Замах на Селену - Олександр Бугай

Микола підходить до широкого вікна. Від батька немає звістки. Зореліт останні сигнали подав із району Центаври. Все досі йшло по плану і раптом зв’язок обірвався.

На зворотньому шляху метеорит величиною з двохкопійчану монету прошив корабель наскрізь. Життєві конструкції, слава Богу, не зачепив. Вдалося вчасно задраїти отвори. Капітан корабля Мирослав Маркович повідомив:

— З ладу вийшла антена. З’явилася вібрація. До Землі не дотягнемо. Треба зробити непередбачену зупинку. — Звернувся до штурмана: — Петре, що там поблизу?

— Астероїд Харон. О тринадцятій нуль п’ять буде на прямій нашого курсу.

— Визнач корекцію польоту. Мусимо припаркуватися на декілька годин. Що нам відомо про нього?

— Розмір 150 на 650 кілометрів. Період обертання довкола Сонця п’ятдесят один рік. Орбіта пролягає між Сатурном і Ураном.

Коли експедиція повернулася на Землю, Миколин батько подав заяву на звільнення з роботи. Це була майже сенсація. П’ятдесятирічний космічний ас, всіма шанований здоровань і весельчак без жодних пояснень не забажав більше і дня перебувати в Астрофізичному Центрі. Відмовився і від наземних посад.

— Іду на рибу і край.

Придбав човен і окупував плесо заміського ставу.

Микола допитувався у батька про причину такої різкої зміни попередніх планів. Але той став на диво небагатослівним і непроникним.

Штурман Петро Черес та астрофізик Маркіян Іванович також мовчали і робили вигляд, наче раптова відставка їхнього командира явище буденне і їх це не обходить.

Миколу заполонили сумніви — в польоті щось, певно сталося, такий перелом у поведінці батька може зробити тільки якась незвичайна подія. Дивує сина і така обставина: батькові колеги начебто зголосилися мовчати, а це наводить на думку, що існує якась таємниця. Микола уже декілька разів звертався до них за роз’ясненнями, але обидва були непохитними і тільки штурман якось неохоче пробурмотів:

— То була космічна авантюра! — і більше ні слова.

— Отже, — робить висновок Микола, — щось трапилося незвичайне.

Тим часом батько робить вигляд, що нічого не сталося, одначе змарнів, опустився і видно, що втратив будь-який інтерес до навколишнього світу. І Микола вирішив діяти в такий спосіб. Дирекція Астрофізичного Центру, працівником якого є і він, відгукнулась на його прохання і дозволила здійснити короткочасну експедицію на астероїд Харон.

Мета — вивчити хімічно-фізичний склад породи на всю його глибину. Одночасно пошукати — це не офіційно — сліди, як висловився Петро, космічної авантюри. Маркіян Іванович, довідавшись про підготовку до польоту, завітав до Миколи, взяв його за руку і, вивівши у двір, довірливо сказав:

— Політ облиш. Те, що я скажу, нехай буде до часу нашою таємницею.

Вони присіли на лавку.

— Харон — це не астероїд, — почав спокійно астрофізик, — а космічна лабораторія, яка працює в автоматичному режимі. Спочатку це нас не здивувало. Хіба мало нині найрізноманітніших станцій у космосі? Але спантеличило ось що. Поки мої колеги ремонтували антену, я розпочав досліджувати породу астероїда і виявив, що це є не що інше, як монолітний кристал — Комп’ютер, який акумулює інформацію, принесену із Землі тахіонами. Вони, як відомо, мають швидкість у сотні мільйонів разів більшу від світлової і приносять вісті із майбутнього.

Ти читав про ясновидицю Вангу? (Микола ствердно кивнув). В її мозку після удару блискавки змодулювалася така ж, тільки мініатюрна тахіостанція. Незряча Ванга вловлює біологічний код пацієнта і подумки через Космос зчитує інформацію про його минуле чи майбутнє. Чи не є Харон постачальником всіх форм інформації для ясновидців? Пригадай об’єм Харона, скільки біт він може вмістити як комп’ютер? Та і це ще не все. Ми виявили, що знаходячись безпосередньо на Хароні, непомітно для себе набули властивостей ясновидців. Якимось внутрішнім оком стали бачити відбиту від Землі інформацію про все, що на ній діється і буде діятися в майбутньому. Ось тут твій батько як командир і вирішив першим заглянути у свій завтрашній день.

Микола нетерпляче запитав:

— І що ви побачили?

— Те, що ми побачили, нас приголомшило своєю неймовірністю.

Микола підхопився в очікуваному напруженні.

— Ми були свідками авіаційної катастрофи! На аеробусі, що зіткнувся із транспортним літаком, був і твій батько!

— І він загинув?

— Так. Аеробус звалився на землю за 110 кілометрів від нашого космодрому.

— І коли це станеться?

— 28 серпня о чотирнадцятій п’ятнадцять. До трагедії залишилося шість місяців. Батько цю дату описав зі всіма подробицями…

— І вирішив піти на пенсію, щоб уникнути будь-яких польотів?

— Так. Але, на мою думку, це його не врятує. Та він і сам знає, що вже нічим не зарадить, хоча й кинув роботу.

— Невже нічого не можна зробити, щоб не допустити нещастя? — мало не закричав Микола.

— Певен, що ні. Тахіонний пучок приніс інформацію про катастрофу і зафіксував її на кристалі Харона задовго до здійснення події. Така структура тахіонів. Вони, певно, діють в іншому вимірі часу і повідомляють про події наперед.

— Яким чином вони це роблять?

— Тахіони набагато менші від елементарних часток, які нам уже відомі, і мають неймовірну швидкість, тому доносять інформацію про подію раніше, ніж вона здійсниться в нашому реальному житті.