після цього пронісся ще один невидимий удар із ще більшою руйнівною силою. Банки і

Відгуки про книгу Хроніки Якуба Вендровича - Анджей Пилипюк (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: