Фауст. Трагедія - Йоганн Вольфганг Ґете
Я їй моральної утну,
Щоб їй скоріше закортіло.
(Співає, приграючи на цитрі).
Катрусю, чом[85]
Стоїш смерком
Попід вікном
У хлопця, що ти любиш?
Гляди, гляди,
Не йди туди,
Побійсь біди —
Віночка там загубиш.
Йому дарма;
Зведе з ума —
Лишайсь сама,
Заломлюй білі ручки!
Кохать — кохай,
А розум май,
Не потурай,
Доки не дасть обручки!
В а л е н т и н
(виступає)
Кого ти надиш? Сакрамент!
Розпроклятущий щуролове[86]!
Строщу я вщент твій інструмент,
Те ж буде вмент і співакові!
М е ф і с т о ф е л ь
Готова цитра, кидай в грязь.
В а л е н т и н
А зараз череп тільки хрясь!
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Ну, докторе, яви одвагу!
Сміліш! Я ж поруч ось стою!
Виймай мерщій із піхов шпагу!
Коли! Штирхай! Я відіб'ю.
В а л е н т и н
Ану ж відбий!
М е ф і с т о ф е л ь
А чому й ні!
В а л е н т и н
Іще!
М е ф і с т о ф е л ь
Давай!
В а л е н т и н
Сам чорт на його стороні!
Це що ж таке? Мов руку одняло…
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Коли!
В а л е н т и н
(падаючи)
Ой-ой!
М е ф і с т о ф е л ь
От і готов, дурло!
Тепер тікаймо звідси пріч!
Ти ж чуєш, здійняли вже галас.
Поліція б зі мною не змагалась,
А карний суд — то інша річ[87].
Пішли.
М а р т а
(у вікні)
Сюди! Сюди!
Ґ р е т х е н
(у вікні)
Вогню! Вогню!
М а р т а
Рятуйте, завели різню!
Н а р о д
Убитий ось один!
М а р т а
(виходячи)
А вбивці ж де? Втікли куди?
Ґ р е т х е н
(вибігаючи)
Хто це?
Н а р о д
Це матері твоєї син.
Ґ р е т х е н
Всевишній! Пощади!
В а л е н т и н
Вмираю! Скоро вимовить,
Зробить — іще скоріш.
Баби, покиньте скиглить-вить
І слухайте пильніш!
Всі обступають його.
Ти, Ґретонько, ще молода,
Ума в тобі шукать шкодá, —
Ідеш ти не туди…
Що робиш, треба дороблять:
Коли вже з тебе вийшла …
То хоч на всю блуди!
Ґ р е т х е н
Ой брате! Боже! Ти ж ганьбиш…
В а л е н т и н
Та ти хоч Бога вже облиш.
Що сталось — не розстанеться,
Що має стати — станеться.
З одним ти нишком впала в гріх,
А там і троє буде їх,
А дійде до дванадцяти —
З всім містом будеш знаться ти.
Як тільки вродиться ганьба,
Її ховає сповитуха,
Нічної темряви габа
Їй покриває очі й вуха,
Її не пізно і приспать ще,
Та ось вона росте, зроста
І ходить гола запроста,
Хоч їй від того і не краще.
Та що гидкіш її лице,
То більше їй потрібно це.
Вже скоро, скоро прийде час,
Коли всі чесні люди в нас
Од тебе, лярво, відсахнуться,
Як од прокази, віджахнуться.
Як в очі будеш їм глядіти
Після такої страмоти?
Тобі каблучки не одіти,
До вівтаря не підійти
І не кружляти більш у танці
У гарній сукні-мережанці…
Заб'єшся в темний кут навіки
Поміж старці, поміж каліки,
Й як Бог простить гріхи твої, —
Будь проклята ти на землі!
М а р т а
Та не гніви блюзнірством неба!
Самому каятися треба!
В а л е н т и н
Якби я міг, я б задушив
Тебе тут, звіднице мерзенна,
І, певне, в Бога б заслужив
На віки вічні розгрішення!
Ґ р е т х е н
Ой муки люті! Брате мій!
В а л е н т и н
Замовч, кажу, ридать не смій.
Це ж
