Том на фермі - Мішель Марк Бушар

відпало. Вона відкрилась. Пусто! В труні нікого не було! Я весь час повторювала: «А де ж його тіло? Де воно?» Начальник носіїв постійно казав: «Мадам, ви ж були, коли закривали труну. Він був там». Там був кузен, чи дядько, словом щось таке, з вусами, він штовхнув начальника носіїв. «Ви економите на трупах, занадто понівечених, щоб їх показувати? Ви позбуваєтесь тіл, а потім забираєте гроб?» Той, начальник, він увесь час казав: «Наша компанія — одна з найреспектабельніших. У нас духовний контакт із сім’ями, яких спіткало горе». Він повторював усі ті слова, що я читала в їх брошурці. «Може хтось викрав тіло? Вночі там нікого нема. Хтось напевне вкрав тіло».(Пауза). Після того, як вони поставили порожню домовину на катафалк, почав падати сніг, дрібний, всі сніжинки однакові! Там, де відкрилась труна, на снігу з’явились відбитки слідів, слідів босих ніг. Вони привели мене до тебе, Томе. (Пауза). «Він був мертвим протягом кількох днів і ті, хто оплакував його, зібрались біля його домовини, але в ній нікого не було. Були сліди на піску. Він воскрес, але ніхто його не впізнав!»

ФРАНСІС: Амінь, мамо. Амінь.

АҐАТА: Так казав священник у своїй проповіді. Я така рада, що ти тут, Томе.

ФРАНСІС: Томе, ти скажеш їй, що вона телефонувала?

АҐАТА: Хто? Хто телефонував?

ФРАНСІС: Скажи їй.

ТОМ, бреше: Коли я повернувся додому, дзвонив телефон. Я зняв слухавку. (Пауза). Це була вона.

АҐАТА: Хто? Хто був?

ТОМ: Еллен.

ФРАНСІС: Сюрприз, га?

АҐАТА: Що вона сказала?

ФРАНСІС, нетерпеливо, до Тома: Я не можу відповідати за тебе. Це ти зняв слухавку. (До своєї матері). Я не знаю, що вони один одному казали. Я якраз прийшов з церкви, коли він закінчив розмову. (До Тома). Ти ж добре пам’ятаєш, що вона сказала?

ТОМ, імпровізує: Доброго дня, Томе! Це Еллен!

ФРАНСІС: Англійською?

ТОМ: «Hi, Tom! Ellen speaking/ Nice talking to you!»

ФРАНСІС: Ми не розуміємо по-англійськи.

АҐАТА: Франсісе! Замовкни!

ТОМ: «Today, a part of me is dying, / Сьогодні померла частина мене,/ and I can’t cry/ а я не можу плакати./ Я не знаю, як буде скорбота./ Emptiness, loneliness, anger./ Порожнеча, самотність... злість, злість і знову злість! Скажи їм, я була б рада з ними познайомитись. Це він не хотів. Казав, кохання — це лиш для двох. Ні друзів, ні сімей. Томе, скажи їм, він був першим. Той, хто робив можливим таке існування. Скажи їм, він любив моє усміхнене обличчя. Скажи їм, він робив усе, щоб я посміхалась. Розкажи їм про його руки. Його руки, які зробили мене невільницею, які звільнили мене, які знов і знов виносили вирок. Скажи їм ще, що іноді, лиш по його кроках, я знала, що трах буде буйним!»

ФРАНСІС: Потім вона поклала слухавку?

ТОМ: Буйний — це від буйвол.

ФРАНСІС: Потім вона поклала слухавку?

ТОМ: «Tell tham that I hate him. Скажи їм, що я ненавиджу його за те, що кинув мене. Він лише трішки спізнювався. Тільки заскочив до хімчистки за піджаком. Але ж це не привід, щоб так гнати. Я чую сирени швидкої. Це всього за два квартали від агенції. А потім — телефонний дзвінок. І якась великоформатна ротяка повільно прошамкала його ім’я. Все сталося на розі другої авеню, на великому перехресті. Я лечу по сходах. Біжу на ріг другої, на велике перехрестя. Швидка зникла в далині. На асфальті — слід, зигзаг, як підпис під договором зі смертю. Бензобак. Півколеса. Друзки від дзеркала. Його мотоцикл! Його подертий піджак. Його тріснутий шолом. І всюди його кров, розлита, розхлюпана, розбризкана, накра­пана».

Пауза.

АҐАТА: Я сяду.

ФРАНСІС: І вона поклала слухавку?

ТОМ: Точно. Вона дала відбій.

АҐАТА: Це — як наче вона була там із нами. Дякую, Томе.

Франсіс простягає їй склянку води.

ФРАНСІС: Це тільки міжміський дзвінок.

АҐАТА: І все ж, їй треба було приїхати. Треба було, щоб вона все це сказала там.

ФРАНСІС: «Буйний трах». У церкві?

АҐАТА: Але хоч хтось би щось сказав. (Всі втрьох думають кожен про своє). Після прийняття треба не забути подоїти корів. Томе, Франсіс тобі покаже, як.

ТОМ: Що мені покаже Франсіс?

ФРАНСІС, до Тома: Я знайду тобі одежину, щоб ти зміг піти до корів. Ти ж не зайдеш у стійло в своїй модній білизні.

АҐАТА: Дай йому одяг твого брата. (До Тома). Франсіс покаже тобі, як встановлювати доїльний апарат.

Картина 4

Том одягнений в старе фермерське вбрання свого мертвого коханця. В полі. Сутеніє. Вдалині заходиться гавкотом пес.

ТОМ: Твоя одежа завелика. Занова, щоб бути вінтажною, і застара, щоб зійти за марку «Пол Сміт». На ремені замало дірочок. Я завжди був затонким. Я підперезався мотузком. Я започаткую моду. (До Франсіса). Нам ще далеко йти? Я був старанним учнем і в мене й досі лайно на підошвах черевиків.

ФРАНСІС: Ти мене сьогодні дійсно вразив.

ТОМ: Ти мені не залишив вибору, окрім як брехати.

ФРАНСІС: Та я про корів кажу. Ти лагідний з тваринами. Я навіть бачив, як ти пестив одну з них.

ТОМ: Ніколи не думав, що доїльні можуть бути настільки модерними.

ФРАНСІС: Уже є і лазерні. Ото на стільки менше роботи. Апарат сам знаходить вим’я. Перед тобою така собі контрольна панель. Ти жмеш на кнопку і доїльня сама пристосовується до дійок.

ТОМ, не знає, що відповісти: Здорово!

ФРАНСІС: Чуєш, собака гавкає? А це значить, там он багацько койотів.

ТОМ: Не знаю, чому він щоразу збуджується, коли говорить про койотів.

ФРАНСІС: Коли на ферму ще їздили туристи, тут було повно японців. Вони перетинали всю планету, щоб зробити фото. Мабуть, це означає, що тут гарно. Мені ж здається, що тут забагато кукурудзи. Землю продають тільки під кукурудзу. Для свиней. Навколишні ферми майже всі закинуті. Там бачиш той ряд будинків — стоять порожні.

ТОМ: У вас нема сусідів?

ФРАНСІС: Нема.

ТОМ: Звучить обнадійливо.

ФРАНСІС: У них маленькі очі, у японців, а коли вони сміються, то очі й зовсім зникають. Якось я привів подружжя до коров’ячого могильника. Їм хотілось побачити койота. Нам повезло, ми тоді бачили трьох. Білі зуби на фіолетовій плоті. Спостерігають один за одним кутиками очей і гарчать. «Лиш доторкнись до мого шматка — уб’ю». А трохи далі був ще один, той грався із зайцем, ще не зовсім мертвим. Бив його лапами, щоб той рухався. Заєць намагався втекти. Койот наздоганяв його, придушував, давав йому відбігти,