Том на фермі - Мішель Марк Бушар
ФРАНСІС: Повернись!
Том повертається до Франсіса, який бере його за горло. В цьому душінні є щось заспокійливе і приємне для Франсіса.
ФРАНСІС: Скажеш, коли зупинитись! Вирішуєш ти. Ти зробиш мені знак і я зупинюсь. Коли забажаєш, чоловіче. Ще? Ти моцний, чоловіче. Ти моцний!(Том хитає головою. Франсіс відпускає його). Знаєш, я застряг тут через свою матір. Я міг би поїхати, лишити її саму. Та в мене не виходить. Прийде час, і мені доведеться відправити її до старечого будинку. Ну, зараз вона ще при своєму розумі, але все більш і більш зациклюється на цих церковних історіях. Я так думаю, пройде ще років п’ять, поки в неї повністю знесе стріху. П’ять років, не більше. Ходити за коровами, дивитися на койотів. Бачити, як сходить кукурудза, слухати, як бреше собака: п’ять років, не більше. Іноді я бажаю їй швидкої смерті. Ну, там, вранці знаходиш її на долівці в кухні. Телефон у руці, рот відкритий і очі втуплені в порожнечу. Мені було б боляче, бо я люблю її, та щонайменше, мені не треба було б віддавати її до старечого будинку.
Том і Франсіс застигнуті зненацька Аґатою, яка їх чула.
АҐАТА, яка все чула: Я вас шукала.
ФРАНСІС: Ти була тут?
АҐАТА: Я шукала вас. (З приводу червоної блузки). Ти ще не викинув цю ганчірку?
ФРАНСІС: Вона народила гарненьке теля. Ми назвали його Фіфочка.
АҐАТА: Це не кличка для теляти.
ФРАНСІС: Ти чула, про що я тільки-но казав?
АҐАТА: Вам пора їсти. Пироги якраз доспіли.
ФРАНСІС: Ти чула все, що я казав?
АҐАТА, холодно: Так, я все чула. А потім сказала: Фіфочка, ця кличка не підходить теляті! Пироги ще гарячі.
Вона виходить.
ФРАНСІС: Вона все чула. ( Том бере блузку з червоного шовку, одягає її і встає.) Тобі ще мало?
Картина 7
Том, одягнений в червону блузку, висить на мотузці, прив’язаний до її кінця, гойдається в порожнечі, головою вниз, в напівтемряві. Франсіс тримає інший кінець мотузки.
ТОМ, нажахано: Я не блюватиму. Не хочу. Це смердить горщик. А його мати думає, що ми розважаємося в селі. Його мати думає, що ми фліртуємо з матерями-одиначками з неймовірними зачісками. Це не горщик смердить. Навіть, якщо його й нема вже кілька тижнів, я впевнений, що то він смердить... Червоний горщик. (Віддається на поталу жахливій ситуації). Коров’ячі туші. Нутрощі, що гниють. Кишки тварин! Тельбухи! Трупні плями. Шлунки! Потрох! Рубці! Органи! Я вже не знаю, який буде синонім до «Витягни мене звідси, засранцю!» Ці запахи — просто кошмар. Я не панікуватиму. Я не блюватиму! Я не буду! (Мотузка опускається на кілька сантиметрів.) Ні! (Франсіс імітує гарчання койота.) Я чув койота. Франсіс каже, що койоти не нападають на людей. Але ж я — не людина. Я — шматок м’яса над падаллю. Я ж для койотів, ну просто їжа. (Знову ричання). Там внизу, я знаю, є рух. Там внизу — черви. Я знаю, що вони там. Я чую, як вони рухаються. Пачулі, перуанська седрела. Ветивер! Мені не вдається відволіктися.
(Пауза. Франсіс знову імітує гарчання койота. Том починає квилити). Витягни мене звідси! Витягни мене звідси! Франсісе, витягни мене звідси.
ФРАНСІС: Ще трішки! Ти витримаєш!
ТОМ: Витягни мене звідси!
Картина 8
День 7. Чутно, як вдалині гавкає собака. Том, накульгуючи, заходить до спальні і застає Франсіса за укладанням волосся.
ФРАНСІС, руйнуючи зачіску: Ти не міг зробити трохи шуму? Ти звідки взявся?
ТОМ: Я ходив допомогти Фіфочці поїсти.
ФРАНСІС: Га?
ТОМ: Наше теля!
ФРАНСІС: Ми здихаємось його.
ТОМ: Нізащо.
ФРАНСІС: Так завжди роблять.
ТОМ: Я завтра викличу ветеринара. Я за все розрахуюся сам.
ФРАНСІС: Лягай!
ТОМ: Я взяв його на руки. Я підніс його до його матері. Йому так хотілось пити! Я все боявся, що воно впаде.
ФРАНСІС: Лягай!
ТОМ: Воно і досі не може ставати на ту ногу. Воно тремтіло. (Пауза). Можна мені спати з тобою?
ФРАНСІС: Ти бачив розмір ліжка?
ТОМ: Будь ласка.
ФРАНСІС: Ти спатимеш в білизні.
ТОМ: Дякую.
Том лягає біля Франсіса.
ФРАНСІС: Ти тхнеш коровником.
ТОМ: Дякую. (Здивовано). Ти пахнеш парфумом?
ФРАНСІС: Майже ні.
ТОМ, сміється: Ти йдеш на весілля?
ФРАНСІС: Так, старий флакон завалявся.
Пауза.
ТОМ: Ти пахнеш твоїм братом.
Пауза.
ФРАНСІС: Він навіть і хвилини не витримав над коров’ячим могильником. (Гордий за Тома). А ти, ти справді чокнутий! Її звали Каріна.
ТОМ: Кого?
ФРАНСІС: Дівчину зі школи танців. Спи.
Картина 9
День 9. Сара сидить за столом на кухні перед Аґатою, нервується. Сара говорить приблизною англійською.
АҐАТА: Вибачте, у нас брудно. Останнім часом ми трохи не в собі. Його смерть, її ж ніхто не передбачав. Правда, з вашого великого міста сюди — то шмат дороги. І все автобусом. Якби знаття, що ви приїдете, я б приготувала макарони. Ви дуже гарна. Не знаю чому, але коли я вас побачила, то чомусь не скрикнула. А повинна була б. Жінка входить до себе в хату і бачить чужинку. Чужинку, яка жодного слова не розуміє з того, що їй кажуть. Том трохи розказував про вас. (Входить Франсіс). Ходи-но, поглянь. Ти впізнаєш її?
ФРАНСІС: Йопересете.
САРА: Oh, my God.
ФРАНСІС: Йопересете!
АҐАТА: Ти збентежений, еге ж.
ФРАНСІС: Йопересете!
САРА: You are the same.
АҐАТА: Вона приїхала.
ФРАНСІС: Йопересете!
АҐАТА: Ну все, досить лаятись.
САРА: It’s a choc.
АҐАТА: Це Франсіс — мій старшенький.
САРА: You are a perfect copy of your brother.
АҐАТА: Познайомся, Франсісе, це Еллен.
САРА, протягує йому руку: My sincere condoleances.
ФРАНСІС: Чи можна поцікавитись, чого вона тут і що збирається робити?
АҐАТА: Це ж подруга твого брата!
ФРАНСІС: Вона повинна хоч дещо розуміти з того, що ми кажемо?
САРА: No. Believe me. I don’t understand a word.
ФРАНСІС, до Сари: Нічого?
САРА: Sweet nothing.
АҐАТА: Вона ще не палила. Може, в неї закінчились сигарети.
ФРАНСІС: А в нього був смак, у мого меншого братика.
САРА: I really don’t understand a word.
АҐАТА: Піди поклич Тома.
САРА: Oh, yes! Please, Tom. I want to see Tom. «Поклич Тома».
ФРАНСІС: Він якраз годує корів.
САРА: Tom? Feeding the animals? (Сміється). Tom? The fancy Tom?
АҐАТА, намагається зрозуміти: Я піду покличу його.
Аґата користується нагодою й обіймає Сару, але зі спини. Відчувається, наскільки ці обійми сповнені суму.
АҐАТА: Thank you. Thank you.