Темні уми - Олександра Бракен
Хитаючись, Лаям зіп’явся на ноги.
— Скажіть, нехай прийде додому, і тоді ми поговоримо. — Він обернувся до мене: — А ти хто? Ти справді одна з них? Скидається на те, що тобі стане розуму цього не робити.
Без жодного слова я забрала у Кейт конверт. А коли вклала конверт йому в долоню, він не жбурнув мені його назад.
— Краще йди вже.
— Я вам не дякуватиму, — звернувся він до нас. — Я вашої допомоги не просив.
Кейт вивела його у хол.
— Ти не мусив, і не треба було.
Він почав спускатися сходами.
— Агов, — гукнула я. Лаям зупинився, а тоді обернувся, щоби глянути на мене. — Пильнуй себе.
Погляд його блакитних очей, зблиснувши, пробіг між мною та Кейт і назад.
— І ти, люба.
З вікна, що виходило на вулицю, я дивилася на знайому постать, коли він зачинив за собою двері і вийшов на вулицю. Жодної автівки, нікому ні наглянути за ним, ні допомогти. Він був абсолютно вільний.
І, здавалося, щасливий. Принаймні упевнений у собі. Його ноги інстинктивно знали, в якому напрямку його дім. Тепер не залишилось нічого, що завадить йому туди повернутися.
Лаям пройшов крізь білу огорожу, що оточувала будинок, і ступив на тротуар. Накинувши на голову капюшон свого спортивного светра, він спершу роззирнувся, а тоді перебіг через дорогу. Я спостерігала, як з кожним кроком він усе меншає і меншає.
«Цілий світ буде твоїм ворогом, Князю Тисячі Ворогів, і хто тільки спопаде тебе, той і вб’є. Та спершу хай лишень твої вороги тебе спіймають — тебе, що риє нори, має чулі вуха й легкі ноги, князя, якого не захопити зненацька. Будь хитрим, невичерпним на витівки, і твій народ ніколи не згине».
Кейт підійшла до мене ззаду і провела рукою по моєму волоссю.
— Ти будеш щасливою з нами, — промовила вона. — Я піклуватимуся про тебе.
Я запнула тюль, провівши пальцями по його шовковій поверхні. З хвилину я дивилася на Кейт, шукаючи у ній якусь фальш. Цікаво, чи вона досі вважає мене тією самою дівчинкою, яку забрала з Термонда, і яка плакала, коли побачила зорі.
Бо вона гадки не мала, що тепер у мені живуть двоє, розділені між усім тим, чого я прагнула, і тим, чим мені тепер доведеться стати. Одна моя частина, сувора, люта, зостанеться поміж цих монстрів, поволі набуваючи їхньої подоби. Але існує ще й інша, потаємна Рубі. Невидима, наче подув вітру. Рубі, котра боролася за те, щоби просто жити. Саме цю Рубі Лаям забрав із собою, навіть не усвідомлюючи цього. Забрав ту, котра подорожуватиме в задній кишені, нашіптуючи слова заохочення, нагадуючи йому, що він народився, щоби йти за світлом.
Вперше за багато місяців я почула, як голос Сем шепоче мені у вухо: «Не бійся. Не дозволяй, щоби вони побачили».
Я відвернулася від вікна і більше вже не озирнулась.
Примітки1
Chubs — риби сімейства карпових. (Тут і далі прим. перекл.)
(обратно) 2Переклад Олександра Мокровольського.
(обратно)Оглавление Александра Бракен Темні уми Пролог 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10