Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду

— Залюбки, Факеле, залюбки.

Негр свою обіцянку виконав. І хоч не одружився, але обрав собі пару, що майже те саме. Коли Діва завагітніла, Факел сказав полковникові:

— Я, полковнику, женився, і хрещеника вже вам замовив. — Скалозуб і хвалько, негр додав: — Я завжди додержую слова.

Атож, він додержав слова, і свідок цьому гамак. Він і Діва поводились як пара юних закоханих: якщо сварка чи суперечка, то без крику, тільки губи копилять; ходять, побравшись за руки, завжди веселі, не наговоряться, не націлуються. Він називав її «моя ти негритяночко», а вона його «білявенький мій». Схиляла голівку на його широкі чорні груди, а він ніжно торкався долонею її живота. Дитини нетерпляче чекали обоє.

Аж ось одного ранку в ковалевій оселі зчинився переполох. Ще вночі, коли почалися перейми, Факел узяв півня, заздалегідь прив’язаного у дворику до гуаяви, і приніс його в жертву, а тоді пішов по Збуй-Вік.

Невдовзі хату заповнили родичі: Ванже, Ліа й Динора. Живіт у Динорй був такий великий, що можна було сподіватись двійнят. Спочатку Кастор опирався, йому хотілося бути біля Діви, що лежала на маті. Коли зойки припинялися, він усміхався породіллі, як справдешня баба— пупорізка.

— Геть звідси! — скомандувала Збуй-Вік, випихаючи негра надвір. — Піди помолись своїм богам. — Слово повитухи закон, треба коритись.

Факел сів у капищі й став чекати, аж тремтячи з нетерпіння. Горюха й Дамка вляглися біля його ніг, збуджені, як і він: ніздрі тріпочуть, вуха нашорошені, очі втуплені в хазяїна. Має статися щось важливе, вони це відчували.

Почувши дитячий крик, Кастор підхопився і вихором кинувся в хату. Збуй-Вік тримала новонародженого на руках і виставляла крихітне закривавлене тільце на вранішнє світло, щоб його бачили всі: Факел і Діва, Ванже, Ліа й вагітна Динора. Серце у Факела шалено закалатало, очі обпекло сльозами. Сліз у нього ще не бачив ніхто. Навіть тоді, як на початку зими надійшла запізніла звістка про смерть його дядька Кристована Абдуїна, коваля і жерця. Кастор тільки й сказав Діві: якщо буде хлопчик, назвемо його Кристованом на честь мого дядька, який мене виростив; а якщо дівчинка, то вибереш ім’я сама.

2

Того ж таки дня через погонича Ромеу да Луза Факел передав новину полковникові Робустіано де Араужо на фазенду Санта-Маріана:

— Не забудь сказати полковникові, що народився його хрещеник.

Ромеу да Луз прийшов до кузні разом із Жерино провідати Діву й поглянути на Факелового сина. Зилда принесла дитячу сорочечку й пінетки власного виробу. Фадул дістав із сховку і почепив на шию Кристованові — проти пристріту — ланцюжок з крихітним золотим амулетом. Одними з перших з’явилися Бастіан да Роза та Абігайл, у якої теж круглився живіт; хоч вона зайшла у тяж раніше, але розродилася через три дні після Діви.

— Якщо народиться дівчинка, — вирішив каменяр, — то нехай попаруються, коли виростуть.

На фазендах вже закінчували сушити какао. Усупереч сподіванням, нинішня сафра дала удвічі більше від попередньої, а все завдяки родючості нових плантацій. Полковники гребли гроші лопатою, зростали їхні вклади в ільєуських та ітабунських відділеннях Бразильського банку, поточні рахунки в конторах експортних фірм. У кабаре вони попивали шампанське, розважалися з наложницями із діамантовими каблучками на пальцях, у золотих браслетах, перловому намисті. Кожен гоноровитий полковник вважав справою честі мати два доми — для життя і для розваги; в одному домі панувала сувора, набожна дружина, охоронниця домашнього вогнища, дбайлива господиня й самовіддана мати, а в другому — гарна, розкішна полюбовниця, вичепурена, як лялечка, вигадлива одаліска, весела подруга, ласий шматочок.

Вулицями містечок та лісовими стежинами ширилися навіть чутки, ніби полковники припалюють сигари кредитками в п’ятсот мілрейсів. То все вигадки, а ось вам факт начебто вірогідний. На пишному бенкеті в ільєуському кабаре з нагоди завершення сафри полковник Дамазіо де Кастро чи, може, його син Зекінья (є дві суперечливі версії) підпалив банкноту в п’ятсот мілрейсів і дав прикурити Ванді Няв-Няв — найвищий вияв пошани.

Щедрим був і врожай у Жасинти Збуй-Вік. Жодної дитини вона не занапастила, а замість семи немовлят народилося аж дев’ятеро. Як же так, адже у Великій Пастці, обабіч річки тієї дощової зими ходило всього сім вагітних? А отак: Динора, як і пророчили безсоромники, привела на світ двох дівчаток, двох, як хвалилася повитуха, хорошульок, Марту й Марію, перших близнючок у Збуй-Вік. Дев’яту дитину — на світ вона з’явилася першою — народила Гуарасіаба, дружина Елої Вір’ї. Подружжя прибуло з Реконкаво, і це від них Кастор дізнався про смерть дядька Кристована Абдуїна й про напад побожності у мадам баронеси, що поринула в церковні справи. Більше, ніж літа, зістарило її тропічне сонце, але не пригасило її невситимої жаги. Вона ревно бубоніла молитви й водночас пасла очима церковних служок, незалежно від кольору їхньої шкіри.

Гуарасіаба і Елої, майстри-черевичники, які шили таманко, збудували собі халупу і одразу ж узялись обробляти шкіру й дерево. Надворі Гуарасіаба з’являлася рідко, соромлячись свого великого живота. Розродилась вона першою, а естансіанка Зеферина останньою, привівши дитину тієї ночі, коли почалася повінь.

П’ятеро діток жіночої і четверо чоловічої статі прийняла Жасинта Збуй-Вік своїми благодатними, як казала стара Ванже, руками; слава про неї полинула світом, по бабу-повитуху посилали вже з навколишніх фазенд. Дружині полковника Сетембрино Арруді вона врятувала життя, врятувала і недоношену, семимісячну дитину, довівши до щасливого кінця важкі передчасні пологи. Дона Беатріз перебувала в маєтку, розташованому між Такарасом і Великою Пасткою, чекаючи своєї пори, щоб поїхати в Ільєус, під нагляд доктора Ізмаела Алвеса, досвідченого і старого вже акушера. І раптом неждано-негадано — ой лишенько, пробі! — примчав з маєтку гонець, щоб мерщій доставити туди Збуй-Вік. Вона прибула вчасно й безстрашно вирвала матір і дитину з пазурів смерті.

3

Полковник Робустіано де Араужо підніс кумі Діві багате крижмо, гідне того, хто збирав понад п’ять тисяч арроб какао і мітив своїм тавром величезні череди худоби — бики, корови, телички, бузівки і двоє племінних бугаїв, куплених на вагу золота в сертані Мінас-Жерайса. Крижмо у вигляді п’ятсотмілрейсової асигнації, хрусткого, щойно з монетного двору папірця.

— Це кумі послала Ізабел, хай купить усе, що потрібно хрещеникові.

Візит полковника віншувальний, тому й приємний. Однак у поведінці його, звичайно балакучого й дотепного, відчувалась стурбованість. Запитати про причину Факел не наважився, але полковник сам признався йому на прощання:

— Непереливки мені, Факеле, непереливки.

— А чому, дозвольте запитати, полковнику?

— У верхів’ях річки ідуть дощі, періщить усе дужче й дужче. Річка от-от розіллється. Все в руці Божій.