Плутонія - Володимир Опанасович Обручев
Якщо це завдання чомусь буде надсильне, поверніться назад, бо вже одне констатування входу у внутрішню порожнину Землі буде величезним відкриттям, а дослідження порожнини можна буде доручити новій експедиції, організованій на підставі набутого досвіду. Як справжні вчені, ви, я певен, пориватиметесь вперед, коли опинитесь на порозі великих і чудесних відкриттів. Але прошу вас, всебічно обміркуйте становище, зважте всі за і проти і робіть найбільш розсудливо, щоб не рискувати втратою вже досягнутого.
Можливо, ви поділитесь на дві партії, з яких одна піде в глиб порожнини, а друга залишиться біля входу, щоб потім іти на виручку першої або принести науці звістку про чудесне відкриття.
Я глибоко сумую, що доля позбавила мене можливості поділити з вами працю, злигодні і відкриття і що я змушений обмежитися цим листом. Якщо він нічого не роз’яснив вам, не зважайте на нього. В усякому разі бажаю вам від щирого серця всяких успіхів.
М. І. Труханов. «Полярна зоря» 14 червня 1914 року. КРАЇНА ВІЧНОГО СВІТЛА
З щораз більшим інтересом і подивом усі члени експедиції слухали читання листа її організатора. Коли Каштанов закінчив, на деяких час запанувала мовчанка.
Всі обмірковували те, що почули, і намагалися пристосувати його до пояснення всіх дивних фактів і явищ, які спостерігали за останні дні.
— Тепер у мене в голові прояснилося, — з полегшенням зітхнувши, сказав Боровий. — Я розумію і це сонце в зеніті, і тепло, і мамонта з носорогом, і вічні тумани, і фокуси компаса. Тільки пустощів барометра не можу ще пояснити собі як слід.
— Так, майже все зрозуміло! — підтвердив Каштанов. — Я думаю, що спуск в отвір земної кулі почався від перевалу через хребет Руський. Льодовий вал, очевидно, був самим краєм, місцем перегину, минувши який ми опинилися у внутрішній порожнині і пішли замість півночі на південь, як правильно показав компас, хоч напряму шляху ми й не змінювали. Далі ми підіймалися і перейшли через плоский льодовий хребет, спустилися з нього і опинилися в тундрі поблизу краю льодів, утворених із зимових снігів, що їх наносить у глиб порожнини. Мамонт, носоріг, первісний бик збереглися тут завдяки рівномірній, сприятливій для них температурі і відсутності винищувача — людини…
— Так, ми щойно вступили в цю внутрішню порожнину і вже знищили трьох жителів її, — зауважив Громеко.
— Сонце, яке ми бачимо постійно в зеніті, це, очевидно, справжнє маленьке ядро земної кулі, що перебуває ще в розжареному стані і дає світло й тепло внутрішній поверхні товстої й зовсім затверділої оболонки, зовнішній бік якої ми досі тільки й знали. Тепер, завдяки експедиції Труханова, ми можемо ознайомитися хоч частково з цією внутрішньою поверхнею, де побачимо, безумовно, надзвичайно багато цікавого і несподіваного. Адже на перших кроках ми вже зустріли представників флори і фауни, які давно зникли на зовнішньому боці.
— Нам треба охрестити цю нововідкриту країну, а то все говоритимемо «внутрішня поверхня» та «внутрішня поверхня». Адже це вже не Земля Нансена! — сказав Макшеєв.
— Так, вона надто велика і від Землі Нансена відокремлена льодовим поясом. Як же ми її назвемо? — запитав Громеко.
— У цій країні завжди панує день. Центральне світило, сховане в надрах нашої планети, ніби відповідає уявленням стародавніх народів про бога вогню, що таїться під землею. Я пропоную назвати світило Плутоном[14], а країну — Плутонією, — запропонував Каштанов.
Були запропоновані ще інші назви, але після деякої суперечки всі погодилися, що Плутонія — найбільш підходить.
— Тепер важливе питання: чи задовольнимося ми тим, що не тільки відкрили отвір, а й спустилися в глиб його і оглянули клаптик Плутонії? Чи не повернемося назад, до «Полярної зорі», щоб повідомити Труханова про блискуче підтвердження його висновків? А чи може спробуємо дістатися в глиб країни вічного світла?
— Звичайно, підемо вперед! Вперед, поки є сили й засоби! У нас ще багато часу! — почулись вигуки.
— І я так думаю, — продовжував Каштанов, — але як ми організуємо дальше дослідження Плутонії?
— Я гадаю, — сказав Боровий, — що далі вглиб, далеко від снігів і льодів, які є наслідком проникнення холоду і опадів з зовнішнього боку Землі, температура буде. вища. Нарти, лижі, собаки будуть для нас тільки тягарем, і їх треба залишити тут.
— Самих собак залишати не можна. Значить, треба послухатися поради Труханова і виділити частину членів експедиції — не менш як два чоловіка, бо хто ж один наважиться залишитися надовго? Ці двоє з собаками, нартами, лижами та іншим зайвим вантажем чекатимуть тут, провадитимуть спостереження в тундрі і на краю льодів. А якщо інші не повернуться до визначеного строку, вони поїдуть назад однією нартою, щоб приставити на «Полярну зорю» звіт про відкриття і бути провідниками нової експедиції, яку пошлють для розшуків пропалої партії та для дальшого дослідження Плутонії.
— Ну, а як же ці пропалі підуть через льоди, якщо вони повернуться трохи пізніше визначеного строку? — запитав Макшеєв.
— Дві нарти, лижі і склад харчів треба залишити на місці, на той випадок, про який ви говорите. Тим, що запізняться, доведеться йти без собак, тягти самим нарти. Це не буде дуже важко, бо склади харчів, залишені на всьому шляху, дадуть змогу зробити вантаж нарт мінімальним.
Всі згодились, що цей план найдоцільніший, але нікому не хотілося залишатися в тундрі, так би мовити, біля порога таємничої країни. Доводилося розв’язувати питання, хто з членів експедиції найбільш потрібний для мандрівки вглиб. Такими були насамперед зоолог, ботанік і геолог, яким у тундрі було мало роботи. Отже, Каштанов, Папочкін і Громеко повинні були